96. Екологічні аспекти використання полімерних та інших матеріалів у харчовій промисловості.

Широке використання в якості пакувальних матеріалів знаходять полімерні матеріали. До них пред'являються специфічні вимоги виходячи з напрями їх використання.

Полімерні матеріали, що контактують з харчовими продуктами, повинні мати необхідні експлуатаційні властивості (хімічна стійкість, проникність тощо) і відповідати гігієнічним вимогам, які розробляються і затверджуються органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду в результаті токсикологічних та інших спеціальних досліджень. Полімерні матеріали не повинні змінювати органолептичні властивості продукту, виділяти хімічні речовини, що роблять шкідливий вплив на організм людини. Добавки та низькомолекулярні домішки з полімерів за певних умов можуть легко переходити в харчові продукти і негативно впливати на здоров'я людини. Тому в рецептуру полімерного матеріалу не повинні входити токсичні речовини.

Використання добавок регламентується гігієнічними нормативами: ДКМ - допустима кількість міграції, ДМ - максимально допустима добова доза (мг / л). Полімерні матеріали застосовують для пакування продуктів залежно від їх хімічної природи і фізичної структури. Наприклад, поліетилен використовується для упаковки вологовмісних продуктів і обмежено – жировмісних; поліамід придатний тільки для жирових продуктів. Для упаковки продуктів харчування в даний час використовують полімерні матеріали, хімічні речовини яких можуть мігрувати в харчовий продукт, і вміст їх регламентується документами (величина ДКМ).

Полівінілхлорид й сополімери вінілхлориду характеризуються великою міцністю, але вузьким діапазоном робочих температур і низькою пластичністю.

Плівка з непластифікованого полівінілхлориду застосовується для виготовлення жорсткої тари і бочок для упаковки тваринних жирів, з пластифікованих - для упаковки рибних продуктів; термозбіжна плівка типу «саран» - в якості вакуум-упаковки тушок птахів, м'ясних та інших продуктів неправильної конфігурації.

З полівінілового спирту виготовляють ковбасні оболонки. Використовують його і для покриттів ємностей під вина і в якості желеутворювача в кондитерському виробництві.

Новаль застосовують для покриття твердих сичужних сирів.

Полістирол і сополімери стиролу використовують як пакувальної тари для сирів, молочних і м'ясних продуктів; для виготовлення деталей холодильників, лотків, посуду, підносів.

Поліаміди стійки до мастил, жирів, лугів, дії цвілі та бактерій, що визначає напрями їх застосування.

Полімерні матеріали на основі епоксидних смол застосовуються в консервній промисловості для виготовлення лаків, клеїв, білково-стійких емалей, а також для виготовлення покриттів металевих ємностей під пиво, соки, вина.

Поліолефіни: поліетилен і інші полімери цієї групи.

Найбільш широке застосування знаходять плівки поліетилену. Вони використовуються для пакування та зберігання продукції широкого асортименту харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі; для зберігання гігроскопічних продуктів: солі, цукру, сухого молока, харчових концентратів; для упаковки замороженої плодоовочевої продукції; для упаковки одноразового використання (молока, вершків, сиру та інших продуктів, жирність яких не перевищує 48%) для виготовлення мішків-вкладишів в жорстку тару при зберіганні і транспортуванні солоної риби в тузлуці, сульфітованих продуктів, овочевих солінь і квашень.

Поліхлоровані біфеніли (ПХБ) і діоксини (ПХД) - дуже небезпечні і вельми стійкі забруднювачі навколишнього середовища. ПХЛ являють собою складну суміш хлорованих ізомерів дифенілу і використовуються переважно як діелектриків в електротехнічній промисловості.

Джерелом зараження харчових продуктів є пакувальні матеріали, виготовлені з переробленого паперу, що містить ПХД.

Високохлоровані ПХД менше всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, але тривалий час утримуються в шкірі і жирової тканини. Виведення ПХБ з організму відбувається в основному через шлунково-кишковий тракт, і лише незначна частина виділяється через нирки.

Синтетичні полімерні матеріали з часом змінюються старіють. Під впливом підвищених температур, кисню повітря, ультрафіолетових променів і т.д. хімічні та механічні властивості погіршуються і під час складних процесів, що протікають при цьому в матеріалі утворюються різні низькомолекулярні речовини, що володіють хорошою розчинність і тому здатні проникати в харчові продукти і, отже, надавати токсичну дію на людину. Нерідко полімерні матеріали виділяють також пахучі речовини, що виключає їх використання у харчовій промисловості та в побуті.