15. Проекція Гауса-Крюгера: спосіб утворення, загальний вигляд зображення, особливості координатної системи.

Проекция Гаусса-Крюгера – геодезическая проекция, условно разделенная на всю поверхность Земли 60 зонами меридианами, проведенными через 6°, где форма зоны – сферический двуугольник.

Счет зон в проекции Гаусса-Крюгера ведется от Гринвичского меридиана на восток. Средний меридиан зоны называется осевым. Долгота осевого меридиана L₀ любой зоны в восточном полушарии подсчитывается по формуле:

L₀=6°*n - 3°

а в западном – по формуле:

L₀=360° - (6°*n - 3°),

где n - номер зоны.

16. Існують наступні способи картографічного зображення об’єктів і явищ: спосіб ізоліній, спосіб якісного фону, спосіб ареалів, значковий спосіб, спосіб лінійних знаків, точечний спосіб, спосіб ліній руху, спосіб картограм, спосіб картодіаграм, спосіб локалізованих діаграм, спосіб сумісного використання різних способів стосовно одного явища.

Спосіб ізоліній:

Ізолінії (від «ізос» - рівний, однаковий) – плавні криві, які поєднують точки з однаковим якісним показником картографованого явища.

Горизонталі (ізогіпси) – лінії, що поєднують точки з однаковими абсолютними висотами.

Ізобати - -//-точки однакових глибин.

Ізотерми - -//-температур.

Ізобари - -//-тиском.

Ізогони - -//-магнітним схиленням.

Схема побудови карт способом ізоліній:

1. Наносять пункти з відомими значеннями показника;

2. Розмітка цілих (інтерполяція;

3. Поєднання цілих.

При інтерполяції потрібно враховувати нерівномірності явищ (її часто показують кольором, наприклад, у шкалах глибин та висот).

З допомогою ізоліній показують:

- характеристику величин безперервних і рівномірно мінливих в просторі явищ (висоту земної поверхні, температуру повітря, магнітне схилення);

- зміну величини явищ в часі (річні зміни магнітного схилення);

- переміщення (рух) явищ (підняття та опускання морського дна, сезонний перерозподіл мас повітря);

- час настання явищ (дату переходу добової температури через 0°,+5°,+10°…);

- час сіву різних культур;

-повторюваність (вірогідність) явищ (повторюваність вітру чи шторму в різні місяці року).

Спосіб якісного фону використовується для зображення якісної характеристики явищ, які мають суцільне розповсюдження на території (ґрунтового покриву), районування території за тими чи іншими природними, економічними і політико-адміністративними ознаками.

Послідовність застосування способу якісного фону:

1. Розробка класифікації зображуваних явищ;

2. Відповідно до класифікації розділяють територію на однорідні в якісному відношенні ділянки.

3. Наносять границі ділянки.

4. Однотипні ділянки зафарбовують у присвоєний для даного типу колір, або покривають умовною штриховкою, або умовними знаками, які повторюються.

При характеристиці явищ за двома чи більше ознаками застосовують кольору та штриховки або кольору та умовних позначень.

Спосіб ареалів: АРЕАЛ (від лат. «площа», «простір») – область розповсюдження якого-небудь явища, частково розміщеного на картографованій території, наприклад, певного виду рослин, тварин, земель, корисних копалин, народностей.

Розрізняють абсолютний ареал, поза межами якого дане явище не зустрічається зовсім, і відносний ареал, що охоплює територію, на якій те ж явище володіє певними властивостями.

Способи зображення ареалів на карті:

1. обмеження ареалу суцільною або пунктирною лінією певного рисунку

2. закрашування ареалу

3. штриховка ареалу

4. рівномірне розміщення в межах ареалу штрихових знаків нерідко без вказання границі ареалу

5. указання ареалу написом, який розкинутий в його межах

6. окремим рисунком або їх групою

17. Існують наступні способи картографічного зображення об’єктів і явищ: спосіб ізоліній, спосіб якісного фону, спосіб ареалів, значковий спосіб, спосіб лінійних знаків, точечний спосіб, спосіб ліній руху, спосіб картограм, спосіб картодіаграм, спосіб локалізованих діаграм, спосіб сумісного використання різних способів стосовно одного явища.

Спосіб картограм застосовується для картографування відносних явищ.

Картограма – розвантажена копія карти, на якій площі розповсюдження якогось явища виділені різною інтенсивністю закрашування або штриховки в залежності від ступеню розвитку цього явища. За густиною штриховки можна скласти уявлення про інтенсивність явища. На картограмі дійсне положення об’єкту не передається, тут беруться статистичні дані. На окремих ділянках картограми явище показується рівномірно, хоча в житті воно може мати нерівномірне розповсюдження.

Спосіб картодіаграм:

Картодіаграма – копія карти, на якій в певних територіальних одиницях накреслені діаграми, які характеризують величину якого-небудь явища, що має розповсюдження на цих територіях. Діаграми також не показують фактичного місцеположення. Вони можуть мати вигляд геометричних фігур або рисунків. Масштаб вибирають так, щоб фігури не виходили за межі певної території, щоб їх величини можна було спів ставляти на око.

Спосіб локалізованих діаграм – це частковий випадок способу картодіаграм, при якому діаграми показують у вигляді графіків або діаграм, розміщених в окремих місцях вивчення явищ. Такий спосіб застосовується у випадках, коли хочуть дати характеристику лише конкретних пунктів місцевості і не ставлять завданням відобразити розміщення і величину явища на всій зайнятій ним території.