18. Основними елементами змісту карт є:

1) опорні (геодезичні) пункти (на картах крупних масштабів відображаються всі пункти планової та висотної геодезичної основи – включно до точок зйомочного обґрунтування і розмічувальної сітки для будівництва, закріплених на місцевості довготривалими знаками (окрім настінних). Підписують номери пунктів (назви), висотні позначки центрів (до сотих часток метра), позначки характерних точок рельєфу земної поверхні (до десятих часток метра));

2) гідрографія (зображуються за допомогою умовних позначень або показанням берегової лінії моря, річки, озера, струмки, канали, канави, колодязі, гідротехнічні споруди (шлюзи), назви гідрографічних об’єктів, матеріали, з яких зроблено гідротехнічні об’єкти, характеристики водних об’єктів );

3) шляхи сполучення (залізні дороги (з розподілом за кількістю колій, за шириною колії, за видом тяги, за станом), без рельсові дороги (з розподілом на автостради, удосконалені шосе, шосе, поліпшені ґрунтові дороги, ґрунтові дороги міжселищні, польові та лісові, караванні шляхи, пішохідні стежки, зимові дороги), водні шляхи сполучення (морські та річкові), авіалінії. Головним завданням при картографуванні шляхів сполучення полягає у відображенні відносної густоти доріг і їх якісної характеристики (ширини, уклону, матеріалу покриття, придорожніх споруд));

4) поселення (будинки і будівлі зокрема і населені пункти загалом): НП розподіляють за типом поселення (міста, смт, сільські населені пункти), за кількістю мешканців, за адміністративним значенням, а на крупно масштабних картах ще й за характером планування та забудови. Завдання картографа – відобразити характер густоти розміщення НП, їх величину та значущість. НП відображають пунсонами, контурами або контурами з висвітленням характеру планування і забудови, назви всіх нанесених на карту НП підписують вирізняючи відповідним накресленням і розміром шрифту тип НП, його адміністративне значення і заселеність, розміщуючи назви паралельно північній та південній рамкам карти, або уздовж паралелей координатної сітки;

5) грунтово-рослинний покрив (показують ліси, чагарники, болота, луки, комиші, очерет, штучні насадження, степ, солончаки. Піски, такири, каменисті ґрунти, ріллю переслідуючи мету відобразити границі розподілу цих елементів, а інколи і їх якісної характеристики, наприклад, середньої висоти і товщини дерев, відстаней між деревами у контурі лісових масивів, глибини до твердого ґрунту на болотах тощо);

6) рельєф зображують 5 основними способами:

- штрихами

- відмивкою (білим, світло-сірим, темно-сірим кольорами подібно до фотографії рельєфної моделі місцевості за бокового освітлення)

- горизонталями

- горизонталями з шаровим (гіпсометричним) забарвленням

- особливими умовними знаками (скелі, урвища, осипи, яри, кургани, інші немасштабні та специфічні форми рельєфу);

7) рамки і зарамкове оформлення виконується за встановленими в інструкціях зразками і, наприклад для топографічних карт, включає:- указання номенклатури аркуша згідно з прийнятою номенклатурною розграфкою;

- назву головного об’єкта у межах цього аркуша (зазвичай НП)

- указання адміністративної приналежності території картографування (країна, область)

- рік зйомок чи рекогносцировок матеріалів, за якими складалася карта

- чисельний та лінійний масштаби

- указання номенклатури суміжних аркушів карти

- виходи координатної сітки

- схеми магнітного схилення та зближення меридіанів

- висоту перерізу рельєфу та шкалу закладення

- підписи осіб, відповідальних за складання, редакцію та коректуру карти.