- •I. Теоретична фонетика
- •1. Розвиток фонологічної теорії у xXстолітті.
- •2. Система фонем і фонематичних опозицій сучасної англійської мови.
- •3. Інтонаційна система сучасної англійської мови. Структура інтонаційних одиниць. Функції інтонації
- •4. Сучасний стандарт англійської мови. Соціолінгвістичні фактори варіантності вимови.
- •5. Фоностилістика. Інтонаційні стилі мовлення.
- •Іі. Історія англійської мови
- •1. Характерні риси германських мов.
- •Фонетичні процеси в давньоанглійській та їх залишки в сучасній англійській мові.
- •3. Розвиток іменних граматичних категорій в англійській мові.
- •Історичний розвиток аналітичних форм дієслова в англійській мові.
- •5. Лінгвістичні наслідки скандинавського та норманського завоювань. Порівняння скандинавського та французького впливів. Розвиток національної літературної англійської мови.
- •Розвиток національної літературної англійської мови.
- •6. Фонологічні процеси у середньо- та ранньоновоанглійському періодах й формування системи фонем сучасної англійської мови.
- •7. Писемні пам'ятки давньо-, середньо- та новоанглійського періодів.
- •Ііі. Лексикологія
- •1. Етимологічний склад англійської мови. Типи запозичень.
- •2. Словотворення в англійській мові. Основні та другорядні типи словотворення.
- •3. Проблеми семасіології англійської мови. Типи значення слова. Полісемія.
- •4. Системна організація словникового складу англійської мови. Синонімія та антонімія.
- •5. Проблема визначення фразеологічних одиниць у сучасній англійській мові та їх класифікація.
- •IV. Теоретична граматика
- •1. Загальна характеристика граматичного складу сучасної англійської мови
- •2. Лексичні та граматичні аспекти англійського слова. Проблема визначення частин мови в сучасній лінгвістиці
- •3. Граматичні властивості та граматичні категорії іменника в сучасній англійській мові
- •4. Граматичні властивості та граматичні категорії дієлова в сучасній англійській мові
- •5. Сучасні підходи до вивчення речення та тексту: лінгвістика тексту, прагмалінгвістика, дискурсиний аналіз
- •V. Стилістика
- •1. Основні поняття стилістки англійської мови та інтерпретація художнього тексту
- •2. Стилістичне значення та його види. Силістична диференціація словникового складу сучасної англійської мови
- •3. Зображально-виражальні засоби та стилістичні прийоми сучасної англійської мови
- •4. Поняття функціонального стилю. Класифікація функціональних стилів в англійській мові.
- •5. Текст як категорія лінгвостилістики. Основні антропоцентри художнього тексту (образ автора, образ персонажа, образ читача)
УСПІХІВ!!
I. Теоретична фонетика
1. Розвиток фонологічної теорії у xXстолітті.
Every sound is characterised by a number of phonologically relevant distinctive features studied within Feature theory. Distinctive features make up a small set of important differences (or contrasting components, or archi-units or archi-segments according to N. Chomsky and M. Halle) between certain phonemes: vowels and some consonants, plosives and affricates, nasal and oral consonants, and so on. These differences are known as distinctive features.
The Prague School (1926 ff.) was the first group to formulate an explicit phonological theory (in The Hague 1928), which reflected the strong influence of de Saussure (the principle of phonological opposition („a difference of sound in a given language that may serve to distinguish intellectual meaning“) according to which, a phonological unit manifests an opposition, and the phoneme is the minimal phonological unit; the phoneme consists of only the phonologically relevant properties.
Roman Jakobson presented the theses in 1928 for the aims of a phonological theory:
To set up phonological systems.
To account for significant differences.
To find correlations (e.g. p/b, t/d, k/g.
To formulate general laws concerning the structure of phonological systems.
To account for historical change in terms of a teleological development of the system.
A standard phonological terminology was presented at an international conference in Prague in 1930 and affiliated circles formed throughout Europe.
The Saussurean dichotomy was taken further: he separated phonology from phonetics. Martinet (and later Jakobson) adopted the definition of phonology as „functional phonetics“.
The Saussurean idea is also taken over, that meaning is differentiated by one sound NOT being another sound (a system of oppositions rather than a system of sounds with certain properties).
The phoneme defnition developed from „a phonological unit … that cannot be decomposed into smaller units“ to „ … that cannot be decomposed into smaller successive units“ (because Vachek objected that bad vs. pad is an opposition of voicing vs lack of voicing, which is a smaller „unit“).
The basis of phonology is the phoneme theory, created by I. Baudouin de Courtenay, later developed by L. V. Shcherba, N. Krushevsky, L. R. Zinder, M. S. Matusevitch (St. Petersburg Phonological School), A. A. Reformatskiy, V. N. Sidorov, R. I. Avanesov , F. Yakovlev (Moscow Phonological School). The main difference between these schools was in the conception of the phoneme: the representatives of St. Petersburg Phonological School proceeded from the word, while Moscow linguists proceeded from the morpheme.
D.Jones, J.Wells (London School of Linguistics): phoneme is a group of sounds united by similar features, it is a family of sounds consisting of an important sound together with other related sounds (the physical view on the phoneme).
Ferdinand de Saussure (Swiss Linguistic School): the phoneme is the sum of acoustic impressions, a minimum unit of distinctive sound features.
I. O. Baudouin de Courtenay: the morphological and psychological or mentalistic approaches to the phoneme theory. He defined the phoneme as an ideal psychical or mental image or model of a sound the speaker seeks to reproduce.
L. V. Scherba (St. Petersburg (Leningrad) Phonological school): the phoneme is a real, independent, distinctive unit, which manifests itself in the form of its actual realisations – allophones (variants). The principal points of L.V.Scherba’s phoneme theory are:(1) the theory of phonemic variants, which represent phonemes in actual speech; (2) the theory of phonemic independence, under which he meant the capability of phonemes to express meaning of their own or to express emotions.
E. Sapir and L. Bloomfield (The American Phonological School): the phoneme is a minimum unit of distinctive sound-features.
L. Hjelmslev, H. J. Uldall (The Copenhagen Linguistic Circle): the phoneme is essentially independent of the acoustic and physiological properties of speech sounds. (the abstract view on a phoneme).
N. S. Trubetzkoy (1890-1938) and R. Jakobson (1896-1982) (The Prague Phonological School): the phoneme as a unity or bundle of the phonologically relevant features of a sound (the functional view on the phoneme). The main points of N. S. Trubetzkoy’s theory are: (1) the separation of phonology from phonetics; (2) the theory of phonological oppositions; (3) the theory of arch-phoneme, which is defined as a unity of relevant features common to two phonemes.