Атопічний дерматит (dermatitis atopica)

Клініка. Виділяють тріаду атопії:

• атопічний дерматит;

• атопічна бронхіальна астма;

• атопічний риніт.

Близько 20 % хворих на атопічний дерматит страждають епізодичними чи постійними проявами респіраторної алергії, у багатьох розвиваються сезонні кон’юнктивіти, шлунково-кишкові дисфункції, ураження жовчних шляхів, нирок. Особливо часті зрушення з боку нервової системи, судинно-вегетативні дисфункції, зниження імунітету до вірусних, бактерійних, грибкових чинників. Такі хворі схильні до анафілактоїдних реакцій на сироватки, пеніцилін, новокаїн, аспірин, укуси комах, у них є підвищена чутливість до вовняних тканин (посилення сверблячки).

Ознаки атопії в дерматології поділяють на абсолютні і неабсолютні. До абсолютних ознак належать: ураження обличчя і розгинальних поверхонь кінцівок у дітей; ліхеніфікація (потовщення шкіри з підсиленим малюнком) у великих складках (ліктьові, підколінні) у підлітків і дорослих; хронічний перебіг. До неабсолютних віднесені: індивідуальний або сімейний анамнез (атопічний дерматит, алергійний риніт, астма, кропив’янка, екзема, поліноз, непереносимість ліків тощо); білий демографізм; сухість шкіри внаслідок зниження потовиділення; дисхромія у старших дітей і дорослих (ділянки гіпо- і гіперпігментації); інтенсивна сверблячка, сезонність (загострення в холодну погоду); часті попрілості ретроаурикулярних (за вухами) ділянок (еритема, тріщини, кірочки); випадання брів у латеральній зоні.

Виділяють чотири періоди (стадії) атопічного дерматиту.

Перший (немовлятковий) період, або ексудативна стадія (дитяча екзема) (2 міс. – 2 роки). Перша висипка у більшості дітей з’являється на обличчі (65 %), волосистій частині голови (34 %), в ділянці ліктьових (27 %) і колінних суглобів (27 %), рідше на розгинальних поверхнях гомілок, кистей, ступень, переважають ексудативні явища. Спочатку це еритемні, набряклі вогнища, лущення, згодом виникають мікровезикули, мокнення, утворення кірочок, тріщин. Висипка супроводжується інтенсивною сверблячкою, може ускладнюватись піококовою інфекцією із збільшенням регіонарних лімфовузлів. На другому році життя у більшості дітей інтенсивність ексудативних явищ поступово зменшується і може настати часткова ремісія або повний регрес висипки (у половини дітей у 3-х річному віці.).

Другий (дитячий) період (3-11 років). Починаючи з цього періоду переважають явища ліхеніфікації (шкіра потовщена, суха). У хворих спостерігають обмежені слабо запальні плями із лущенням в ділянці зап’ястя, кісточок, стегон, сідниць, ліктьових та підколінних згинів, рідше на розгинальних поверхнях кінцівок. У 2/3 таких хворих атопічний дерматит регресує до 6 року життя.

Третій (підлітковий) період (12-20 років). Потовщені, ліхеніфіковані, сухі бляшки на обличчі, шиї, верхніх кінцівках, спині, в ділянках великих складок. В окремих хворих еритросквамозні ураження набувають дифузного характеру і захоплюють значні ділянки.

Четвертий (дорослий) період (після 20 років). Сухість шкіри кистей, обличчя, шиї, ураження ліктьових і підколінних складок. Фіксовані вогнища ліхеніфікації, лущення, екскоріації, трапляються випадки дифузного ураження шкіри і навіть еритродермії. Такі прояви атопічного дерматиту спостерігають у 10 % дітей, коли вони стають дорослими.

Критерії діагностики АД

І. Обов’язкові ознаки:

1. Свербіж.

2. Типова морфологія та ділянки ураження : у дітей на обличчі й розгинальних поверхнях кінцівок, у дорослих в ділянках ліктьових і підколінних складок.

3. Хронічний, рецидивний перебіг.

4. Особистий чи родинний анамнез, обтяжений атопічними хворобами (АД, атопічна бронхіальна астма, атопічний риніт).

ІІ. Додаткові ознаки:

1. Ксероз (сухість шкіри).

2. Посилення шкірного малюнка на долонях.

3. Негайна реакція шкірної гіперчутливості.

4. Високий рівень Ig E в крові.

5. Початок у дитячому віці.

6. Часті стафілококові та герпетичні інфекції шкіри внаслідок зниження клітинного імунітету.

7. Екзема сосків.

8. Хейліти (запалення слизової оболонки губ).

9. Складка Дені-Моргана на нижніх повіках.

10.Кератоконус.

11. Рецидивні кон’юнктивіти.

12.Передня субкапсулярна катаракта.

13.Блідість чи еритема обличчя.

14.Перифолікулярна локалізація висипки.

15.Складки на передній поверхні шиї.

16.Білий дермографізм.

17.Свербіж після посиленого потіння.

18.Підвищена чутливість до вовни та ліпідних розчинників.

19.Харчова непереносимість.

20.Вплив емоційних і середовищних чинників на перебіг хвороби. Діагноз АД вважають доведеним, якщо в хворого є 3 або 4 обов'язкові ознаки і 3 та більше додаткових ознак.

Принципи лікування атопічного дерматиту:

• виключення харчових (риба, яйця, шоколад, арахіс, молоко, соя, пшениця), респіраторних алергенів та інших зазначених вище чинників, що можуть провокувати загострення;

• курортотерапія (морський чи гірський клімат залежно від індивідуальної реакції на ці чинники);

• використання антигістамінних та антисеротонінових препататів: кетотіфен (задітен, бронітен, астафен), цинаризин (стугерон), фенкарол, перитол, лоратадин, еріус тощо, які, проте, не завжди дають бажані результати. Рекомендують також ангіопротектори: пармідин (продектин), ксантинолу нікотинат, непряме ендолімфатичне введення Т-активіну, делагіл. При вираженій нічній сверблячці — амітриптилін у юнаків і дорослих. Застосовують також вітаміни А, Е, С, Н (біотин), В6, піридоксальфосфат тощо. Хворих переконують не терти і не розчухувати шкіру. В тяжких випадках — короткий курс кортикостероїдів всередину.

Стосовно місцевої терапії, рекомендують уникати частого миття у ванні або під душем з милом; категорично забороняють ванни із піною. Слід застосовувати нейтральні або кислі мила, у ванну додавати жирні олії фабричного виготовлення, а для маленьких дітей робити «ванну Клеопатри» (1 склянку молока емульгують із столовою ложкою маслинової олії і виливають у ванну). Після миття шкіру, особливо в ділянці складок, необхідно змастити кремом (топікрем) або жиром, носити треба білизну із бавовняних тканин, безпосередньо на шкіру не одягати вовняних виробів і виробів із штучних тканин. У випадках ускладнення піодермією рекомендують еритроміцин. При загостреннях застосовують певний час кортикостероїдні креми і мазі (елоком, адвантан).