23. Ґрунтові розрізи бувають трьох типів: повні (основні), напів’ями і прикопки (закопушки).

Повні розрізи закладають з метою вивчення повного профілю ґрунту з обов’язковим захватом верхньої частини не вивітреної материнської породи. Як правило, глибина цих розрізів коливається в межах 1,5-5м, в залежності від потужності ґрунтів та мети дослідження. Повні розрізи служать для детального вивчення морфологічних якостей ґрунтів та взяття зразків на фізичні та хімічні аналізи.

Напів’ями, або перевірочні чи контрольні розрізи, закладають на меншу глибину – від 0,75 до 1,5м, до появи материнської породи. Вони служать для вивчення потужності гумусових горизонтів, ступенів вилуговування, опідзоленості, солонцюватості чи інших ознак, визначення глибини закипання від НСl і глибини залягання солей, установлення площі поширення ґрунтів, охарактеризованих повними розрізами. Якщо при описуванні напів’ями виявляються нові ознаки, не відзначені раніше, то на цьому ж місці обов’язково закладається повний розріз.

Прикопки, або мілкі поверхневі розрізи глибиною від 0,4 до 0,75м служать, перш за все, для визначення границь ґрунтових угруповань, виявлених основними розрізами та напів’ямами. Як правило, прикопки закладають у місцях здогадної зміни одного різновиду ґрунту іншим.

Ґрунтові розрізи позначають наступним чином:

П овна яма 3x3 мм

Н апів’яма ø 3мм

П рикопка 3x3x3 мм

Ґрунтові розрізи закладають у найхарактерніших місцях досліджуваної території з однорідним рельєфом і рослинністю, вони не повинні закладатися поблизу доріг, на обочинах канав та в інших нетипових для цієї території елементах мікрорельєфу (пониженнях, купинах тощо).

На вибраній ділянці місцевості ґрунтовий розріз копають так, щоб три його стінки були прямовисні, а четверта спускалась донизу сходинками. У ямах передбачається кріплення. Передня, лицева стінка розрізу призначена для опису, а тому повинна бути звернена до сонця. В процесі копання грунт необхідно викидати лише у напрямку бічних сторін і ні в якому разі не через лицеву стінку, оскільки останнє може призвести до її забруднення, до зруйнування верхньої частини ґрунтового профілю та зміни потужності горизонтів. Заривають яму у тій же послідовності, як вона копалась.

Описи всіх ґрунтових розрізів заносяться у польову книжку (замальовуючи стінки розрізу роблять ґрунтами мазки у щоденнику), де окрім того повинні бути записані відомості про рельєф, рослинність, ґрунтові води, результати польових досліджень фізичних, хімічних і інших властивостей ґрунтів.

24. Ґрунтова зйомка – процес картування ґрунтів з метою створення ґрунтової карти (встановлення контурних границь між різними видами ґрунтів).

Елементи ґрунтової зйомки: польове вивчення ґрунтів, відбір ґрунтових зразків для досліджень, виділення ґрунтових контурів, перегляд ґрунтових зразків і відбір проб для лабораторних аналізів, оформлення польової ґрунтової карти, здача і приймання польових робіт.

При картографуванні ґрунтів широко застосовується метод зближення. Його сутність: Між двома розрізами з різними ґрунтами закладають додаткові перевірочні розрізи або прикопки, поступово їх наближуючи і встановлюючи на певній ділянці точку, де ці ґрунти контактують між собою. Ця ж робота виконується на інших ділянках, у т.ч. на інших маршрутах. Потім точки границь, проставлені на карті-основі, з’єднують (тут же, в полі), враховуючи природні зміни рельєфу, річкової мережі, рослинності, господарчих ділянок тощо. На базі щоденно після повернення з поля границі ґрунтових контурів на карті закріплюють тушшю. Допустима величина зміщення границь ґрунтових контурів залежить від ступеню вираженості границь між ґрунтами в натурі. При різко виражених границях зміщення не має перевищувати ±0,5мм при роботі з АФЗ і ±2,0ммпри роботі з топокартою; при ясно виражених границях (напівчітких) ±2,0мм(АФЗ)та ±4,0мм(карта); при неясно виражених границях (з поступовими переходами) похибка на любій основі дозволяється до ±10мм.