4. Роль окремих видів транспорту у виконанні військових перевезень

При оцінці ролі транспорту у війні необхідно виходити з того, що удосконалення озброєння і техніки, застосування зброї масового ураження та високоточної зброї підвищують вимоги до стійкої роботи транспорту, його спроможності щодо виконання значних обсягів військових перевезень.

Збройні Сили використовують різні види транспорту загального користування, а також штатні транспортні засоби.

Місце окремих видів транспорту у виконанні перевезень визначається також специфічними особливостями кожного з них, які виходять з їх улаштування і перевізних можливостей.

Залізничним транспортом щоденно виконується значний обсяг перевезень.

Залізниці краще підготовлені у мобілізаційному та технічному відношенні, на них розгорнута постійно діюча служба військових сполучень. Головними перевагами залізниць є:

регулярність роботи в будь-який час доби та року, у будь-яких погодних умовах;

високі швидкості;

відносно велика провізна спроможність.

Залізничний транспорт і в умовах війни залишається самим потужним видом сухопутного транспорту, здатним виконати масові перевезення на великі відстані. Він дозволяє перевозити будь-які вантажі, війська, озброєння і майже всі види бойової техніки Збройних Сил. Розрахунки свідчать, що без залізниць неможливо виконати весь обсяг перевезень, необхідний у сучасній війні, особливо з глибини країни. Однак слід враховувати, що в результаті

ударів противника по залізничним об’єктам можливе тимчасове припинення руху поїздів і пов'язане з цим порушення термінів доставки військ і матеріальних засобів. Відновлення зруйнованих об’єктів потребує значних витрат сил, засобів і часу.

Морський транспорт може відігравати важливу роль на приморських напрямках. Він має необмежену перепускну спроможність. Собівартість перевезень на морському транспорті відносно невелика. Необхідно також відмітити велику вантажопідйомність і високу маневреність кораблів, меншу уразливість важливих об’єктів морського транспорту, його велику перевізну спроможність і швидкість руху, яка може досягати 700-1000 км на добу. У випадку руйнування морських портів вантажні операції можливо виконувати на необладнаному березі з використанням тимчасових причалів і рейдових засобів.

В умовах війни на морському транспорті є імовірність великих одночасних втрат військ і військових вантажів, що перевозяться, при активних діях противника на комунікаціях. Мінування морських шляхів також може ускладнювати виконання перевезень. Обсяг виконання військових перевезень морським транспортом залежить також від можливостей Військово-морських Сил по охороні та захисту транспортних суден при переходах морем і забезпеченню судноплавства в умовах мінних загороджень противника.

Підготовка внутрішніх водних шляхів та їх технічна експлуатація потребують менших витрат у порівнянні з іншими видами транспорту.

Річкові суди можуть використовуватись для перевезень матеріальних засобів з глибинних пунктів до морського узбережжя, а також як рейдові і висадочні засоби. Важливе значення для військових перевезень має використання річкових суден типу “річка-море”, які дозволяють здійснювати без-перевантажувальне сполучення між морськими і річковими портами. Річковий транспорт (баржі, баржі-майданчики) може використовуватись для влаштування паромних переправ і наведення наплавних мостів.

В ході використання річкового транспорту необхідно враховувати відносно малу швидкість руху транспортних засобів (15-20 км/год), сезонність у роботі, складність і довготривалість відновлення гідротехнічних споруд, а також відносно тривалі терміни виконання вантажних операцій.

Значна глибина і динамічність сучасних операцій, можливість утворення суцільних зон руйнування та радіоактивного зараження збільшує значення повітряного транспорту у війні.

Повітряний транспорт має основну перевагу у швидкості. Технічна швидкість руху сучасних літаків складає 500-900 км/г. У сучасній війні характерним є залучення повітряного транспорту до вирішення спеціальних задач (десантування, термінове перевезення військ і вантажів, евакуація поранених та хворих, радіаційна та технічна розвідка, інженерні роботи).

Разом з цим для повітряного транспорту характерні висока вартість перевезень, залежність виконання перевезень від метеорологічних умов, трудомісткість робіт щодо підготовки аеродромів, значні витрати пального літаками, обмежений парк транспортних літаків і вертольотів, недостатня вантажопідйомність і місткість основних типів літаків і вертольотів.

У сучасних умовах успішне проведення операцій багато у чому залежить від роботи автомобільного транспорту. Він забезпечує взаємний зв'язок між іншими видами транспорту, має великі здібності маневрування по напрямках і відносно високу живучість. Автомобільний парк постійно вдосконалюється щодо збільшення кількості автомобілів з більш високою швидкістю, вантажопідйомністю, кращою прохідністю. Це збільшує можливості використання автомобільного транспорту як штатного транспортного засобу для перевезення військ і матеріальних засобів.

Однак в мирний час тил центру і оперативний тил мають обмежену кількість автомобілів. Широке застосування автомобільного транспорту для військових перевезень можливе тільки після відмобілізування автомобільних частин. В оперативному і військовому тилу автомобільний транспорт буде відігравати основну роль у підвозі матеріальних засобів у ході бойових дій.

При використанні автотранспорту слід враховувати відносно високу собівартість перевезень, залежність його роботи від метеорологічних умов, великі витрати робочої сили при навантажувально-вивантажувальних операціях та велику потребу водіїв. Суттєво впливає на ефективність використання автомобільного транспорту наявність і стан автомобільних доріг, мережа яких розвинута нерівномірно.

У забезпеченні перевезень рідкого пального збільшується значення трубопровідного транспорту. Трубопровідний транспорт безперервно вдосконалюється за рахунок будівництва газопроводів та нафтопроводів. У Збройних Силах застосовуються польові магістральні трубопроводи (ПМТ), які є на озброєнні трубопровідних частин. Трубопроводи національної економіки України та ПМТ, що розгортаються, будуть працювати для подачі паяльного з глибини країни на театри воєнних дій. ПМТ можуть також використовуватись у тимчасових перевантажувальних районах для передачі пального в обхід бар’єрних місць на залізницях, для перекачування пального з морських суден при організації вивантаження на необладнаному березі і на рейдах.

При розгляді ролі кожного виду транспорту слід підкреслити, що вона багато у чому залежить від задач, які стоять перед транспортом (виконання перевезень з глибини країни до початку бойових дій, перевезення щодо забезпечення стратегічних операцій, перевезення в операції оперативного командування та ін.).

У ході операції проводиться нарощування можливостей автомобільного, трубопровідного та повітряного транспорту центру і оперативних командувань. У цьому випадку перевезення матеріальних засобів з глибини країни

на театри воєнних дій можуть бути виконані:

залізничним транспортом – 40 – 45 %;

автомобільним – 20 – 30 %;

водним – до 15 %;

трубопровідним – 10 – 15 %;

повітряним – до 5% від загального обсягу.

При застосуванні високоточної зброї питома вага видів транспорту у виконанні військових перевезень може різко змінюватись. Найбільш буде використовуватись автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.

Залізничний транспорт ефективно використовується тільки після відновлення наскрізного руху, а також відкриття тимчасових перевантажувальних районів і організації роботи ізольованих дільниць.

Наскрізний рух поїздів у смузі оперативного командування може бути відновлений силами залізничних військ і транспортних формувань за період до 3-5 діб після удару високоточною зброєю (ВТЗ).

В операціях армійських корпусів перевезення матеріальних засобів будуть виконуватись в основному автомобільним транспортом. У вихідному положенні перед операцією та у перші два-три дні операції матеріальні засоби для армійських корпусів будуть поступати по залізниці на вивантажувальні станції. Матеріальні засоби зі станцій вивантаження у цей період будуть підвозитись військовим автотранспортом безпосередньо на склади армійських бригад матеріального забезпечення (абрМЗ) і на склади дивізій.