11. Принцип суворої регламентації відповідальності за забезпечення зв’язку взаємодії.

Даний принцип визначає:

1. Ким організується зв’язок взаємодії;

2. На кого покладається відповідальність за його забезпечення;

3. Якими способами та чиїми силами й засобами він забезпечується.

Зв’язок взаємодії організовується штабом, який планує операцію (бій), між підлеглими штабами об’єднань, з’єднань і частин. При відсутності вказівок або втраті зв’язку взаємодіючі штаби зобов’язані вжити заходи щодо відновлення (встановлення) зв’язку між собою.

Відповідальність за встановлення та підтримування зв’язку взаємодії покладається:

по фронту - на правого сусіда;

від тилу до фронту - на штаб об’єднання (з’єднання, частини), що знаходиться в другому ешелоні або в резерві;

загальновійськового об’єднання (з’єднання, частини) з об’єднаннями (з’єднаннями, частинами) інших видів ЗС і родів військ - на штаби об’єднань (з’єднань,частин) видів ЗС і родів військ;

об’єднань (з’єднань, частин) видів ЗС із з’єднаннями (частинами) родами військ - на штаби об’єднань (з’єднань, частин) видів ЗС.

Способи забезпечення зв’язку взаємодії визначаються відповідно до обстановки, установленого порядку взаємодії, організації управління, вимог, поставлених щодо обміну повідомленнями, а також наявності й стану сил і засобів зв’язку.

Відповідальність за виділення засобів зв’зку покладається:

а) радіо, космічних і рухомих на кожного із взаємодіючих штабів;

б) радіорелейні й проводових на штаби, які організовують взаємодію, або на кожного із взаємодіючих у межах своєї смуги;

в) засобів зв’язку для оперативних груп (офіцерів) штабів, які прибувають на відповідний пункт управління - на штаби, які виділяють оперативні групи.

Наприклад, на командний пункт оперативного командування можуть прибувати оперативні групи штабу флоту, військово-транспортної авіації та інші зі своїми засобами зв’язку.

12. Принцип комплексного застосування засобів, родів та видів зв’язку.

Принцип комплексного використання засобів зв’язку пропонує одночасне застосування на кожному напрямку засобів різних родів і видів зв’язку.

У залежності від важливості напрямку, наявності засобів і умов обстановки на ньому можуть розгортатися дві й більше ліній зв’язку засобами різної фізичної природи (проводові, радіорелейні, радіо та ін.), якими може забезпечуватся один або декілька зв’язків різного виду (ТФ, ТГ, ПД, ФКС).

Застосування засобів різних родів і видів зв’язку під час утворення систем зв’язку і АУВ визначається їх тактико-технічними характеристиками, умовами бойової обстановки й місцевості.

Аналіз тактико-технічних можливостей, переваг і недоліків різних засобів зв’язку показує, що в сучасній війні жодний засіб зв’язку не може повністю забезпечити потреби управління військами.

Для забезпечення потрібної якості зв’язку в складних умовах ведення сучасних бойових дій, необхідне комплексне використання в різному поєднанні засобів, родів і видів зв’язку. При цьому одні роди (види) зв’язку на напрямках можуть бути основними, що використовуються для забезпечення зв’язку в даний момент часу, інші - резервними (дублюючими). Основними є ті засоби, які в даній обстановці здатні найбільш повно забезпечити потреби управління військами.

Так, радіозасоби є основними, а в багатьох випадках і єдиними засобами зв’язку з рухомими об’єктами й з військами, що переміщаються (оточенні), а телефонний засекречений зв’язок - основним видом зв’язку з ними. За інших умов обстановки більш ефективними можуть бути інші засоби зв’язку. Наприклад, в умовах активної радіорозвідки й сильних перешкод противника проводові та рухамі засоби забезпечують більшу їх прихованість, а слуховий телеграф - стійкість напрямків зв’язку.

У всіх випадках рекомендується застосовувати ті засоби, які максимально забезпечують збереження в таємниці не тільки змісту інформації, але й самого факту її передачі.