Результати біорезонансного тестування собак діагностичним комплексом ”паркес”

Функціональний стан печінки	Без нозоду	З нозодом	Різниця (резонанс - Р)
Норма (12 голів)	19-55	17-59	-
Гіпофункція (12 голів) з них:	17-48	29-70	12-22 (Р)
Гепатози (5 голови)	22-37	32-52	10-15(Р)
Гепатити (7 голов)	17-48	29-70	12-22(Р)

У тварин обох груп був проведений ретельний клінічний огляд, починаючи з зовнішнього огляду, поведінки, дослідження шкіри, стану слизових оболонок та визначення температури тіла, частоти пульсу та дихання.

Результат досліджень та їх обговорення:

Отриманий матеріал наданий у таблицях 2,3,4

Таблиця 2

Результати клінічнтого огляду собак

Показники	Групи			Норма
	Контрольна (n=12)	Дослідна (n=12)
Шерстний покрив	Рівний, з блиском	Тусклий, взерошений	Рівний, з блиском
Шкіра	Без будь-яких уражень	Без будь-яких уражень	Без будь-яких уражень
Слизові оболонки очей та ротової порожнини	Блідо-рожева	Бліда з жовтизною	Від блідо рожевого до рожевого
Температура тіла(°С)	38,5	38,8	37,5-39,5
Частота серцевих скорочень (за 1 хвилину)	88	92	70-130
Частота дихання (за 1 хвилину)	18	20	14-26

У тварин обох груп волосяний покрив був без уражень, хутро від блискучого (з нормою) й до матово-тусклого (зі зміною функціонального стану печінки). Слизова оболонка з жовтуватого кольору та блідо-рожевого кольору.

Температура коливалася у межах норми в усіх тварин контрольної групи та з відхиленням у трьох собак дослідної групи, де виявили підвищення у двох тварин та незначне зниження у однієї собаки. У середньому ж по групам температура тіла дорівнювала 38,5°С, з коливаннями у контрольній групі від 37,0 до 39,1°С, а у дослідній 38,8°С (з коливаннями від 37,5 до 39,7°С).

Частота серцевих скорочень у собак обох груп коливалася від 68 до 114, що обумовлене тим, що у групах знаходилися тварини різновікові, які відрізнялися за породою та живою масою. У середньому по групам частота серцевих скорочень складала у собак контрольної групи 88 ударів за хвилину (з коливаннями від 68 до 108), дослідної групи ‒ 92 удари за хвилину (з коливаннями від 70 до 114).

Частота дихання у спокої складала: у собак контрольної групи 18 дихальних рухів за хвилину (з коливаннями від 14 до 22), а дослідної групи ‒ відповідно 20, 16 та 24.

Таким чином, за клінічними показниками тварини обох груп практично не відрізнялися, а відмінності полягали лише у стані іктеричністі слизової оболонки, у незначному потм’янінні волосяного покриву та больовій реакції при пальпації в області печінки собак дослідної групи.

У таблиці 3 надані показники морфологічного складу крові тварин.

Таблиця 3