1.Картографія – наука про географічні карти, їх властивості, методи створення та використання.

Картографія ділиться на низку науково-технічних дисциплін:

Картоведення – вивчення геогр. карт, їх видів, властивостей, елементів, історії розвитку та способів використання.

Математична картографія – вивчення і розробка математичних способів відображення на площині (карті) поверхонь Землі, планетарних тіл і небесної сфери.

Складання та редагування карт – вивчення та розробка проектів карт, методів створення карт та редакційного керівництва на всіх стадіях створення карт.

Оформлення карт – вивчення та розробка способів і засобів фарбового та графічного оформлення карт і підготовки їх до друку.

Видання карт – вивчення та розробка методів відтворення та розмноження карт.

Картометрія – вивчення та розробка способів вимірювання на картах різних об’єктів змісту для визначення їх кількісних характеристик (довжини, площі, об’єми, висоти, кути тощо).

Економіка та організація картографічного виробництва – вивчення економіки картографічного виробництва та методів її найбільш раціональної організації.

Картографія пов’язана з рядом наук, а саме з: астрономією, геодезією, гравіметрією (дані про форму та розміри Землі, про географічне положення опорних точок на земній поверхні, одним словом, дані, що необхідні для побудови математичної основи карт), топографією (результати зйомок є вихідним матеріалом для створення карт), географією (пояснення сутності природних та соціально-економічних явищ, їх походження, взаємозв’язку та розповсюдження по земній поверхні), поліграфія (отримання способів виготовлення друкованих форм та механічного розмноження карт) та іншими.

2.Карти класифікують за масштабом, за змістом, за призначенням, за охватом території, за кількістю фарб, кількістю аркушів, за характером користування.

За масштабом виділяють карти:

1. Крупного масштабу: 1:200000 та крупніші;

2. Середнього масштабу: 1:300000-1:1000000;

3. Дрібного масштабу: дрібніші за 1:1000000.

За змістом існують наступні карти:

1. Загально географічні (загальна характеристика території у фізико-географічному та соціально-економічному відношенні, показують усі елементи карт):

а) топографічні (1:200000 і крупніше);

б) оглядово-топографічні (1:300000-1:1000000);

в) оглядові (дрібніші 1:1000000);

2. Спеціальні (тематичні – карти, в яких один елемент змісту на першому плані, наприклад, спеціальні дані – економічна карта, геологічна карта, ґрунтова карта):

а) фізико-географічні (загальні фізико-географічні, геологічні, гіпсометричні, атмосферних явищ, гідросфери, ґрунтові, ботанічні, зоогеографічні);

б) соціально-економічні (карти розміщення населення, складу населення, міграції населення, економічні (в т.ч. по галузям), культури, охорони здоров’я, політико-адміністративні, історичні);

в) технічні (навігаційні морські, польотні, проектні).

За призначенням виділяють довідкові, навчальні, військові, морські, польотні, дорожні, туристські карти тощо.

3. Основними (головними) етапами створення карт є:

1. Редакційно-підготовчі роботи (розробляється зміст карти, способи зображення всіх її елементів, встановлюються картографічні джерела даних, визначається технологія виконання робіт, складається РЕДАКЦІЙНИЙ ПЛАН-ПРОГРАМА КАРТИ, ПРОЕКТ КАРТИ);

2. Складання карт (виготовляють СКЛАДАЛЬНИЙ ОРИГІНАЛ КАРТИ – рукописний примірник, олівець на папері або комп’ютерний варіант);

3. Оформлення карт (виготовляють ВИДАВНИЧІ ОРИГІНАЛИ КАРТИ, тобто копії складальних оригіналів з високою якістю графічного виконання, що виконується техніками-картографами, копірувальщиками);

4. Видання карти (виготовляються друковані форми, друк карт, тощо).

4. Елементи математичної основи географічних карт:

1. Масштаб карти;

2. Астрономо-геодезична основа;

3. Картографічна проекція у вигляді сітки меридіанів і паралелей та інші координатні сітки.

4. Компоновка карти;

5. Рамки карти;

6. Система розграфи карти;

7. Номенклатура листа карти;

8. Зарамочне оформлення карт.

5. Масштаб на карті може бути вказаний трьома способами:

1. Чисельний 1:50000

2. Іменований в 1 см 5 км

3. Графічний:

а) лінійний

б) поперечний

За видами масштаби можуть бути такі:

1. Головний (загальний) – встановлює загальне зменшення всіх елементів земної поверхні при переході від поверхні земного еліпсоїду до карти. Зберігається лише в деяких точках або напрямках залежно від прийнятої умови зображення.

2. Часткові – масштаби у всіх інших частинах карти, що більші або менші за головний масштаб. Вираховують найбільший «а» та найменший «в» часткові масштаби, які є масштабами по головних напрямках еліпсу викривлень.

_{Формула часткового масштабу:}

6. Поняття про географічні координати:

Г еографічні координати — кутові величини, які визначають положення точки на поверхні референц-еліпсоїда відносно екватора і початкового меридіана. Географічні координати  можуть бути геодезичними і астрономічними. Останні задаються як довгота і широта. Географічна широта (φ) — кут між прямовисною лінією в даній точці і площиною екватора. Відлічується по обидва боки від екватора (від 0 до 90^о). Розрізняють північну і південну широти. Географічна довгота (λ) — двогранний кут між площинами початкового меридіана (0^о) та меридіана даної точки. Відлічується по паралелях по обидва боки від початкового меридіана від 0 до 180^о. Нормальна висота Н^γ — відстань по прямовисній лінії від поверхні квазігеоїда до даної точки. Величини φ і λ отримують з астрономіч. спостережень, Н^γ — на основі геом. нівелювання. У сх. півкулі К. географічні називають східними, у західній — західними. Площини земного екватора і початкового меридіана становлять систему К. географічних. За міжнар. початковий меридіан прийнято Грінвіцький меридіан