2.2. Проведення робіт по укладанню плит
До складу робіт по збиранню металевого покриття входять наступні операції:
відкриття парних фронтів збірки (розбиття і укладання початкових рядів);
піднесення плит до місця укладання;
укладання покриття;
улаштування примикань;
кріплення торців і країв покриття.
Відкриття фронтів збірки покриття проводиться таким чином. Спочатку за допомогою теодоліта розбивається поперечник, який закріплюється трьома кілочками - по осі і по краях покриття.
Між кілочками поперечника натягається шнур. Потім по натягнутому шнуру укладаються два початкові ряди плит і скріпляються між собою чеками (плити ПМП-1-53) або фіксаторами і планками торців (плити К-1Д).
Початкові ряди плит повинні бути ретельно вирівняні, перевірені по шнуру і надійно прикріплені до підстави колами або штирями, оскільки надалі укладання покриття проводитиметься в обидві сторони, і плити можуть легко зміщуватися, що приведе до викривлення ряду.
Від точності розбиття поперечника і ретельності укладання перших рядів плит від збереження їх прямолінійності по лінії поперечника і допустимих зазорів між торцями плит в рядах залежить успіх збірки покриття в цілому. Тому до укладання поперечників потрібно відноситися з особливою ретельністю.
Перед збіркою покриття необхідно розкрити ящики з монтажними
інструментами і планками (чеками) торців, а також розпакувати пачкиплит і напівплит, тобто вийняти шплінти з отворів пакувальних пластин.
Шплінти і цвяхи, що звільняються при розпаковуванні пачок плит, слід збирати в порожні ящики з-під планок торців (чек).
Пакувальний матеріал (пакувальні пластини, дерев'яні підкладки і шплінти), а також порожні ящики з-під планок торців (чек) і монтажного інструменту слід зосередити на узбіччі покриття, а потім здавати на склад для зберігання до випадку використання, при перевезенні комплекту покриття на інший аеродром або на склад.
На розпаковування призначається на кожний фронт укладання 2 ланки, розпаковує по 2 людини в кожній.
Для забезпечення ритмічності і швидкості укладання покриття проводиться попереднє рознесення і розкладання плит перед фронтом збірки, без кріплення їх замкових з'єднань (рис.13).
Плити розносяться до місця розкладання двома робітниками за допомогою гаків, що є в комплекті монтажного інструменту (рис.15).
Р
ис.14.
Розстановка
ланок бригади на одному фронті укладки:
а - металевої ЗПС; б – руліжної доріжки
Рис.15. Комплект інструменту для укладки плит К-1Д:
1, 2 – гаки для перенесення плит; 3 – монтажний ломик; 4 – важіль для торцевих планок; 5 – важіль для фіксаторів
Для рознесення плит на кожну ланку укладання призначається ланка рознощиків у складі 2-4 чоловік, залежно від відстані піднесення.
Розкладка
плит проводиться
на відстані
однієї плити від фронту
укладання.
Плити розкладаються
рядами так, щоб при збірці покриття,
їх не потрібно було перевертати або
розвертати на 180о.
Перфоровані плити в рядах
гаками розкладаються у взаємно протилежних
напрямах,
як
вони
і
укладатимуться
в
покриття
(рис. 16).
Рис.16. Розкладка плит ПМП -1-53.
Плити К-1Д слід укладати з невеликим перекриттям торців (обтиснутий торець зверху, не обтиснутий – знизу), обертаючи гаки у бік початку фронту збірки покриття і дотримуючи розбіг стиків торців.
Розкладку плит К-1Д слід проводити одним з двох способів:
За першим способом ряди плит розкладаються без перекриття і в тому ж напрямі, в якому збирається покриття. При другому приблизно в кожному сьомому ряді плити укладаються в два шари (рис.17), щоб компенсувати розриви між фронтом збірки покриття і розкладеними плитами, що утворюються за рахунок перекриття плит в стиках. Таким же способом проводиться розкладання перфорованих плит.
.Рис.17. Розкладка плит К-1Д.
Р – напрям рознесення і розкладки плит; У – напрям розкладки плит; 2 – ряди плит укладені вдвоє
Перед фронтом збірки покриття необхідно мати, як правило, не менше 30-40 рядів розкладених плит.
При розтягнутих термінах робіт і недостачі робочої сили дозволяється вести збірку покриття без попереднього розкладання плит.
В цьому випадку піднесення і укладання плит може вестися одними і тими ж робітниками.
Збірка покриття з перфорованих плит в кожному напрямі (фронті) виконується бригадою укладальників, що складається з ланок по 4 чоловіки. Одна ланка працює на ділянці шириною 10 м (3 плити). Кожна ланка укладальників збирає свій ряд покриття переміщуючись від одного краю покриття до іншого. Ланки слід.ують одна за другою, уступом. Ланка, закінчивши укладання свого ряду, переходить на новий ряд вслід за останньою ланкою бригади.
В кожній ланці обов'язки розподіляються таким чином:
два чоловіки підносять плити з розкладених перед фронтом робіт і укладають їх в покриття;
одна людина (ланковий) вирівнює пошкоджені гаки плит, що укладаються, допомагає зсовувати плиту ломом на хід гака і контролює правильність збірки ряду, що укладається;
одна людина забиває чеки.
Практично це робиться так: двоє укладальників піднімають плиту і під кутом 45 градусів вставляють гаки в пази укладеної плити.
Третій робітник ломиком проводить зсовування плити для з'єднання замків; якщо плити старі, з відігнутими гаками, що не входять в пази, то цей же робітник вирівнює пошкоджені гаки і заправляє їх в пази.
Після
зсовування плиту опускають на основу,
і четвертий робітник забиває чеки по
3-4 штуки на кожну плиту, як показано на
рис.17.
Рис.17. Схеми кріплення плит ПМП-1-53 чеками.
Той робітник, що забиває чеки не повинен відставати від укладальників більш ніж на одну плиту. Ящик з чеками він волочить за собою по укладеному покриттю. Забивання чек проводиться дерев'яним молотком, бажано одним ударом.
Збірка покриття з плит К-1Д також починається з укладання плит поперечника (фронтального ряду). У фронтальний ряд, призначений для забезпечення збірки покриття в двох напрямах, що розходяться, необхідно укладати замаркіровані заводом плити, що мають по 20 додаткових пазів для крюків перших плит другого фронту збірки. При укладанні фронтального ряду плит (поперечники), окрім раніше сказаного про вимоги, що висуваються при укладанні поперечників, при укладанні покриттів з плит К-1Д необхідно забезпечити точний збіг всіх пазів торців, для чого кожну плиту поперечника зразу ж після укладання необхідно закріпити планками торців.
Збірка справних плит К-1Д в покриття здійснюється ланками, що складаються з двох робітників-укладальників. При збірці деформованих плит в кожну ланку укладальників слід вводити додатково одного підсобного робітника який повинен ломом допомагати укладальникам. При збірці покриття гаки кожної плити ряду, що укладається, вводяться в пази плит укладеного ряду, потім плита, що укладається, зсовується убік повністю (на величину ходу гака) і опускається на основу. При опусканні плит на основу потрібно стежити за тим, щоб кожен фіксатор плит укладеного ряду увійшов в один з парних пазів украйньому гофрі плит, що укладуються. Для забезпечення можливості витягання окремих плит із покриття зсування плит кожного укладуваного ряду слід здійснювати поперемінно в протилежних напрямках (ряд плит зсувається вліво, ряд вправо і т.д.), інакше вісь смуги, що укладається, буде викривлена.
Крім того, при зсуванні декількох рядів плит в одну і ту ж сторону на цій ділянці покриття окремі плити при ремонті витягнути неможливо. Тому такий спосіб збірки може бути застосований лише у разі особливої необхідності, наприклад, при використанні плит зі зламаними або сильно пошкодженими фіксаторами.
Торці укладених плит скріпляються між собою двома планками торців. Останні заводяться в суміщені торцеві пази обох плит, а потім хвостові частини планок відгинаються вниз і заводяться в крайні торцеві пази верхньої плити.
Хвостову частину планок торців ТП-4 потрібно відгортати спеціальним важелем (рис.18), а планок Т-5 –молотком.
При збірці деформованих плит торцеві пази можуть по висоті не співпадати. В таких випадках перед закладенням планок в торцеві пази необхідно торець нижньої плити підігнути до верхньої плити за допомогою лому, що вставляється в овальний монтажний отвір верхньої плити. В нормально зібраному покритті торець нижньої плити повинен бути видимий через монтажний отвір верхньої плити, висовуючись на 4 мм. Постановка торцевих планок виконується ланками, що складаються з двох робітників, з яких один робітник заводить планки в пази, а інший - підгинає хвостову частину планок вниз. При роботі ці ланки переміщуються або уздовж рядів плит, або уздовж покриття по лінії поперечних стиків плит.
Робота по постановці торцевих планок в покриття може проводитися з відставанням від укладання плит. Допускається при недостачі робочої сили ставити торцеві планки після закінчення робіт по укладанню покриття. Найбільше число ланок укладальників, що працюють на одному фронті покриття, встановлюється з розрахунку, щоб одна ланка припадала не більше ніж на 8-10 м ширини покриття. Збільшення числа ланок укладальників проти вказаного призводить до зниження продуктивності праці на одного робітника, проте в цілому може скоротити термін робіт. У виняткових випадках допускається підвищення числа ланок укладальників проти рекомендованого.
При відкритті фронту збірки металевого покриття, що розходиться з плит К-1Д необхідно враховувати ряд особливостей: другий розбіжний фронт збірки покриття відкривається укладанням першого ряду плит, гаки яких заводяться в додаткові пази плит фронтального ряду першого фронту.
Плити першого і другого рядів другого розбіжного фронту укладаються із зсовуванням в один і той же бік, протилежний напряму зсовування плит другого ряду першого фронту збірки (рис.19).
Рис.19. Типова схема укладання плит К-1Д і ААП в покриття в місці відкриття розбіжних фронтів.
Три наступні ряди плит (3,4 і 5-ий) зсовуються у бік, протилежний зсовуванню перших двох рядів, що компенсує відведення покриття від поздовжньої осі, зумовлений зсовуванням перших двох рядів в один бік. Подальше укладання рядів плит проводиться в звичайному порядку.
При збірці покриття трьома і більше фронтами доводиться виконувати один або більше набігаючих стиків фронту збірки. Виконання таких стиків можливе лише при точному підведенні плит набігаючого фронту до першого ряду плит іншого фронту збірки.
При цьому повинні виконуватися такі умови:
ряди плит фронтів, що зводяться, повинні бути паралельними;
просвіт між рядами плит фронтів, що зводяться, повинен бути кратним укладальній ширині плити;
передостанній ряд, плит набігаючого фронту повинен бути віддалений від першого ряду раніше покладених плит на 42 см (гофр від гофра), причому їхні торцеві стики повинні розташовуватися точно один проти одного, а плити при укладанні повинні бути зсунуті в один і той же бік.
Стики набігаючого фронту збірки слід виконувати у такій послідовності:
перевірити співпадіння гаків плит кінцевого ряду з пазами плит фронтального ряду. У випадку їхнього неспівпадіння зробити підтяжку в потрібну сторону (за рахунок наявних зазорів у пазах і гофрах) тросами з гаками за допомогою автомашин;
утопити за допомогою важеля усі фіксатори в обох рядах плит, що стикуються, зсунути всі плити кінцевого ряду, щоб їхні гаки розташувалися посередині пазів плит фронтального ряду;
по черзі піднімати і знову опускати краї плит фронтального ряду так, щоб їхні гаки зайшли в пази плит кінцевого ряду;
зсунути на величину ходу гаків усі плити кінцевого ряду до повного замикання їхніх гаків у пазах плит передостаннього ряду. Одночасно з цим гаки плит фронтального ряду повинні замкнутися в пазах плит кінцевого ряду, що зсовуються;
підняти за допомогою важеля в початкове положення раніше опушені фіксатори плит кінцевого і фронтального рядів;
Під час збірки покриття необхідно безупинно контролювати правильність дотримання поздовжньої осі за розбивочними кілочками, забитими уздовж поздовжнього краю покриття, а також перпендикулярність рядів плит до поздовжньої осі за допомогою теодоліта. Помічені при цьому відхилення повинні негайно усуватися.
Виявлені криволінійність рядів плит і набігання або розбіжність торців плит у рядах усуваються шляхом підтягування покриття в потрібному місці і зсувом плит у рядах (мал. 20).
Зміщення покриття убік від поздовжньої осі допускається до величини, що дорівнює відстані між двома гаками, і усуваються зміщенням плит у наступному ряді на один гак (рис.21).
При
цьому виступаючі кути крайніх плит слід
загнути й утопити в землю.
Рис. 20.Зсув плит у рядах Рис.21.Зміщення плит у рядах
З'єднання збіжних фронтів потрібно намагатися здійснити нормальним швом. Це досягається:
строгою паралельністю зустрічних фронтів;
повним суміщенням або зсувом на крок гака плити осей покриття зустрічних фронтів;
заданням відстаней між двома фронтами (поперечниками), кратних укладальній ширині однієї плити.
Однак на практиці точний збіг стику двох фронтів вдається далеко не завжди. У таких випадках чинять так: якщо стик не збігся на кілька сантиметрів (до 10 см), то нормальний стик можна одержати шляхом натягу покриття з одного або з обох боків.
Натяг покриття здійснюється звичайно за допомогою тросів і автомобільної тяги. .
Якщо стик вийшов внахлист, то нормальний стик досягається шляхом улаштування "хвилі" або "намету": краю зустрічних рядів піднімають і замкові з'єднання влаштовують у висячому положенні; надалі "хвиля" осаджується, а разом з нею осаджується по обидва боки покриття:
І-положення плит перед створенням "намету";
ІІ-загальний вигляд "намету" після з'єднання фронтів;
ІІІ-схема розгону "намету": а-в один бік; б-у два боки.
Стрілками і цифрами позначені напрямок і порядок переміщення "намету" (рис. 22).
В окремих випадках (на РД, МС, крім ЗПС ) допускається з'єднання фронтів внахлист. При цьому верхні плити приварюються до нижніх газовим зварюванням або прив'язуються скрутками 3-5 мм відпаленого дроту (у 4-5 ниток) через кожні 40-50 см. Кінці скруток обов'язково заводяться під покриття, а гаки верхніх плит із зовнішньої сторони підгинаються, щоб не вийшло помітної сходинки.
Зборка плит АСП-4 здійснюється аналогічним способом – торці сусідніх плит у покритті з'єднуються між собою торцевими вкладишами, які вставляються в торцеві стикові елементи і забиваються молотком. Для кріплення поздовжніх країв покриття в пази на торцях плит уставляються з’єднувальні елементи. У вушка з’єднувальних елементів заводяться інвентарні анкери, що потім загвинчуються в ґрунтову основу. З”єднання фронтів внахлист із плит АСП-4 не допускається.
Рис.22. Стикування плит.