21. Поняття про картографічну генералізацію.

Карти характеризуються низкою ознак, головними з яких є тема, призначення і масштаб. Саме ці ознаки визначають зміст, повноту і детальність показу окремих елементів.

На будь-якій карті є геодезична основа. Деталізація залежить від теми карти. Карти можуть бути однієї тематики, але різного призначення, наприклад, на довідковій географічній карті більше деталей, ніж на навчальній. Залежно від масштабу НП показують: М 1:10000 окремими будинками; М 1:50000 – не показують окремих провулків.

Картографічна генералізація - це метод виявлення і відображення на картах головного і типового для характеристики картографованих явищ.

Генералізація проводиться при складанні будь-якої карти і полягає у вирішенні наступних задач:

1. Визначення об’єктів і явищ, які дійсно необхідно показати на карті (залежить від інструкції та редакційного плану карти; визначають, що потрібно зобразити і чим знехтувати).

2. Визначення умов (правил) щодо узагальнення якісних і кількісних характеристик об’єктів і явищ (наприклад, показання озер, які більше 2 мм² на карті і умови «злиття» маленьких озер).

3. Відбір об’єктів і явищ на картографічних джерелах для нанесення їх на карту (принцип відбору змісту карти має бути один, але застосовувати його потрібно з урахуванням характерних особливостей території).

4. Узагальнення зображень об’єктів

Характер і ступінь генералізації можна правильно встановити при наступних умовах:

- повному розумінні зовнішніх особливостей та походження різних елементів;

- правильної класифікації всіх елементів, які зображуються на карті, взаємозв’язку і взаємообумовленості класифікації, що забезпечить єдність усього змісту карти

- правильному відборі зображальних засобів для зображення всього змісту карти.

Якщо елементи місцевості зображені на карті географічно правильно і вона не перевантажена другорядними деталями, якщо при погляді на неї добре читається масштаб чи основний зміст спеціальної карти, то генералізація проведена вірно.

22. Контроль картографічних робіт включає:

1) Самоконтроль проводиться виконавцями в процесі роботи та по її закінченню, робиться кожного дня (найкраще вранці) картографом, охоплюючи невеликий обсяг робіт.

2) Редакторський контроль – контроль за всіма видами роботи в процесі виконання і по закінченню усіх видів робіт:

- повсякденний – для вирішення проблем, що виникають у процесі роботи кожен день;

- редакторський перегляд – контрольні перевірки закінчених складальних оригіналів, де встановлюється повнота відбору всіх відомостей змісту, використання картографічних матеріалів, точність нанесення всіх елементів змісту, якість штрихового оформлення оригіналу і його зовнішнього вигляду.

3) Коректура – проводиться коректором по закінченні окремих видів робіт – ретельна суцільна перевірка.

Коректор повторює всю роботу картографа, наносить позначки на копії СКЛАДАЛЬНОГО ОРИГІНАЛУ у вигляді цифр, а також складає коректурний аркуш, що передається редактору → картографу → коректору → картографу.

Якщо здійснено більше 20% виправлень, то роботу вважають браком і її виконують знову «з нуля» за рахунок картографа.