
- •1. Сучасний стан харчової промисловості в Україні. Основні напрями її розвитку.
- •2. Вимоги до сировини для виробництва харчових продуктів (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості).
- •3. Хімічний склад сировини (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості).
- •4. Асортимент харчових продуктів. Роль харчових продуктів у забезпеченні потреб споживачів, якість харчових продуктів.
- •5. Показники якості сировини та готової продукції (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості).
- •6. Вимоги до якості сировини. Діючі стандарти на сировину.
- •7. Зміни які проходять у сировині під час її переробки і їх вплив на якість готової продукції.
- •8. Основні принципи харчових технологій.
- •9. Реалізація принципу повного використання основних компонентів сировини для виробництва харчових продуктів.
- •10. Порядок відбору проб сировини та підготовка їх до аналізу.
- •11. Дайте загальну характеристику основних складових компонентів продовольчої сировини та харчових продуктів.
- •12. Які речовини називаються білками? Класифікація білків.
- •1. Фосфопротеїди,
- •6. Металопротеїди.
- •12. Які біологічні функції виконують білки?
- •13. Харчова цінність білків.
- •14. Будова та амінокислотний склад білків.
- •15. Амінокислотний скор. Повноцінність білків.
- •16. Основні фізико-хімічні та технологічні властивості білків.
- •17. Які речовини називаються ліпідами? Їх роль в організмі. В яких продуктах містяться ліпіди?
- •18. Чим рідкі жири відрізняються від твердих? Які продукти містять рідкі жири?
- •19. Наведіть характеристику окремих жирів промислового значення.
- •20. Гідрогенізація жирів.
- •21. Фосфоліпіди, воски, ліповітаміни.
- •22. Біохімічне та хімічне згіркнення жирів під час зберігання.
- •23. Поліненасичені жирні кислоти: лінолева, ліноленова, арахідонова. Їх роль в організмі та біологічна активність.
- •24. Крохмаль - як складова харчових продуктів.
- •25. Пектинові речовини – як складова харчових продуктів.
- •26. Клітковина – як складова харчових продуктів.
- •27. Класифікація вітамінів та їх роль в організмі
- •28. Руйнування вітамінів під впливом технологічних факторів.
- •29. Інактивація ферментів під дією різних технологічних факторів.
- •30. Вода. Її будова, властивості, вміст у харчових продуктах.
- •31. Класифікація вуглеводів та їх роль в організмі.
- •32. Біологічна роль та характеристика вуглеводів.
- •33. Утворення вуглеводів у рослинах (процес фотосинтезу).
- •34. Які макро- і мікроелементи вам відомі? Які продукти містять кальцій, магній, фосфор, залізо? Роль цих елементів в організмі.
- •35. Будова, властивості та біологічна роль ферментів.
- •36. Характеристика та промислове значення ферментів.
- •37. Ферменти як біологічні каталізатори. Класифікація, основні властивості.
- •38. Характеристика органічних і неорганічних консервантів
- •39. Основні технологічні процеси харчових виробництв (механічні, гідродинамічні, теплові, масообмінні).
- •40. Основні технологічні процеси харчових виробництв (хімічні, біохімічні)
- •41. Наведіть способи раціонального використання сировини на прикладі однієї із галузей харчової промисловості.
- •42. Розкрийте сутність принципу енергозбереження в харчових технологіях.
- •43. Як здійснюється первинне оброблення сировини для виробництва харчових продуктів (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості)?
- •44. Фільтрування. Загальні відомості, рушійна сила процесу. Швидкість фільтрування.
- •45. Способи очищення, що використовуються при переробленні сировини та виробництві харчових продуктів, їх загальна характеристика.
- •46. Механічні способи оброблення сировини і напівфабрикатів, їх загальна характеристика.
- •47. Подрібнення в харчових технологіях: сутність, призначення, основне устаткування.
- •48. Перемішування в харчових технологіях: сутність, призначення, основне устаткування.
- •49. Процеси одержання гомогенних мас.
- •50. Мембранні методи оброблення сировини в харчових технологіях: сутність, призначення, рушійна сила, принципова відмінність від фільтрування.
- •51. Способи розділення неоднорідних систем (осадження, гравітаційне осадження, в полі відцентрових сил): характеристика, рушійна сила.
- •52. Сепарування рідкої сировини: теоретичні основи процесу, основне устаткування.
- •53. Дезодорація в харчових технологіях: сутність, призначення, режими.
- •54. Рафінація в харчових технологіях: сутність, призначення, режими.
- •55. Способи і призначення теплового оброблення сировини та напівфабрикатів.
- •56. Теплообмінні апарати: види, галузь застосування, їх порівняльна оцінка.
- •57. Способи теплового оброблення та нагрівання харчових продуктів.
- •58. Пастеризація в харчових технологіях: сутність, призначення, режими.
- •59. Стерилізація в харчових технологіях: сутність, призначення, режими.
- •60. Охолодження у харчових технологіях: призначення, режими, устаткування.
- •61. Заморожування у харчових технологіях: сутність, призначення, режими, основне устаткування.
- •62. Випарювання у харчових технологіях: сутність, призначення, режими, основне устаткування.
- •63. Наведіть теоретичні основи масообмінних процесів (класифікація, рушійна сила, матеріальний баланс, механізм процесу).
- •64. Абсорбція: фізична сутність і призначення процесу. Сфера застосування в харчовій промисловості.
- •65. Адсорбція: фізична сутність і призначення процесу. Сфера застосування в харчовій промисловості.
- •66. Екстрагування: фізична сутність і призначення процесу. Сфера застосування в харчовій промисловості.
- •67. Сушіння в харчових технологіях: сутність, призначення, режими.
- •68. Наведіть теоретичні основи процесу кристалізації. Способи кристалізації.
- •69. Мікробіологічні процеси харчових виробництв.
- •70. Види бродіння, їх значення в харчовій промисловості.
- •71. Спиртове бродіння, його хімізм.
- •72. Молочнокисле бродіння, його хімізм, значення та застосування.
- •73. Як здійснюється контроль якості готової продукції (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості).
- •74. Способи пакування готової продукції.
- •75. Вимоги до маркування харчових продуктів.
- •76. Класифікація і характеристика сировини для виробництва харчової продукції.
- •77. Класифікації відходів і побічних продуктів харчових виробництв.
- •78. Головні задачі в галузі зберігання і переробки харчових продуктів.
- •79. Методи консервування, що грунтуються на принципі анабіозу.
- •80. Принцип абіозу та теплова стерилізація.
- •81. Застосування антибіотиків при консервуванні.
- •82. Вимоги до води, що використовується в харчових технологіях.
- •83. Причини псування харчових продуктів.
- •84. Вплив процесу стерилізації на зміну якості харчових продуктів.
- •85. Використання відходів виробництва.
- •86. Фізико-хімічні й органолептичні показники харчової продукції.
- •87. Особливості асептичного фасування.
- •88. Основні поняття про функціональне харчування.
- •89. Основні підходи до збагачення традиційних харчових продуктів макро- та мікронутрієнтами.
- •90. Охарактеризувати способи збагачення традиційних харчових продуктів вітамінами.
- •91. Способи збагачення харчових продуктів сполуками заліза, кальцію, йоду.
- •92. Дати гігієнічну характеристику основних компонентів харчових продуктів.
- •93. Принципи створення харчових продуктів спеціального призначення.
- •94. Радіоактивне забруднення продовольчої сировини та харчових продуктів і шляхи його запобіганню.
- •95. Роль харчових волокон у функціонуванні організму людини і їх основні природні джерела.
- •96. Екологічні аспекти використання полімерних та інших матеріалів у харчовій промисловості.
- •97. Смакові та ароматоутворюючі речовини в харчових продуктах.
- •98. Використання барвників, ароматизаторів та смакових добавок у харчовій промисловості.
- •99. Сенсорний аналіз. Загальні прийоми та умови його проведення.
- •100. Харчова, біологічна та енергетична цінність сировини (на прикладі однієї із галузей харчової промисловості).
- •101. Підвищення якості сировини за рахунок технічних і технологічних аспектів.
- •102. Вплив сторонніх речовин на технологічні процеси виробництва харчових продуктів.
- •103. Джерела забруднення харчових продуктів.
- •104. Зміни складових частин сировини при його охолодженні та заморожуванні.
- •104. Фізико-хімічні процеси, що відбуваються при тривалому зберіганні харчових продуктів.
- •106. Очищення, миття і дезінфекція обладнання харчових виробництв.
- •107. Класифікація харчових добавок за їх технологічним призначенням.
- •108. Фактори, що впливають на формування споживчих властивостей.
- •109. Основні правила зберігання харчових продуктів.
- •110. Лужність харчових продуктів. Методи визначення
97. Смакові та ароматоутворюючі речовини в харчових продуктах.
До групи речовин, що поліпшують смак і аромат харчових продуктів, відносять:
ароматизатори,
підсилювачі смаку та аромату,
інтенсивні підсолоджувачі,
цукрозамінники,
регулятори кислотності,
солоні речовини.
Ароматизатор харчовий (ароматизатор) - харчова добавка, що представляє суміш ароматичних речовин або індивідуальне ароматична речовина, вноситься до харчовий продукт для поліпшення його аромату і смаку. До складу ароматизатора можуть входити харчові продукти (соки, цукор, сіль, спеції тощо), наповнювачі (розчинники або носії), інші харчові добавки та речовини, дозволені МОЗ України.
Ароматизатор коптильний (димовий) - харчовий ароматизатор, який отримують на основі очищених димів, застосовуваних у традиційному копченні.
Ароматизатор натуральний - харчовий ароматизатор, ароматичний компонент, якого містить тільки натуральні ароматичні речовини.
Ароматизатор ідентичний натуральному - харчовий ароматизатор, ароматичний компонент, якого містить одне і більш ідентичне натуральним ароматична речовина, може містити також натуральні ароматичні речовини, технологічні (реакційні) і коптильні (димові) ароматизатори.
Ароматизатор штучний - харчовий ароматизатор, до складу, якого входить мінімум один штучний компонент - сполука, що не ідентифікується (що не зустрічається) в даний час в рослинній і тваринній сировині. Ароматизатор може містити додатково натуральні і ідентичні натуральним компоненти. Виробляють шляхом хімічного синтезу.
Підсилювачі смаку та аромату (запаху) - речовини, що підсилюють природний смак або запах харчового продукту.
Найбільшого поширення набули останнім часом натуральні аромати - ефірні масла, екстракти прянощів та сухі порошки рослин.
Ефірні масла - чисті ізолятори ароматів, наявних у вихідній сировині. Отримують холодним пресуванням або гідродистиляцією (перегонкою з водяною парою). Використовують в основному для додавання запаху напоям, майонезу, соусам, кондитерським та іншим виробам.
Екстракти прянощів (олеорезини) містять нелеткі смакові речовини, які не зустрічаються у відповідному ефірній олії (перечное ефірне масло).
Екстракти отримують з пряноароматичної сировини екстракцією леткими розчинниками. Використовуються у виробництві м'ясопродуктів, консервованих плодів, овочів, іншої харчової продукції.
Сухі порошки рослин - сухі концентрати ароматичних речовин, стійкі в процесі виробництва і зберігання харчових продуктів. Отримують шляхом видалення води з вихідного подрібненої сировини або соку розпиленням, сублімацією, іншими сучасними технологіями.
Сфера використання штучних ароматизаторів стає в даний час все більш обмеженою.
До ароматизуючих речовин відносять коптильні рідини, препарати для копчення м'яса і риби. Створено коптильний ароматизатор «Рідкий Дим Плюс» для застосування в якості харчової добавки при виробництві копченостей, м'ясних і рибних консервів, харчових концентратів, сирів, інших білоквмісних продуктів. Основа технології його отримання - гідродистиляція продуктів конденсації коптильного диму або розчинних смол, що утворюються при термолізі деревини в регульованих умовах.
До харчових ароматизаторів не відноситься водоспиртові настої, вуглекислотні екстракти рослинної сировини, плодовоягідні соки (у тому числі концентровані), сиропи, вина, коньяки, лікери, прянощі та інші продукти харчування. Разом з тим ці продукти, а також різні наповнювачі (розчинники та носії), харчові добавки та харчові речовини (гіркоти, тонізуючі добавки, добавки-збагачувачі) дозволяється вводити до складу ароматизаторів при наявності санітарно-епідеміологічного висновку.
За участю у виробництві ароматизаторів рослинного походження, що містить біологічно активні речовини, їх зміст повинен відповідати вимогам СанПіН і декларуватися виробником.
Не допускається використання ароматизаторів при виробництві натуральних продуктів харчування для посилення властивого їм природного аромату (молоко, хліб, какао, кава, чай (крім розчинних), прянощі, спеції та ін.), також не можна за допомогою ароматизаторів усувати зміна аромату у зіпсованих та недоброякісних харчових продуктів.
Підсилювачі смаку та аромату. Їх вносять для посилення, відновлення або стабілізації смаку і аромату, втрачених при виробництві харчового продукту, а також для корекції окремих небажаних складових смаку і аромату.
Область застосування поширюється практично на всі групи харчових продуктів. Відомі: кухонна сіль, глутамінова кислота, інші РНК та їх солі (посилюють гастрономічні смаки і аромати - солоний, м'ясний, рибний тощо); мальтол, етилмальтол (підсилюють сприйняття фруктових, вершкових та інших ароматів головним чином кондитерських виробів).
Надходження в організм глутамінової кислоти та її солей регламентується, враховуючи можливу токсичність великих доз.
Інтенсивні підсолоджувачі і цукрозамінники.
Підсолоджувачі - речовини нецукровою природи, які надають харчовим продуктам і готовій їжі солодкий смак. Підсолоджувачі застосовуються при виготовленні харчових продуктів, страв і кулінарних виробів, що мають низьку енергетичну цінність (не менше ніж на 30% в порівнянні з традиційними продуктами харчування), а також у спеціальній дієтичної продукції, призначеної для осіб, яким рекомендується обмежувати вживання цукру за медичними показниками, оскільки підсолоджувачі не вимагають для свого засвоєння інсуліну.
.
Найбільшу увагу виробників харчової продукції та споживачів приваблюють підсолоджуючі речовини з високим цукровим еквівалентом і які не служать джерелом енергії. В даний час синтезовано або виділено з природної сировини понад 80 підсолоджувачів.
Натуральні підсолоджувачі
Маракуліна - глікопротеїн, білкова частина якого складається з 373 амінокислот, вуглеводна - з арабінозу, ксилози, глюкози, фруктози, інших цукрів. Отримують з плоду африканської рослини Richazdella dulcifika. Відрізняється термостабильностью при pH 3-12; ефект солодощі довго зберігається після прийняття 1-2 мг препарату.
Монелін – білок, що складається з двох неоднорідних поліпептидних ланцюгів, в які входять 50 і 44 амінокислоти. Цукровий еквівалент монеліну – 1500-3000 од. Виділяють підсолоджувач з ягід африканського окультуреного винограду.
Тауматин – саме солодке з відомих речовин. Цукровий еквівалент – 80000-1000000 од. Складається з декількох білків. Легко розчиняється у воді, стабільний при pH 2,5-5,5 і підвищених температурах.
Дігідрохалкони – похідні флавонів-7-глюкозидів. Мають чистий солодкий смак і приємний освіжаючий присмак, відчуття яких тривати до 10 хв. Дігідрохалкони порівняно погано розчиняються у воді, стійкі до кислих середах. Споживання дігідрохалконов в кількості 0,2-1,0 г / кг маси тіла не має шкідливого впливу на організм людини.
Стевіозид – суміш солодких речовин глікозидної структури, що виділяються з листя південноамериканської рослини. Препарат підсолоджувача являє собою білий порошок, добре розчинний у воді, з приємним солодким смаком і фармацевтичним лакричним післясмаком. У 300 разів солодше сахарози, з великим періодом відчуття солодощі. Має високу кислотної стабільністю.
Синтетичні підсолоджувачі.
Отримують в основному з використанням методів органічного синтезу. На відміну від природних синтетичні підсолоджуюча речовини вимагають більш серйозних критеріїв гігієнічної безпеки і встановлення допустимих кількостей споживання.
Всесвітньою організацією охорони здоров'я схвалені до застосування наступні підсолоджувачі: аспартам (цукровий еквівалент – 200 од.), ацесульфам К (130–200 од.), сахарин (300–500 од.), сукралоза (600 од.), цикламат (30 од.). Такі підсолоджувачі в силу високого ступеня солодощі ще називають інтенсивними підсолоджувачами.
Сахарин – являє собою имид ортосульфобензойной кислоти, погано розчинної у воді. Для підсолоджування харчових продуктів застосовують натрієву і калієву солі сахарину. Показано, що 75% надійшов в організм сахарину перетворюється на вуглекислий газ, який повільно всмоктується в кишечнику, що сприяє посиленому росту бактерій, що синтезують вітаміни групи В. Токсична дія не виявлено.
Сахарин в 400-500 разів солодше цукру. Висока солодкість і низька вартість забезпечили його широке поширення в якості харчової добавки. Є його аналоги: СД-100 і СД-450.
Цикламати - солі циклогексиламін-N-сульфонової кислоти. В якості підсолоджувачів використовують тільки натрієву і кальцієву солі. Це білі кристалічні порошки, добре розчинні у воді. Мають гарну температурою, кислотної і лужної стійкістю. Ступінь солодощі цикламат становить 20-30 од.
Цикламати сприяють утворенню пухлин або можуть бути канцерогенами в присутності інших сполук, тому використання цих добавок було заборонено в США, Японії, Великобританії. Тим не менш, цикламати застосовують для підсолоджування продуктів приблизно в 40 країнах світу. Прийнятне добове споживання цикламату становить 11 мг на 1 кг маси тіла.
Ацесульфам К - представник гомологічного ряду оксатіацінондиоксидів. Білий кристалічний порошок, не гігроскопічний, стабільний при зберіганні. Розчинність препарату становить 270 г / л при 20 С, 1000 г / л при 100 ºС.
Водні розчини ацесульфама К характеризуються термо- і кислотостійкістю і вигідно відрізняються за цими показниками від сахарози. Харчові продукти, підсолоджені ацесульфамом К, можна піддавати стерилізації.
Наявні в даний час дані свідчать про відсутність будь-якого шкідливого впливу ацесульфама К на організм людини. Ацесульфам К дозволений для харчових продуктів у Великобританії, Ірландії, Німеччині, Бельгії, інших країнах Західної Європи, Азії та Америки.
Аспартам – метиловий ефір NLL-аспартил-L-фенілаланіну. Білий кристалічний порошок. Розчинність у воді обмежена при 20 ºС-1 г, при 50 ºС - 5 г на 100 мл. Підкислення середовища збільшує розчинність препарату. Він характеризується відносно невисокою стійкістю до впливу pH, температури, умов зберігання, що створює певні проблеми в технології його застосування.
Цукровий еквівалент аспартама становить 160-200 од. Має здатність підсилювати природний смак і аромат харчових продуктів, особливо цитрусових соків і напоїв. Будучи амінокислотою, аспартам повністю метаболізується: в організмі він розщеплюється протеолітичними ферментами на 2 амінокислоти, які беруть участь у побудові нових білків і сполук білкової природи. Комплексні гігієнічні та токсикологічні дослідження, показали нешкідливість аспартама для здоров'я людей.
Цукрозамінники за ступенем солодкості відрізняються від цукру незначно, виконуючи разом з тим його технологічні функції. Цукрозамінники не викликають карієсу і можуть використовуватися в харчуванні хворих на цукровий діабет. Замінники цукру часто використовуються в композиції один з одним, а також спільно з підсолоджувачами. При цьому виявляється ефект взаємного посилення (синергізму) солодкості, що дозволяє знизити дозування і підібрати оптимальні смакові достоїнства для конкретного продукту.
Солоні речовини (солезамінники). Мають важливе значення для людей, вимушених уникати споживання кухонної солі (хлориду натрію). Існує цілий ряд замінників, що представляють собою калієві, кальцієві, магнієві солі органічних і неорганічних кислот, солоних на смак, але не містять натрію. Норми споживання на солезамінники не встановлені. Замінники солі, як і цукру, використовують головним чином в дієтичних і лікувально-профілактичних продуктах харчування. Багато солезамінників не володіють рядом технологічних і інших властивостей, характерних для кухонної солі, зокрема, не проявляють консервуючого ефекту, вологозв’язуючої здатності тощо.
Регулятори кислотності (кислоти, підкислювачі).
Вони використовуються для додання харчовому продукту кислого смаку при pH середовища менше 4,5. Інтенсивність, різні відтінки і тривалість кислого смаку залежать від виду кислоти та особливостей хімічного складу харчової системи.
Серед кислот, регуляторів кислотності найбільшого поширення набули: оцтова, молочна, лимонна, яблучна, винна, янтарна, адицінова, фумарова, фосфорна, сірчана і соляна, а також глюконо-дельта-лактон. Використання даної групи харчових добавок регламентується не в гігієнічному відношенні, а технічною документацією (ТУ і ТІ) на конкретні види харчової продукції.
Оцтова кислота. Отримують шляхом оцтовокислого бродіння. Товарний випуск - у вигляді есенції, яка містить 70-80% оцтової кислоти. Для харчових цілей дозволені наступні солі оцтової кислоти: ацетати калію, натрію, кальцію, амонію. Оцтова кислота і її солі використовуються, як правило, при виробництві овочевих консервів і маринованих продуктів.
Молочна кислота. Є продуктом молочнокислого бродіння цукрів, на чому ґрунтується її виробництво. Комерційні форми випуску - 40%-ий розчин і концентрат. Сама кислота і її солі (лактати натрію, калію, кальцію, магнію, амонію) використовуються окремо або в комбінаціях при виробництві безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, кисломолочних продуктів.
Лимонна кислота. Виготовляється шляхом лимоннокислого бродіння цукрів. В якості регуляторів pH використовують її солі-цитрати натрію, калію, кальцію, магнію, амонію - в різних комбінаціях, в тому числі з лимонною кислотою.
Широке використання лимонної кислоти в технології кондитерських, рибних виробів та безалкогольних напоїв обумовлено її м'яким смаком, відсутністю подразнюючої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.
Яблучна кислота. Промислове виробництво засноване на синтезі з малеїнової кислоти. Остання є токсичною сполукою, тому критерієм гігієнічної безпеки синтезованої яблучної кислоти є залишковий вміст в ній малеїнової кислоти.
Яблучна кислота і її солі – малати амонію, натрію, калію і кальцію – володіють менш кислим смаком в порівнянні з лимонної та винної, що визначає їх вибіркове застосування в кондитерському і пивобезалкогольному виробництві.
Винна кислота – продукт переробки винних дріжджів, винного каменю, інших відходів виноробства. Не приймає участі в обмінних процесах організму людини. Під впливом бактерій кишечника руйнується близько 80% надійшла в організм винної кислоти.
Янтарна кислота – побічний продукт при виробництві адипінової кислоти, отримують також з відходів бурштину. Солі янтарної кислоти-сукцинат натрію, калію і кальцію. Різні їх поєднання використовують у виробництві порошкоподібних сумішей для безалкогольних напоїв, концентратів супів і бульйонів тощо.
Адипінова кислота. Промислове виробництво засноване на двохстадійному окисленні циклогексану.
Солі адипінової кислоти-адипінат натрію, калію і амонію-застосовуються в якості регуляторів кислотності при виготовленні сухих десертів і напоїв, начинок і різних інгредієнтів для хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів.
Фумарова кислота широко поширена в природі в якості метаболіту багатьох рослин і грибів. Фумарову кислоту та її солі-фумарати - використовують в якості замінників лимонної та винної кислот як більш дешеві.
Ортофосфорна кислота в якості природного інгредієнта міститься в багатьох продуктах харчування у вільному вигляді та у вигляді солей - фосфатів калію, кальцію. Фосфорна кислота і її солі застосовуються у виробництві продуктів, безалкогольних напоїв, кондитерських виробів.