3. Співвідношення між доходами і видатками місцевих бюджетів

Розглянемо бюджет Дніпропетровської області як одного з розвинених регіонів України, що створюють найбільший за обсягами по Україні валовий регіональний продукт. Проаналізуємо обсяги видатків та доходів бюджету Дніпропетровської області разом за загальним та спеціальним фондами (рис. 3.1)

Рис. 3.1 Обсяг видатків бюджету Дніпропетровської області разом за загальним та спеціальним фондами у 2006-2010 роках, грн.*

Розглядаючи показники видатків бюджету Дніпропетровської області за 2006-2010 роки, можна стверджувати, що протягом аналізованого періоду виконані показники видатків бюджету були меншими ніж затверджені. У 2010 році порівняно з 2006 роком загальний обсяг виконаних показників видатків бюджету Дніпропетровської області збільшився у 2,1 раза або на 114%.

Рис. 3.2 Обсяг доходів бюджету Дніпропетровської області разом за загальним та спеціальним фондами у 2006-2010 роках, грн.*

Розглядаючи показники доходів бюджету Дніпропетровської області разом у 2006-2010 роках, можна стверджувати, що протягом 2006-2008 років виконані показники доходів бюджету перевищували затверджені, у 2009 році за умов фінансової кризи, виконані показники доходів бюджету були меншими ніж затверджені, у 2010 році ситуація покращилась: виконані показники доходів бюджету на незначну величину, але перевищили заплановані. У 2010 році порівняно з 2006 роком загальний обсяг доходів збільшився у 2,1 раза або на 111%.

Проаналізувавши показники виконання бюджету Дніпропетровської області протягом 2006-2010 років, можна зробити висновок, що при збільшенні загального обсягу доходів у 2010 році порівняно з 2006 роком на 111%, загальний обсяг видатків збільшився на 114%.

Таким чином, виконані показники видатків бюджету є меншими ніж затверджені, у той час як виконані показники доходів бюджету області перевищують планові показники. Тобто за умов виконання дохідної частини бюджету Дніпропетровської області спостерігаємо невиконання видаткової частини.

Із цього випливає, що, з одного боку, не можна робити висновок про неефективність використання коштів місцевих бюджетів, опираючись винятково на відхилення фактичних від запланованих показників, адже «сенс видатків – не в самому факті їх здійснення, а в тому результаті, який принесе для громади витрачання ресурсів бюджету» [3, 17], адже навіть маючи достатній обсяг коштів на фінансування певних заходів органи місцевого самоврядування можуть неекономно та неефективно ними розпоряджатися. Тобто наявність коштів у бюджеті є необхідною передумовою для задоволення різноманітних суспільних потреб, але не є гарантією ефективного використання цих коштів та спрямування в найраціональнішому напрямі.

4. Розвиток доходів і видатків місцевого бюджету

Постановка проблеми. За нинішніх умов господарювання під час забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно- територіальних утворень особлива увага приділяється своєчасності та повноті мобілізації фінансових ресурсів і напрямам витрачання їх у різних ланках фінансової сфери. Управління охоплює весь процес формування та використання фінансових ресурсів стосовно доцільності та обґрунтованості здійснення фінансових операцій на місцевому рівні. Реалізація ефективного процесу управління здебільшого залежить від фінансового забезпечення регіону. На сьогодні органи місцевого самоврядування не повною мірою забезпечені фінансовими ресурсами для виконання своїх повноважень. За сучасних умов виникає необхідність у створенні ефективного механізму управління, що забезпечить соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень завдяки належному формуванню та ефективному використанню фінансових ресурсів суб'єктами господарювання. Аналіз досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток теорії та практики управління фінансовими ресурсами, зміцнення фінансових засад місцевого самоврядування, функціонування окремих елементів системи управління місцевими фінансами зробили такі українські науковці, як І.Я. Чугунов, В.В. Зайчикова, О.Д. Василик, О.П. Кириленко, В.І. Кравченко, К.В. Павлюк та ін. Проте низка питань щодо методів та механізмів організації процесу управління фінансовими ресурсами, проведення оцінки взаємодії органів управління з суб'єктами господарювання на місцевому рівні, розробки й реалізації нетрадиційних організаційних структур в управлінні формуванням та використанням фінансових ресурсів ще не знайшли достатнього науково-теоретичного й методичного вирішення і потребують подальшого вивчення й уточнення з позицій управління на рівні органів місцевого самоврядування. Метою статті є дослідження механізму управління формуванням та використанням фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, за якого стала б можливою раціональна взаємодія різних сфер фінансової системи країни в умовах постійної реалізації управлінських заходів на рівні адміністративно-територіальної одиниці. Виклад основного матеріалу дослідження. Сутність фінансового забезпечення місцевих органів влади являє собою сукупність заходів щодо акумуляції, розподілу та використання фінансових ресурсів з метою створення умов, що сприяють нормальному здійсненню економічних процесів на відповідній території, реалізації запланованих соціальних програм, проектів, та запобіганню і усуненню порушень при використанні фінансових ресурсів. Фінансові ресурси місцевих органів влади - це фонди коштів, що створюються і використовуються на соціальний і економічний розвиток регіонів. Джерела фінансування потреб органів місцевого самоврядування поділяються на: доходи місцевого бюджету, позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, фінансові ресурси населення, інвестиції, цільове фінансування регіональних програм з державного бюджету, позабюджетні фонди і міжбюджетні.

Джерела формування фінансових ресурсів місцевих органів влади

Прямі

Непрямі

Фінансові ресурси комунальних підприємств

Доходи місцевого бюджету

Міжбюджетні трансферти

Цільове фінансування з державного бюджету

Місцеві позабюджетні фонди

Фінансові ресурси населення

Інвестиції

Позики

Рис.4.1 Джерела формування фінансових ресурсів місцевих органів влади

Основу фінансових ресурсів місцевих органів влади складають доходи місцевих бюджетів відповідних територій. Однак протягом останніх років частка місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті Україні зменшується. Такий процес вступає у протиріччя з тим, що на місцеві органи влади перекладається виконання великої кількості зобов'язань у сфері соціально- економічного розвитку територій.

Більшість місцевих бюджетів більше як на 50 % сформовані за рахунок міжбюджетних трансфертів, питома вага місцевихподатків і зборів залишається вкрай низькою, що свідчить про відсутність податкової бази формування місцевих бюджетів. Моніторинг формування фінансового потенціалу регіонів показує, що перспективними джерелами формування фінансових ресурсів місцевих органів влади є інвестиції, а також прибутки від діяльності комунальних підприємств. Зменшити навантаження на видаткову частину бюджету допоможе активізація підприємницької діяльності в регіонах. Суттєвий вплив на формування і реалізацію фінансового потенціалу в регіонах має населення. Збільшення числа зайнятих, своєчасна і гідна оплата праці дозволяє зменшити видаткову частину місцевих бюджетів на величину обсягів соціальної допомоги і субсидій. Головними проблемами фінансового вирівнювання регіонів є неефективне використання отриманих трансфертів на місцях, що не сприяє покращенню соціально-економічного розвитку регіонів; відсутність у місцевих органів влади дієвих стимулів щодо пошуку додаткових джерел фінансування розвитку територій; подальше поглиблення диспропорцій у розвитку окремих територій України. Нині вирішальне значення для забезпечення фінансової основи місцевого самоврядування мають здебільшого доходи місцевих бюджетів. Вони виконують важливу роль у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації, також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Отже, саме місцеві бюджети - це запорука ефективної праці органів місцевого самоврядування. На жаль, сучасний стан місцевих бюджетів виглядає не найкращим чином, що заважає виконанню покладених на органи місцевої влади складних завдань: мізерність власних дохідних джерел, майже повна залежність від державного бюджету, непрозорість бю­джетних відносин у наданні фінансової допомоги з центру, відсутність стимулів у додатковому одержанні доходів та економічному витрачанні бюджетних коштів.

Гострою залишається проблема стабілізації дохідних джерел державного і місцевих бюджетів. Основним джерелом формування останніх повинні стати власні доходи, а не надходження з центру. Але місцеві органи влади не мають реальних самостійних місцевих бюджетів через відсутність відповідної доходної бази. Система формування місцевих бюджетів «зверху» характеризується відсутністю стимулів місцевих органів, що діють, в розвитку власної податкової бази, яка залежить від економічного розвитку регіону, його соціальної і виробничої інфраструктури. Важливою умовою вирішення проблеми зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів є розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері встановлення податків і зборів, а також створення багатоканальній системи формування бюджету, на підставі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні закріплені доходи. Ще одним джерелом поповнення місцевих бюджетів могли б стати місцеві позики, але на жаль в Україні вони не набули належного поширення, притаманного європейським країнам. Реформування трансфертної політики та системи формування доходів і видатків місцевих органів влади має відбуватися паралельно з адміністративною і територіальною реформами. Подальша реалізація принципів децентралізації місцевих органів влади і їх функцій може відбутися після здійснення адміністративно-територіальної реформи. На основі дослідження зарубіжного досвіду можна обґрунтувати розмежування повноважень між рівнями місцевої влади, що дозволяє чітко закріпити відповідальність за неякісне надання відповідних послуг за конкретними органами місцевої влади. Актуальною на сучасному етапі розвитку нашої країни є питання ефективного управління комунальними підприємствами (школи, дитячі садки, лікарні). Відсутність у місцевих органів влади фінансових гарантій при покладенні на них державою додаткових обов'язків і при переданні неліквідної державної власності є причиною слабкості економічних основ місцевого самоврядування, тому для зміцнення матеріальних основ органів місцевого самоврядування, об'єкти комунальної власності повинні мати таку структуру та обсяги, які б відповідали потребам населення даної адміністративно-територіальної одиниці. Перспективним джерелом формування та використання фінансових ресурсів місцевих органів влади можуть стати інвестиції, особливо внутрішні, які здійснюються юридичними і фізичними особами як прямо, так і опосередковано. Проте для активізації таких процесів мають бути створені належні умови з боку держави. Отже, збільшення доходної частини місцевих бюджетів має відбуватися паралельно із скороченням видаткової частини. Досягги скорочення видаткової частини можна завдяки розбудові комунального сектора економіки на місцях і збільшення кількості малих підприємств. Розбудова комунального сектору економіки має відбуватися у напрямі створення комунальних підприємств у прибуткових галузях економіки, таких як готельний і ресторанний бізнес, роздрібна торгівля. Збільшення кількості прибуткових комунальних підприємств та малих підприємств сприятиме не тільки збільшенню доходної частини місцевих бюджетів за рахунок збільшення податкових надходжень, але й зменшенню видаткової частини за рахунок зменшення на неї соціального навантаження. Враховуючи результати проведеного дослідження, можна сформулювати наступні висновки: Провідним чинником успішної реалізації завдань місцевого самоврядування є чітке визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів даного територіального утворення. Важливою умовою ефективного розвитку бюджетної системи країни є реальна децентралізація державних фінансів. З метою збільшення доходів місцевих бюджетів необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування, та поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Запорукою збільшення самостійності органів місцевої влади є реформування податкової системи країни шляхом розподілу джерел надходжень. Місцеві позики | потенційним джерелом наповнювання та збільшення доходів місцевих бюджетів країни. Кількість підприємств комунальної форми власності характеризує рівень економічної децентралізації. При розробці стратегії управління підприємствами комунальної власності органи місцевого самоврядування повинні організовувати їх діяльність на засадах рентабельності та ефективності.Удосконалення основ фінансової організації органів місцевого самоврядування повинно здійснюватися у комплексі з удосконаленням існуючої законодавчої бази Запропоновані в дослідженні заходи дозволять підвищити ефективність використання фінансових ресурсів місцевих органів влади та фінансову незалежність органів місцевого самоврядування.