
- •Використання діагностичного комплексу ”Паркес”
- •Результати біорезонансного тестування собак діагностичним комплексом ”паркес”
- •Результати клінічнтого огляду собак
- •Морфологічний склад крові у собак
- •Біохімічні показники крові собак
- •Порівняльні результати функціонального стану печінки за визначенням біорезонансного тестування та дослідженнями крові у собак
Морфологічний склад крові у собак
Показники
|
Одиниці виміру |
Групи |
Норма у собак |
|
Контрольна (n=12) |
Дослідна (n=12) |
|||
Еритроцити |
Х 1012 /л |
6,8 (5,8-7,8) |
6,6 (5,8-7,4) |
5,5-8,5 |
Лейкоцити |
Х 109 /л |
12,8 (9,8-15,8) |
13,6 (10,0-17,2) |
8,0-18,0 |
Тромбоцити |
Х 109 /л |
380 (280-480) |
388 (270-506) |
200-600 |
Гемоглобін |
г/л |
13,4 (12-14,8) |
128 (108-148) |
110-180 |
Нейтрофіли |
% |
77 (66-78) |
70 (64-76) |
60-82 |
Еозінофіли |
% |
2 |
4 |
2-4 |
Базофіли |
% |
1 |
2 |
0-2 |
Моноцити |
% |
0,1 |
0,2 |
0-0,3 |
Лімфоцити |
% |
24 (16-32) |
20 (14-26) |
13-32 |
Установлено, морфологічний склад крові собак обох груп мало відрізнявся. Відмічалося лише тенденція до зменшення кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну у крові тварин дослідної групи, що співпадає з ознаками анемічності видимих слизових оболонок у тварин зі змінами у функціональному стані роботи печінки. Незначне та невірогідне збільшення кількості лейкоцитів у крові собак дослідної групи за рахунок еозинофілів на фоні зниження вмісту нейтрофілів та лімфоцитів свідчить про зниження клітинного та гуморального захисту з незначною інтоксикацією тварин дослідної групи. У таблиці 4 представлені біохімічні показники обміну речовин у тварин.
Однією з важливих функцій печінки є метаболічна. У гепатоцитах мають місце усі реакції проміжного обміну білків. Результатом дезамінування азотистих з’єднань є аміак, який може приймати участь у реакціях поновлюваного амінування кетокислот з утворенням нових амінокислот, але це токсичне з’єднання знешкоджується з утворенням сечовини. За концентрацією цих двох азотистих сполук можна судити про детоксикаційну функцію печінки.
Концентрація азоту аміаку у крові собак дослідної групи була на 5,8 мкмоль більше, ніж у тварин контрольної групи, що показує на зниження сечоутворювальної функції печінки, знатної знешкоджувати аміак з утворенням амідів та сечовини. Але у крові собак дослідної групи концентрація сечовини також виявилася на 1,22ммоль/л більше ніж норма. Тобто, можна вважати, що у тварин зі змінами функціонального стану печінки порушуються процеси використання азоту небілкових азотистих з’єднань ‒ азоту аміаку та сечовини.
Концентрація азоту амінокислот у крові собак дослідної групи була на 0,26 ммоль/л менше, ніж у тварин контрольної групи, що може бути пов’язано з порушеннями синтезу амінокислот тканинами організму і в тому числі гепатоцитами. При цьому, зниження рівня аміноазоту у крові тварин зі змінами функціонального стану печінки, може бути обумовлене кращим використанням амінокислот тканинами організму. Але аналіз вмісту сечової кислоти, як кінцевого продукту окиснення пурінових сполук та креатиніну, який утворюється у м’язах при фосфорилюванні АДФ за участі АТФ, ‒ схиляє нас до думки про
Таблиця 4