ЗМІСТ
		стор.
Вступ
1. Види матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду заподіяну державі
1.1. Обмежена матеріальна відповідальність
1.2. Повна матеріальна відповідальність.
1.3. Підвищена матеріальна відповідальність.
1.4. Визначення розміру дійсної шкоди.
1.5. Списання утрат речового майна за рахунок винних осіб.
1.6. Порядок витребування і видачі інспекторського свідоцтва.
2. Планування господарської діяльності речової служби
2.1. Характеристика і зміст планів по службі.
2.1.1. Річний господарський план
2.1.2. Місячний план роботи начальника речової служби
2.1.3. Часткові плани по службі
2.1.4. Річний план економічної роботи частини (з'єднання).
2.1.5. Річний план середнього ремонту речового майна
2.1.6. Місячний виробничий план майстерні з ремонту речового майна
2.1.7. Річний план хімічного чищення та прання
2.1.8. Перспективний план експлуатації і ремонту технічних засобів речової служби
2.1.9. Річний і місячний плани експлуатації і ремонту технічних засобів речової служби
2.1.10. Річний план перевірки наявності речового майна в підрозділах і на складах
3. Контроль господарської діяльності речової служби військової частини
3.1. Порядок проведення і документальне оформлення інвентаризації.
3.1.1. Проведення інвентаризації.
3.1.2. Документальне оформлення результатів інвентаризації.
3.2. Організація і порядок проведення документальної ревізії
3.3. Порядок і методика проведення документальної ревізії
4. Робота речової служби військової частини при передислокації військової частини та в період табірного збору
4.1. Робота речової служби при передислокації військової частини
4.2. Речове забезпечення військової частини (з’єднання) в період табірного збору і виходу на навчання
4.2.1. Робота речової служби в підготовчий період
4.2.2. Робота речової служби в ході навчання
4.2.3. Робота речової служби по закінченню навчання
4.3. Робота речової служби при підготовці та веденні бойових дій
4.3.1. Порядок роботи начальника речової служби при підготовці та в ході бойових дій
5. Робота речової служби військової частини при формуванні та розформуванні частини
5.1.Робота начальника речової служби при формуванні військової частини
5.2. Робота начальника речової служби при розформуванні військової частини

6. Звітність з речової служби
6.1. Значення і вимоги, які пред’являються до звітності, вихідні дані для складення звітів.
6.2.Заходи по підготовці до складення річних звітів.
6.3. Перелік і характеристика звітно-заявочних документів.
7. 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Порядок приймання та здавання посади фахівцями речової служби.
7.1. Приймання та здавання посади начальника речової служби військової частини (з’єднання).
7.2. Документальне оформлення, приймання та здавання справ і посади
7.3. Порядок приймання та здавання посади начальника речової служби військової частини для тимчасового її виконання
7.4. Приймання та здавання справ і посади начальником речового складу
7.5. Приймання та здавання справ і посади діловода речової служби.
7.6. Приймання та здавання справ і посади начальника речової ремонтної майстерні
7.7. Приймання та здавання справ і посади начальником лазні та пральні.

1. Види матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду заподіяну державі.

Інститут матеріальної відповідальності на різних етапах розвитку будівництва Збройних Сил не був постійним, а змінювався в залежності від міжнародної і внутрішньої обстановки і задач, які вирішували Збройні Сили.

Постійним залишалось тільки те, що правові заходи охорони військового майна, як правило, відрізнялись підвищеними вимогами, тому що нанесення матеріальних збитків в Збройних Силах за своїми наслідками представляє підвищену небезпеку, ніж в економіці, тому що при цьому підривається матеріальне забезпечення бойової готовності.

Обов’язок військовослужбовця берегти військове і державне майно, визначений Конституцією, Військовою присягою, в військових Статутах та інших військово-правових актах.

Посягання на державну власність, недбале відношення до озброєння, військової техніки та майна, знижують бойову готовність, і військовослужбовці, які це здійснили підлягають дисциплінарній, матеріальній, а в передбачених законом випадках карній відповідальності.

Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке введено в дію з 14.08.1995 року (Наказ МО України 1995 року №201).

Положенням установлена матеріальна відповідальність військовослужбовців строкової служби незалежно від того, притягнуто їх до карної відповідальності і засудження, а також в рівній мірі розповсюджена на призваних на збори військовозобов’язаних запасу.

Посилена матеріальна відповідальність офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців за контрактом. Введена підвищена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або нестача спеціального військового майна, втрата якого відчутно підриває бойову готовність, а також хутряні вироби та інші предмети, що користуються підвищеним попитом.

В Положенні закріплений важливий юридичний принцип матеріальної відповідальності, згідно якого військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані запасу, які винні в заподіянні шкоди державі, несуть матеріальну відповідальність згідно з даним Положенням тільки у випадках, заподіяння шкоди під час виконання ними службових обов’язків.

За шкоду, заподіяну не під час виконання службових обов’язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України (ст.1 Положення).

Військовослужбовці строкової служби на території військової частини, підрозділу, а поза частиною під час навчань, відряджень, виконання інших службових завдань (робіт) завжди знаходяться при виконанні службових обов’язків.

Не при виконанні обов’язків військової служби військовослужбовці строкової служби можуть знаходитися у вільний від військової служби час (у відпустці, звільненні), а також при самовільному залишенні частини.

Для офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом виконанням службових обов’язків є виконання своїх службових функцій, спеціальних військових обов’язків (чергування, патрулювання і т.п.) та завдань командування.

В Положенні зафіксований важливий юридичний принцип матеріальної відповідальності, згідно якому відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою або незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати, за виключенням випадків підвищеної матеріальної відповідальності.

Військове майно, згідно ст.2 Положення – це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливо-настільні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Підставою для притягнення військовослужбовців та інших осіб до матеріальної відповідальності, є:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в)наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) наявності вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов’язки і шкода або протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Тому військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані не несуть матеріальної відповідальності, якщо шкода заподіяна внаслідок сумлінного виконання наказу командира (начальника), або виправданого, в даних конкретних умовах, службового риску, чи заподіяна правомірними діями.

Матеріальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. В основі її лежить компенсаційний принцип і тому відшкодування збитків згідно з діючим законодавством є обов’язком винного і не залежить від притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності (ст. 4 Положення).

Разом з тим Положенням визначено право військовослужбовців, що заподіяли шкоду державі добровільно відшкодувати її повністю або частково.

Ці особи, за згодою командира (начальника) військової частини, можуть відновити пошкоджене майно.

Відшкодування збитків натуральним рівноцінним майном не допускається в разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки тощо, які не можуть перебувати у власності громадян (ст. 6 Положення).

Залежно від того, навмисно чи по необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна для військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних, Положенням передбачено три види матеріальної відповідальності: обмежена, повна і підвищена.