34. Організаційні та технічні заходи забезпечення безпеки зв’язку.

Основними організаційними й технічними заходами по безпеці зв’язку є:

1)використання способів організації зв’язку, систем паролювання та адресації, призначення радіоданих, встановлення режимів роботи, що забезпечують максимальне ПУВ;

2) застосування засекреченної апаратури зв’язку й дотримання правил її експлуатації;

3) використання для передачі інформації найбільш захищенних від радіо та радіотехнічних розвідок технічних засобів зв’язку, а також каналів зв’язку, що не підлягають перехопленню;

4) попереднє шифрування й кодування інформації;

5) використання таблиць позивних і документів ПУВ;

6) обмеження кола осіб, які допускаються до ведення переговорів по незасекреченним каналам зв’язку;

7) максимальне обмеження використання для управління військами відкритих каналів зв’язку;

8) застосування ефективних способів паролювання й апаратури імітозахисту;

9) обмеження об’єму інформації, що передається по різних каналах зв’язку за рахунок уніфікації та формалізації;

10) перевірка справжності одержаних повідомлень методом зворотньої передачі прийнятого тексту;

11) обмеженим використанням апаратури засекрчування тимчасової стійкості на каналах зв’язку, що можуть бути перехоплені;

12) суворе дотримання правил установлення зв’язку та ведення переговорів;

13) скорочення часу роботи на засобах зв’язку на передачу (випромінювання) за рахунок використання апаратури швидкодії та надшвидкодії;

14) виконання вимог режиму секретності під час обробки та збереження інформації в автоматизованих системах управління, на вузлах, станціях і апаратних зв’язку;

15) виключенням несанкціонованого доступу до інформації апаратними, програмними, криптографічними методами та організаційними заходами;

16) використання необхідних для забезпечення зв’язку потужностей випромінювання, гостронаправлених систем та інших мір, що ускладнюють ведення розвідки і таке інше.

35. Безпека системи зв`язку і аув.

Безпека зв’язку і АУВ - це здатність системи зв’язку і АУВ забезпечувати розвідзахищеність та імітостійкість.

Вимоги прихованості управління і безпеки зв’язку відображаються на системі зв’язку і АУВ в тому плані, що вона не повинна дозволяти адекватно розкривати систему управління і протікаючі в ній процеси.

Процес такого розкриття називають розвідкою. Таким чином, система зв’язку повинна володіти властивістю розвідзахищеності.

Розвідзахищеність - це здатність системи зв’язку і АУВ протистояти всім видам розвідки противника.

Система зв’язку і АУВ як технічна підсистема системи управління військами є першочерговим об’єктом розвідки противника. Як свідчить досвід локальних війн і воєнних конфліктів останніх років протиборчі сторони ведуть посилену розвідку систем зв’язку противника, як з метою одержання розвідувальної інформації із циркулюючих у ній повідомлень, так і з метою виявлення системи управління в цілому. Останнє ведеться з метою забезпечення гарантованого подавлення системи і дезорганізації управління військами, силами і зброєю противника всіма доступними способами: фізичним знищенням елементів системи зв’язку і управління, подавленням ліній зв’язку засобами РЄБ.

Ураховуючи це, а також той факт, що противник володіє необхідними та найдосконалішими силами і засобами РЄБ, ВТЗ і має рішучу мету щодо розвідки, знищення і подавлення ліній зв’язку, елементів системи зв’язку, необхідно приділяти постійну увагу забезпеченню розвідзахищеності систем зв’язку як у мирний, так (і особливо) у воєнний час.

Розвідзахищеність - здатність системи військового зв’язку протистояти всім видам розвідки противника. Система зв’язку повинна бути надійно захищена як від радіо і радіотехнічної, так і від інших технічних засобів розвідки противника.

С точки зору організації зв’язку захист від радіорозвідки противника має на меті, по-перше, приховати від противника зміст інформації, що циркулює в системі зв’язку, і, по-друге, протидіяти розкриттю противником структури системи зв’язку і АУВ.

Перша мета досягається розробкою та виконанням заходів щодо безпеки зв’язку. Розкриття системи зв’язку радіорозвідкою противника починається з вивчення та визначення місць розташування окремих джерел радіовипромінювання (ДРВ).

На основі виявлення та визначення місця розташування окремих ДРВ і спостереження за ними радіорозвідка противника розкриває зв’язки між ними, тобто визначає кореспондуючі РЕЗ та їх взаємне розташування на місцевості. Іншими словами, здійснюється розкриття радіомереж, радіонаправлень, радіорелейних, тропосферних і космічних ліній зв’язку.

Накопичення даних радіорозвідкою противника про кількість і типи випромінюючих засобів у районах, а також установлення їх взаємозв’язку з іншими групами ДРВ дає можливість радіорозвідці противника розкрити вузли зв’язку пунктів управління, тобто визначити їх оперативно-тактичну належність.

Після визначення оперативно-тактичної належності ВЗ ПУ радіорозвідка противника з тим чи іншим ступенем достовірності може зробити висновок про структуру системи зв’язку і АУВ, а отже про прийняту систему управління військ і в деякій мірі про задум операції (бою).

Рівень вимог стосовно розвідзахищеності системи зв’язку і АУВ визначається видом, етапами бою (операції) і тривалістю перебування елементів системи зв’язку на одному місці.

Заходи щодо забезпечення розвідзахищеності системи зв’язку проводяться з урахуванням загального задуму маскування дій військ у наступній операції (бою).

Одним із основних способів захисту системи зв’язку від радіорозвідки противника є радіомаскування, як складова частина загального маскування.

Радіомаскування - це комплекс організаційно-технічних заходів спрямованих на протидію радіорозвідці противника. Вона організується штабами всіх об’єднань і частин. У залежності від мети й характеру вирішуваних завдань радіомаскування поділяється на оперативне й спеціальне (військове).

Оперативне радіомаскування - це комплекс заходів, що проводяться військами з метою приховати від радіорозвідки противника дійсні та навязати йому неправдиві дані про склад, групування та ступінь готовності військ, задуму командування, характер наступних дій та інші дані. Основними способами оперативного маскування є радіоімітація та радіодезінформація.

Радіоімітація - це створення радіообстановки, що відповідає задуму оперативного маскування шляхом розгортання фальшивої системи зв’язку.

Радіодезінформація - це введення противника в оману відносно дійсних намірів наших військ.

Заходи спеціального військового радіомаскування є функцією військ зв’язку. Спеціальне радіомаскування забезпечується: вибором способів організації радіозв’язку і призначення радіоданих, які підвищують прихованість радіозв’язку; винесення випромінюючих засобів за межі ПУ; виявлення та усунення демаскуючих ознак в організації радіозв’язку, у використанні радіозасобів і в характеристиках їх випромінювання; забороною використання старих радіоданих у нових районах дислокації військ і штабів; зберіганням у таємності від противника заходів щодо організації зв’язку, раціональним вибором засобів і способів забезпечення зв’язку; застосуванням апаратури швидкої дії; організацією контролю за виконанням установлених режимів роботи різних засобів зв’язку та інших заходів маскування, вимог прихованого управління військами, а також негайне припинення виявлених порушень.

Імітостійкість - це здатність системи зв’язку протистояти введенню до неї хибної інформації, несанкціонованому доступу до інформації, яка передається або приймається, нав’язуванню хибних режимів роботи засобам зв’язку.