4. Зміст лекційного матеріалу. Алергійний контактний дерматит (dermatitis allergica)

Етіологія. Найчастіше причиною цього дерматиту є контакт із різними хімічними речовинами.

Клініка. Як засвідчує сама назва, висипка виникає перш за все в місцях контакту з певними речовинами. Це може бути еритема, еритемно-сквамозні, папульозні, везикульозні, бульозні елементи в різних комбінаціях, ерозії, кірочки, лущення, ліхеніфікація (у випадках хронічного перебігу).

Клінічні особливості, які відрізняють алергійний контактний дерматит від простого (іритативного — від слова irritatio — подразнювати).

1. Дерматит розвивається після повторних контактів із речовинами після певного латентного періоду, необхідного для розвитку сенсибілізації.

2. Висипка локалізується не тільки на місцях контакту із певними речовинами, а й на віддалених ділянках шкіри (переважно еритемно-сквамозна, папульозна різної вираженості).

3. Алергійний контактний дерматит супроводжується ознаками, характерними для екземи: мікровезикуляція, справжній поліморфізм, мокнення, схильність до рецидивів.

4. Дерматит не завжди регресує після усунення контакту із речовинами, які спричинили його розвиток.

Перебіг може бути гострий, підгострий і хронічний.

Діагностика грунтується, крім клінічних даних, на вказівці про контакт хворого з певними алергенами, а також позитивних шкірних алергологічних тестах (аплікаційні тести).

Лікування. Виявити і усунути вплив алергену. Показана загальна гіпосенсибілізуюча терапія: тіосульфат натрію, кальцію хлорид чи глюконат внутрішньовенно, антигістамінні препарати: феністил, терфенадин, астемізол, фенкарол та інші; сечогінні препарати, особливо за наявності значних набряків (фуросемід), ентеросорбенти, в тяжких випадках — кортикостероїди. Місцева терапія. За наявності вираженої еритеми, набряку, бульозних елементів — холодні примочки, згодом — кортикостероїдні мазі. На значні ділянки алергійної висипки — індиферентна збовтувана суміш. Бажано виключити з раціону харчові алергени (шоколад, гриби, мед, какао, апельсини та інші), екстрактивні речовини (бульйони, холодець). З метою профілактики рецидивів у міжрецидивний період можна проводити курси лікування гістаглобуліном.

Простий контактний дерматит

Клініка: виділяють гострі та хронічні форми простого контактного дерматиту. В залежності від характеру речовини, що впливає на шкіру, і індивідуальних особливостей проникності епідермісу може розвинутися один з трьох варіантів гострого контактного дерматиту: еритематозні, бульозний або некротичний.

Еритематозний дерматит проявляється почервоніння і набряком контактировавшего з подразником ділянки шкіри. Хворобливість і свербіж виражені слабо. Можлива сухість шкіри і поява на ній тріщин.

Бульозний варіант простого контактного дерматиту представлений міхура різна розміру, наполненними прозорою рідиною. Бульбашки з'являються на гиперемованими тлі і лопаються з утворенням ерозій. Характерна хворобливість, відчуття жару або печіння.

Некротичний дерматит виникає при впливі їдких речовин і характеризується утворенням виразок, поверхня яких покрита струпом. Виражений больовий синдром. Після того, як відбувається загоєнню виразок, на шкірі залишаються рубці.

Хронічна форма простого контактного дерматиту розвивається при багаторазових впливі слабкого подразника. Найбільш часто уражається шкіра рук. Захворювання, як правило, пов'язане з використанням засобів побутової хімії або професійною діяльністю. Хронічний дерматит характеризується посиленням малюнка шкіри, застійної гіперемії, інфільтрацією, сухістю шкіри та гіперкератозом. У Деяких випадках спостерігаються атрофічні процеси в шкірі. Суб'єктивні відчуття слабо виражені і мало турбують хворого.

Діагностика простого контактного дерматиту

Діагноз простого контактного дерматиту встановлюється дерматологом за характерними клінічних проявів і чітко простежується зв'язку виникнення симптомів з впливом на шкіру дратівної речовини. При підозри на алергічний характер контактного дерматиту необхідна консультація алерголога і проведення нашкірних алергічних проб. Поява ознак гнійного запалення говорить про інфікованості місця ураження і є показанням для бакпосева відокремлюваного з обов'язковим складання антибіотикограми.

Гістологічної дослідження зразка ураженої шкіри виявляє усередині верхніх шарів епідермісу бульбашки, що містять скупчення нейтрофілів. При хронічних простому контактному дермато спостерігається акантоз, гіперкератоз, розширення і подовження дермальних сосочків.

Лікування простого контактного дерматиту

Основний принцип лікування – це визначення і усунення причини появи простого контактного дерматиту.

Еритематозний дерматит зазвичай не потребує лікування і самостійно проходить при усуненні причинного фактора. Для зменшення симптомів запалення можливе застосування протизапальних присипок або кремів. При бульозної варіанті виробляють проколювання крупних міхурів без видалення їх покришки. Для профілактики вторинного інфікування змащують область бульбашок розчином перманганату калію або анілінових барвників. У лікуванні некротичного дерматиту застосовують загоюють мазі.

У важких випадках гострого простого контактного дерматиту можливо місцеве застосування глюкокортикоїдних мазей і системне призначення малих доз кортикостероїдів. Приєднання вторинної інфекції є показанням для проведення антибіотикотерапії.

При хронічних варіанті дерматиту рекомендується регулярне використання пом'якшувальною мазей і кремів, при ураженні рук – застосування захисних рукавичок.