Розділ 2. «Голокост на Тернопільщині – це трагедія євреїв та всього народу України»

Починаючи цей розділ, ми хотіли б згадати історію репресивного ставлення націонал – соціалістів на чолі з Адольфом Гітлером до єврейського населення. Євреї, які становили менше 1 % населення Німеччини, були проголошені чи не головними ворогами диктатури. Нацисти поставили за мету вилучити «неарійців» (євреїв) з громадського життя. Євреям було заборонено займатися громадськими справами, викладати в школах і університетах, практикувати лікарями, стоматологами і юристами, в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки й усім жінкам дописували ім’я Сарі, а чоловікам – Ізраїль.

У квітні 1933 року, НСРПН закликала до бойкоту єврейських магазинів та фірм. У цілому, в 30 – их роках було прийнято понад 400 законів і постанов проти євреїв. У Німеччині процес витіснення євреїв з економічного, культурного та політичного життя тривав 5 років. Дітей виганяли зі шкіл, студентів з вузів, тих хто хотів емігрувати, випускали без власного майна. В 1938 році нацисти влаштували різню, що увійшла в історію як «кришталева ніч». По всій Німеччині грабувалися та руйнувалися єврейські магазини, синагоги, цвинтарі. Сотні євреїв загинули, а близько 30 тисяч нацисти відправили до концтаборів.

Геноцид було розв’язано.

У 1939 році після окупації Польщі більшість з них та німецьких євреїв було вивезено до цієї країни і розміщують їх до спеціальних закритих районів – гетто. В 1939 році Адольф Гітлер власноруч підписав указ про проведення автаназії («легкої смерті»). Упродовж 1934 – 1939 років від примусової стерилізації постраждало 320 тисяч осіб (комуністи, євреї,рома).

З грудня 1939 року прибулих євреїв, особливо з окупованої німцями Польщі, масово арештовували, висиляли до Сибіру. Постраждали, насамперед, сіоністи, єврейські релігійні діячі, іудейські громади фактично перестали існувати.

До 1939 року, єврейське населення Тернополя складало біля 18 тис. людей.

Нинішня територія Тернопільської області під час Другої світової війни належала до дистрикту «Галичина», що був частиною генерал – губернаторства, яке нацисти утворили на польській території. У Східній Галичині окупанти задіяли так звану «польську» модель, яка передбачала створення довготермінових гетто, куди збирали євреїв із навколишніх місцевостей. Такі гетто могли мати виробничі об’єкти. Мешканців гетто використовували протягом певного часу як робочу силу, що дало змогу врятуватися приблизно двом відсоткам із тих, хто опинився в окупації.

У всій Україні гетто фактично було місцем концентрації євреїв, транзитним пунктом перед їх знищенням.

Для організації цього, хай і тимчасового життя, нацисти створили єврейське самоуправління. «Своє» єврейське керівництво повинно було забезпечувати виконання німецьких наказів, звільнюючи окупантів від безлічі проблем. Після цього створювали «єврейські ради», «комітети» - юденрати.

17 вересня 1939 р. Тернопіль був зайнятий радянськими військами і увійшов до складу Української РСР. Єврейське політичне життя було заборонене, багато багатих євреїв репресовано, а їх власність конфіскована. В цей час в Тернопіль прибуло кілька тисяч біженців із західних районів Польщі, окупованих німцями; радянські репресивні методи торкнулися їх також.

Німецька армія вступила до Тернополя 2 липня 1941 р. Вже 4 липня німці почали погром, який продовжувався тиждень і під час якого загинуло 5 тисяч євреїв.

Акція відбулась 29-31 серпня. Кілька тисяч євреїв скликали на площі Січинського. Частину з них вислали в трудові табори. Біля 3-х – 4-х тисяч людей завантажили на залізничні вагони, до яких прикріплено машини з євреями інших міст їх компактного проживання: Збаража, Струсова, Микулинців (в даних містах також була акція).Через 2 дні потяг прибув на станцію Тернопіль, звідки відправився до табору смерті Белжець. Під час спроб втечі було багато загиблих.

У вересні 1941 р. в Тернополі було засновано перше в Східній Галичині гетто. Тисячі євреїв були відправлені в робочі табори (використовували їх, зокрема, на будівництві шосе Львів-Київ).

25 березня 1942 р. німці розстріляли тисячу євреїв. В кінці серпня 1942 р. чотири тисячі тернопільських євреїв і 30 вересня ще тисяча євреїв були відправлені в Белжець.

Також в ІІ половині 1942 р. протягом 2-х днів 600-700 євреїв зосереджено біля ячмінного млину на вулиці барона Ґірша. Багато загинули, інших відправлено в Белжець. Ще одна акція відбулась в жовтні – на початку листопада 1942 р. 8 листопада історія з млином повторилась: тепер загинули й діти.

У супроводі оркестру євреїв провели головними вулицями міста до залізниці, де чекав вагон із збаразької акції. До них прикріпили тернопільських євреїв. 2500 євреїв були вбиті.

Вкінці 1942 – на поч. 1943 рр. в ґетто було 8000 євреїв, які сподівалися на поразку німців на східному фронті.

1942 р. двічі мінявся голова юденрату – КарольПорхурлєс, ПінхасҐрінфельд.

Вкінці 1942 – на початку 1943 р. в ґетто створено трудовий табір як філію Юлагу (Яновський концтабір у м. Львові).Організатор – Рокіта, командир Юлагу, призначив єврея командиром. Для себе вибрав єврейських помічників. Табір "Тарнополь” знаходився за 20 будинків від микви на вулиці Подольська. Жителі були виведені з даної зони. Табір відокремлено від ґетто колючим дротом та парканом. Юденрат повинен був збудувати кухню, пекарню, магазини і клініки. Всіх "придатних” євреїв було взято сюди. Дехто був арештований в таборі, кожен день охороняючи роботу для ”вищих” (арійців) і ночуючи в таборі.

Інші працювали на різних роботах. В перший раз були спроби відкупу від табору. Ключовими особами були Махерс, ШмуельКоплєр і поліцейський Міллер. На відміну від Янівського табору умови були порівняно хороші – гігієна, їжа, контакти з родиною (можливо, завдяки відкупним).

В середині березня в ґетто знову почалися вбивства. Серед вбитих – і жебраки, і літні люди. Огляд став жорсткіший, впійманих з їжею розстрілювали. Тому євреї намагалися потрапити у табір.

8-9 квітня 1943 р. була нова акція – з ґетто людей передали в Юлаг і відібрали цінності.Молоді і сильні, спроможні платити і з хорошими зв’язками залишилися в таборі. Люди переважно похилого віку та ослаблені були вбиті в Петрикові поруч із цегляним заводом ("на Петриківських полях, у долині за цегельнею”). Вбивство євреїв продовжувалося до кінця квітня, перевірені можливі сховки в ґетто. Тих, кого знайшли, класифікували наступним чином:

- відправлено в Юлаг;

- вбито на полях Петрикова або на цвинтарі.

Внаслідок вбивств, акції та відправлення до табору, кількість євреїв в ґетто зменшувалась. Офіційно у квітні 1943 р. їх було 700 (щоправда без урахувань захованих).

4 травня влада заборонила надання робочих для євреїв ґетто, не враховуючи Юлагу. Як виняток були євреї з транспортного відділу армії (будівництво мостів і доріг) і будівельні компанії. Транспортний відділ армії відкрив додатковий табір для євреїв у вересні 1942 р., в травні 1943 р. ліквідовано (чоловіків доставлено в Юлаг, звідти – в транспортний відділ).

Деякі роботодавці прихильно ставились до євреїв, через що була можливість уникнути знущань і знищень. Кінцева акція відбулась 20 червня 1943 р. Євреїв у кількості 500 людей спіймали в межах ґетто і розстріляли в Петрикові. Хворих розстріляли на місці. Інших вбили на площі біля микви. Вкінці акції в місті розмістили оголошення про заборону надання будь-якої допомоги євреям від "арійського населення”. Саме в червні ліквідовані всі інші ґетто Тернополя. Юлаг існував більше місяця після їх ліквідації. 3 березня 1943 р. євреї продовжували прибувати в Тернопіль, їх класифікували як нелегалів. В липні 1943 р. заарештували близько 2.000-2.5000 євреїв. Через фактичне "полювання” цілі групи видавались на розстріл. Табірні в’язні відчували небезпеку через ліквідацію інших таборів. Були відомі сховки в будинку Міка, Лівшіца і Штользенберґа в маленькому ринку вулиці Ґірша.

За кілька днів до ліквідації табору Рокіта, що мав хороші відносини з єврейським командиром і його помічником, виказав таємницю, завдяки чому кількасот людей втекли з табору на т. зв "арійську сторону”.

Від 22 липня поліція оточила Юлаг, зібравши людей на плацу. Цього дня всіх людей було вбито в Петрикові. На смертному шляху один із рабинів молитвою закликав євреїв, що ховалися, через що всі сховки було виявлено. Були й сховки із боєприпасами, в яких євреї захищалися. Ремісники відправлені в Юлаг (у Львів).

В лісах Мішковиця, Березовиця і Янівка вбито кілька сотень євреїв, до звільнення Тернополя виявлено кілька сховків євреїв.

Бої за Тернопіль тривали кілька тижнів (березень-квітень 1944 р.). Червона Армія зайняла місто 15 квітня.

Щодо вищезгаданих концтабору і ґетто, то на основі архівних даних із Державного архіву Російської Федерації (ДА РФ) – Ф.Р-7021, Оп. 67, Спр. 136, арк. 6, 29, 39, концентраційний табір знаходився на вулиці Дубовецькій. Згідно даних Державного архіву Тернопільської області -Ф.Р-274, оп. 1, спр. 123, арк.. 105, 138 – даний концентраційний табір існував із серпня 1941 до травня 1942 р.

Щодо ґетто і табору примусової праці для євреїв, то згідно даних ДА РФ – Ф.Р-7021, оп. 67, спр. 84, арк. 68 (з Акту районної Надзвичайної комісії із розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників в часі ІІ Світової війни від 07.10.1944 р.) згадано концтабір з березня 1942 р. В аналогічному фонді - оп. 75, спр. 103, арк. 8 (з протоколу допиту Шренцель К.А. від 25.10.1944 р.: табір для осіб єврейської національності, усі були знищені, 1941-1944 рр.). З аналогічного джерела, спр. 105, арк.. 5-8, 11-12 (з акту міської Надзвичайної Державної комісії від 31.07.1944 р.: ґетто на вул. Руській та Львівській, майже усі в’язні знищені, кількість невідома, 1941-1944 рр.). За даними ДАТО, ф. Р-274, оп. 1, спр. 123, арк. 6, 114зв, 116, 118; оп.2, спр. 102а, арк. 176, 246, 288 – ґетто, охоплювало вул. Львівську (частково), Руську (тогочасну), Шептицьких, Ринок (частину), Срібну. Перша згадка – 05.09.1941 р. Ліквідоване у липні 1943 р. В описі 2, спр. 102а, арк. 2, 14, 21, 52, 70 – табір примусової праці, згадується у 1942-1943 рр. У таборі утримувались євреї, праця яких використовувалась на важких роботах. Сюди звозили єврейське населення з різних населених пунктів області.

За даними ISA: ZALfJ (міжнародна служба розшуку "Арольсен”, табір примусової праці для євреїв), у Тернополі був табір для чоловіків. Перша згадка – 13.08.1942 р. Існував до 23.07.1943 р., праця в’язнів на фірму Рекмана, називався також "Рокитянським табором”. Для жінок – перша згадка у листопаді 1942 р., до 23.07.1943 р., праця в’язнів на фірму Леопольда Шілка.

Згідно даних картотеки ДА РФ (Партархів Тернопільського обкому КПУ, ф. 1, оп. 2, спр. 1, арк. 35 – створене на початку вересні 1941 р. і знаходилося в південно-західній частині міста).

Найважливішим періодом у житті євреїв на Тернопільщині, як і в усій Україні, стала німецько – фашистська окупація у 1941 – 1944 рр. Із початком німецько - радянської війни сотні молодих єврейських юнаків мобілізували до Червоної армії.

Особливостями голокосту на Україні були: широка та різнобічна пропаганда звинувачення євреїв у «жидобільшовизмі», масове застосування наказу про розстріли осіб, котрі переховували євреїв чи надавали їм будь – яку допомогу, причому, часто страчували й членів родин.

Для організації цього, хай і тимчасового життя, нацисти створювали єврейське самоуправління. «Своє» єврейське керівництво повинно було забезпечувати виконання німецьких наказів, звільнюючи окупантів від безлічі проблем. Після цього створювали «єврейські ради», «комітети» - юденрати.

У липні 1941 р. німецько – фашистське командування спрямувало на Тернопільщину 320 – й поліційний батальйон під командуванням Таля, який спільно з гестапівцем Дітріхом був організатором перших масових знищень єврейського населення.

Наприкінці 1941 р. майже в усіх великих містах області були створені юденрати («Єврейські ради»). Вже взимку 1941 – 1942 рр. групу єврейської молоді вивезли до табору біля Тернополя: у села Великі Бірки, Ступки Тернопільського, Кам’янкиПідволочиського районів. Ці приречені працювали в каменоломнях та на інших важких роботах; хворих негайно вбивали.

Окупаційна влада створила гетто майже у всіх великих населених пунктах. Вони охоплювали, головним чином, найгірші будинки. Скупченість і тісніть там були великі. Голод та інфекція призводили до багатьох захворювань. Єврейські діти продовжували збиратися малими групами і навчатись в гетто за допомогою вчителів і місцевих вихованців. Та, у гетто були створені пісні, а 16 – річний юнак із Борщова МешулемМайдзих залишив після себе серію картин, що розповідають про становище євреїв ті часи.

За даними надзвичайної державної слідчої комісії, в м. Тернопіль та його околицях (Янівський та Драганівський ліси) нацисти знищили більше 28 тисяч осіб, яких вивезли переважно з Тернопільського гетто. В Теребовлянському районі – більше 3 тисяч, в містечку, нині місто Почаїв – більше 2 тисячі; в містечку, нині смт. Вишнівець – 2.5 тис. У серпні 1942 року німецько – фашистські війська розстріляли в урочищі «Лазьонку» поблизу міста Ланівці понад 3500 місцевих євреїв; на місці їх поховання споруджено меморіальний знак (1982 р; скульптор Р. Білик). У містечку Мельниця – Подільска, нині смт. Борщівського району, де була значна єврейська громада, у вересні 1942 року гітлерівці провели акцію з ліквідації євреїв.

На околицях Скали – Подільської, нині смт. Борщівського району, фашистські окупанти розстріляли 2350 осіб – жителів містечка і навколишніх сіл. У 1976 р. на цвинтарі поблизу Тель – Авіва (Ізраїль) встановлено меморіальний знак, присвячений мученикам Скали – Подільської. У «Пам’ятній книзі» Скали під редакцією голови земляцтва Борщівщини у США Макса Мермельштейна вміщені поіменні списки євреїв – жителів містечка: вбитих та замордованих під час німецької окупації, із зазначенням віку, дати і місця загибелі кожного, всього 1561 особа; врятованих під час війни – 143 особи.

26 вересня 1942 року близько 100 євреїв знищили у Борщівському гетто. 20 березня 1943 року фашисти розстріляли на єврейському цвинтарі 800, 5 червня – 700 євреїв. Під час акції, що розпочалася 9 червня 1943 року і тривала кілька днів, тут розстріляли ще 1800 євреїв. Через спеціальну об’яву місто проголосили «Юденрайн» («чисте від євреїв»).

У Підгайцях євреям спершу визначили окремі дільниці міста, де вони могли жити, а згодом на «Старій торговиці», вище від Успенської церкви створили гетто. Сюди переселили євреїв з сіл повіту. Щотижня з гетто вивозили євреїв, які ніколи до нього не поверталися. Єврейську самоуправу «Юденрайн» очолювали доктор Л. Грос, доктор Ратнер, доктор Сальпетер і купець Мільх. Вона мусіла виконувати всі вимоги німців. Від осені 1942 року, євреїв вивозили більшими транспортами – на захід. Від весни 1943 року в різних місцях навколо міста розстрілювали євреїв, які там і поховані. Одна з найбільших акцій відбулася у червні 1943 року. Тоді німці привели на поле Старого Міста, біля фігури св.. Анни понад 1000 євреїв. Там їх усіх розстріляли, там вони й поховані. Через кілька тижнів розстріли євреїв відбулися на полях Загайців, у каменоломнях при колишньому фільварку. До кінця 1943 року ліквідували гетто. Деякі євреї переховувалися в навколишніх селах і після відступу німців в 1944 році вийшли з підпілля.

У місті Чортків 10 липня 1941 року фашисти знищили близько 300 євреїв у дворі тюрми, 28 липня 1941 року розстріляли 150 осіб у лісі під містом, в жовтні – 200 осіб, 23 липня 1943 року в лісі біля Чорткова німці розстріляли майже всіх мешканці трудового табору. У вересні 1943 року гетто було остаточно ліквідовано.

У 1943 року було знищене єврейське населення міста СкалатПідволочиського району. У 2002 році тут споруджено монумент невинним жертвам єврейського народу (автор проекту – Я. Музичка).

Тільки у Збаражі в 1943 році розстріляли 15 тисяч зігнаних із населених пунктів району євреїв, така сама доля того ж року чекала євреїв містечка Микулинці, нині смт. Теребовлянського району: у селах їх зганяли у будинки та спалювали, а також розстрілювали на місці. Зокрема, у с. Вікно Гусятинського району німці розстріляли євреїв, яких привезли з Гримайлова; поблизу с. Рай Бережанського району фашистські війська розстріляли близько 13 тисяч мешканців Бережан і навколишніх сіл; у с. Літятин цього ж району у 1943 році в місцевому лісі фашисти розстріляли понад 100 євреїв із Бережанського гетто; у с. Новосілка Підволочиського району цього ж року фашисти розстріляли понад 600 євреїв; багато євреїв було знищено у селах Озеряни Борщівського району (літо 1942 р.) та ГоловинціЗаліщицкого районів. У березні 1943 р. гітлерівці розстріляли на околиці містечка, нині смт. Козова близько 4 тисяч євреїв із кількох районів області. Січня 1944 року німецькі війська оточили села Бернадівка, Варваринці, Різдвяни і Струсів Теребовлянського району, зігнали до Струсівської читальні «Просвіти» близько 600 осіб, із них 25 українців розстріляли (9 мешканців Різдвян; 8 – із політичних мотивів, П. Герасимовича – за переховування єврейки з дитиною).

Значну кількість євреїв гітлерівці розстріляли у с. Плебанівка Теребовлянського району. На місці розстрілу у 1985 року споруджено пам’ятний знак (архітектор – М.Ковальчук).

У квітні 1944 року після вступу в Тернопіль Радянської армії до міста повернулися 150 євреїв, які переховувалися у навколишніх селах, та 200 євреїв інших районів СРСР.

За неточними даними у гетто в Товстому розстріляли близько 5 тисяч осіб єврейської національності – місцевих, а також із Чорткова, Заліщиків, Коломиї та Городенки.

Після приходу більшовиків у вересні 1939 року населення Козови почало різко зростати (приблизно на 4 тис. осіб), здебільшого за рахунок євреїв, які втекли із західних районів Польщі, з-під німецької окупації, майже всі вони були на утримані єврейського кагалу.

Восени 1941 року фашисти забрали з Козови першу групу євреїв і розстріляли їх поблизу с. Комарівка Бережанського району. Влітку 1942 року відбулася масова страта євреїв, їх виводили за місто на єврейський цвинтар і розстрілювали. Останній розстріл відбувся 8 квітня 1943 року.

На єврейський Новий рік 1941 року приблизно 500 осіб єврейської інтелігенції німецько – фашистські війська розстріляли за містом. Після кривавого єврейського нового року восени 1941 року гестапо ліквідувало Бережанське гетто (510 осіб). На єврейському цвинтарі викопали 4 великі ями, туди гнали євреїв з гетто. За спогадами очевидців, вони свідомо йшли на смерть. Ішли спокійно, без гамору, ніхто й не пробував рятуватися втечею. Матері несли діток, хворих везли на підводах. На окопиську їм наказали роздягтися до сорочки, потім кожний підступав на край ями і падав туди від розстрілу в потилицю. В останню хвилину гестапо дозволило лікареві ПінкасевіПомеранцові кількома словами попрощатися. Він сказав:»Доля судила нам такий кінець. Ми гинемо всі за провини наших батьків..». Він загинув із дружиною і дітьми – підлітками. За різним підрахунками, під час німецької окупації у Бережанах було знищено понад 2300 євреїв, тільки у 1943 році гестапо розстріляло 1180 осіб.

Усього за час війни на Тернопільщини знищено 278 тисяч 772 особи, в тому числі 256040 мирних жителів. Начальник жандармерії у місті Теребовля вахмістр Склярик сам розстріляв 997 євреїв. Керівникам гестапо міста Чортків Мартіну і Браузе за жорстоке поводження із в’язнями підпільний суд Армії Крайової виніс вирок – стратити.

Попри надто обмежені можливості, євреї чинили спротив нацистській політиці тотального винищення, відстоюючи свою людську та національну гідність.Опір був різним: пасивним, стихійним, напів-організованим чи організованим, збройним чи беззбройним.

Як згадував публіцист та громадський діяч Іван Гірняк у спогадах «Історія підпільних організацій на території Бережанської землі», опублікованих у книзі «Бережанщина у спогадах емігрантів» (Т., 1993 р.): «…Перебуваючи в Бережанщині на доручення проводу підпілля, ходив я кілька разів до знайомих молодих жидів, лікарів, дантистів і т.д., яких підпілля дуже потребувало, щоб вони йшли в ліс до нас. Вони отримають військовий вишкіл і будуть разом боротися проти спільного ворога. Частина жидів таки пішла з нами, але небагато. Провід підпілля видав розпорядження, щоби жидам, що тиняються по лісах та селах, давати всяку допомогу, їх переховувати та харчувати. Таке саме таємне розпорядження отримали і всі станиці української поліції в повіті, щоб йшли назустріч тим нещасникам та рятували їх від неминучої смерті. Чималу жидів з терену Бережанщини живуть сьогодні роз поширені по всьому світі, лише завдяки допомозі і опіці українського підпілля. Повітовий провідник підпілля сл. п. Чмир, ще в мундирі командира української поліції, дуже допомагав жидамБережанщини. Зате гестапо мало й розстріляти, коли б, завчасу повідомлений – не втік у підпілля. Також сл. п. боєвик Іван Дячишин – Беркут, багато допомагав жидам, наприклад лікареві Померанцеві, якого з родиною хотів вивести в Румунію. При таких славних боєвиках, можна було б не одному жидові допомогти, без найменшої спроби самооборони чи втечі… »

На весні 1942 року в Борщівському гетто молодь організувалася в групу, яка готувалася до опору. Вона налічувала десятки членів. Чисельність цієї групи особливо зросла, після першої акції у вересні 1942 року. Очолювали групу: Вольф Ашендорф, ІолеьВайнтрауб, КальманШварц і воїн-єврей із Червоної армії, якого звали Льова (він втік з німецького полону). Група зуміла здобути небагато зброї. Перед ліквідацією гетто учасники групи перебирались у сусідній ліс. Це об’єднання відоме як «Борщівська банда». 17 листопада 1943 року, групу оточили великі сили німців, і після багатогодинного бою вона розсіялася. Під час бою бійці зазнали великих втрат, але й знищили певну кількість німців. Деякі з євреїв – партизанів покінчили життя самогубством, щоби не потрапити до німців, а деякі приєдналися до загонів С. Ковпака, які саме проходили якраз цими місцями. У березні – грудні 1943 року в лісах поблизу Жилинці та Цигани Борщівського району діяв великий єврейський партизанський загін під командуванням ЄгошуаЦукера і Влодека Юнга з Борщева. Наприкінці грудня німці напали на загін, і всі його бійці загинули в бою.

10 – 12 серпня 1942 року в Кременецькому гетто вибухнуло повстання.

У Чортківському гетто і в трудовому таборі діяли групи супротиву. Зокрема, навесні 1943 року молодіжна група під командуванням р. Розенберга створила партизанський загін, більшість бійців згодом загинуло в боях із німцями.

Після вступу в Чортків Радянської армії в місті залишилось близько 100 євреїв.

У Східній Галичині найвідомішими єврейськими партизанськими загонами були «Софіївка» і «Колки», які діяли в районах Тернополя, Борщева, Чорткова та Скалата. Частина з них, наприкінці 1943 року приєдналися до з’єднання С. Ковпака.

Євреї були бійцями Радянської армії, воювали у червоних партизанських з’єднаннях, польських Армії людовій і Армії крайовій, що діяли на Тернопільщині. Ряд євреїв були в УПА. У Радянській армії боролися з нацизмом понад 400 тисяч євреїв, половина з яких загинула. 157 євреям присвоєне звання Героя Радянського Союзу, 72 з них – уродженці України.

Додаток №1

Місця скорботи

(Тернопільська область)

(Місця знищення євреїв

області в 1941 – 1943 рр.)

м. Тернопіль

Проживало 17 600 євреїв.

4 липня 1941 року почалися єврейські погроми. Вони тривали до 11 липня. Окупанти та колабораціоністами за цей час було вбито понад 4 тисячі 600 євреїв.

В кінці липня 1941 року гестапо створило в місті Тернополі єврейську раду, перед якою поставило завдання: провести реєстрацію євреїв, в семиденний термін зібрати контрибуцію в сумі 1 млн. 20 тис. злотих, мобілізувати євреїв у віці від 14 до 50 років на різні роботи, забезпечити носіння пов’язки на руці з шестикутною зіркою та придбання спеціального знаку для квартири. За кожну нарукавну пов’язку була призначена оплата в 50 злотих, та знак на квартиру – 100 злотих. На початку вересня 1941 року було створено гетто. Його охороняли поліцаї, а територія була обгороджена колючим дротом.

23 березня 1942 р. в Янівському лісі були розстріляні 700 євреїв.

31.08.1942 р. 2600 євреїв депортовано в табір смерті Белжець. 30.09.1942 р. туди ж відправлено 700 євреїв, 5.10.1942 р. – ще 1000 чоловік, а 9.11.1942 р. – понад 800 євреїв.

У березні 1943 р. були розстріляні декілька сотень в’язнів гетто, 8.04.1943 р. – біля 1000, 26.04 – понад 700 євреїв, 04.05 – ще декілька сотень.

18.06.1943 р. під час ліквідації гетто розстріляно ще 500 чоловік.

2000 євреїв працювали в ЄТП. Вони були розстріляні 23 липня 1943 р., а 1000 чоловіквідправлені в Янівський табір у Львові.

31.07.1943 р. була розстріляна ще одна група євреїв.

Пам’ятник загиблим знаходиться на кільцевій автодорозі, де до неї виходять вулицяКарпенка.

Тернопільський район.

с. Великий Глибочок

З кінця 1941 року до кінця липня 1943 р. в селі діяв ЄТП, в якому спочатку перебувало до 1000 в’язнів. Умови перебування в таборі були жахливими, тому смертність надзвичайно висока. В табір постійно завозили на місце померлих нових євреїв.

23 липня 1943 р. табір було ліквідовано, а останні 640 в’язнів розстріляні.

Смт. Великі Бірки

З листопада 1941 р. по кінець липня 1943 р. в селищі знаходився ЄТП. Його в’язні в кількості 500 чоловік використовувалися на дорожніх роботах. В таборі були євреї з Скалата, Тетребовлі, Товстого, Копичинців, Скали – Подільської. Більшість в’язнів була знищена під час розстрілів, а останні в липні 1943 р. спалені живцем.

С. Загребеля

СТП з червня 1942 р. як філія табору з Озерної. В таборі перебувало в середньому до 100 в’язнів. В липні 1943 р. були розстріляні разом із в’язнями основного табору.

С. Велика Березовиця

В селі проживало 1000 євреїв. У 1942 р. їх депортували в Белжець, а деяких із них розстріляли на місці. Багато євреїв також загинули в Тернопільському гетто.

С. Грабовець

У 1942 – 1943 рр. знаходилась філія ЄТП з Великих Бірок. В’язні працювали в каменоломнях та на дорожніх роботах. Разом із в’язнями основного табору були розстріляні 10.07.1943 р.

С. Чистилів

Філія ЄТП з табору у Великому Глибочку. Усіх в’язнів знищено 23.07.1943 р.

С. Ступки

З жовтня 1941 року діяв ЄТП, в якому перебувало 200 вязнів. У липні1943 року всі розстріляні разом із в’язнями табору у Великих Бірках.

С. Велика Лука

Влітку 1941 року в селі розстріляно 11 євреїв.

Бережанський район.

М. Бережани

Напередодні війни проживало понад 4000 євреїв.

У перші дні німецької окупації з 05.07.1941 р. до 07.07.1941 р. під час погрому у місті вбито 300 євреїв. Біля 600 євреїв розстріляні 1 жовтня 1941 р., 1000 євреїв вбито 18 грудня 1941 р. та декілька десятків 17 лютого 1942 р.

У квітні 1942 р. 300 євреїв були переселені в с. Нараїв. Під час реєстрації у травні 1942 р. в місті рахувалося 2254 євреїв.

У червні 1942 року було розстріляно ще 600 євреїв, а 21 вересня 1942 року відправлено в Белжець – більше 1000 євреїв. Тих, що залишилися в місті, помітили у гетто, з якого 4 грудня 1942 р. в Белжець були вивезені ще біля 1000 євреїв. У гетто були розстріляні близько двох сотень євреїв 1 квітня 1943 року, а 12 червня під час ліквідації гетто – 1500 євреїв.

С. Нараїв

Напередодні війни у селі проживало 600 євреїв.

Після переселення євреїв з навколишніх сіл та міста Бережани їхня кількість досягла 1400 чоловік. У вересні 1642 року майже всі вони були відправлені у Белжець, а декілька десятків хворих та непрацездатних розстріляли на місці.

Борщівський район

М. Борщів

Напередодні війни проживали приблизно 3000 війни.

26 та 27 вересня 1942 року 800 євреїв депортовано у табір Белжець, а 200 розстріляні на місці. Після акції в місто були перевезені євреї з навколишніх сіл та містечок – Кривче, Скала – Подільска, Королівка, Озерян та створено гетто (грудень 1942 р.), в якому опинилося біля 4000 нещасних. 13 березня 1943 року розстріляно 400 євреїв, 19 квітня – 800, 5 червня – 700 чоловік, а 9 червня під час ліквідації гетто розстріляно ще 1800 євреїв. 5 та 14 липня були розстріляні 374 чоловіки, виявлених у різних сховищах.

С. Глибочок

Розстріляно 300 євреїв.

Смт. Скала – Подільска

На передодні війни проживали біля 1500 євреїв.

Взимку 1941 – 1942 рр. 127 чоловік були відправлені на роботу в ЄТП. 26-27.09.1942 р. до табору Белжець на смерть було відправлено 800 євреїв, а 30 вбиті на місці. Решта були знищені в селищі: 144 чоловіки розстріляні на кладовищ і, 197 – у лісі, а 21 чоловік були знайдені мертвими у сховищі , де вони задушилися від нестачі повітря.

С. Жилінці

Всі євреї села розстріляні.

С. Озеряни

Проживало 1800 євреїв.

Восени в село було переселено декілька сотень євреїв з навколишніх сіл. 26 вересня 1942 року 700 чоловік депортовані у Белжець, 600 – у різні гетто області,де вони й загинули.

С. Коралівка

Проживало понад 800 євреїв

26 вересня 1942 року 700 чоловік відправлені в Белжець, решта розстріляні в жовтні 1942 року.

С. Пилатківці

Більшість євреїв знищена місцевими антисемітами в липні 1941 року.

Смт. Мельниця – Подільска

Проживало біля 1700 євреїв.

У липні 1941 року було розстріляно 10 чоловік.

26 вересня 1942 року близько 1000 євреїв були відправлені до табору Белжець, а майже 100 розстріляні на єврейському цвинтарі. Розстріли також продовжувалися після численних облав щодо виявлення євреїв, які переховувалися. Так, 15 жовтня 1942 року були вбиті 52 чоловіки.

Бучацький район

М. Бучач

Проживало близько 5000 євреїв. Вже 5.07.1941 р. відбувся погром, під час якого були вбиті та покалічені багато євреїв. У цьому ж місяці під час другого погрому було вбито 60 чоловік, а 27 серпня розстріляно 350 представників єврейської інтелігенції міста.

6.10.1942 р. 1500 євреїв було відправлено у Белжець, а 500 – знищено на місці. 27.11.1942 р. акція повторилася: 1600 чоловік – у Белжець, 250 розстріляли на місці.

У грудні 1942 р. організовується гетто, в якому опинилися 5200 євреїв міста та району. Понад 2000 з них були розстріляні 2.02.1943 р., у квітні цього ж року – ще 1350 чоловік, а у червні – 1500 євреїв.

У лютому 1943 р. деякий час діяв ЄТП, де разом із родинами утримувалися євреї – фахівці.

Місце розстрілу – єврейський цвинтар.

С.Переволовка

Розстріляно 168 євреїв.

С. Бровари

У листопаді 1943р. вбиті 5 євреїв, які переховувалися в селі.

С. Золотий потік

Проживало 900 євреїв.

15.07.1941 р. було розстріляно близько 50 чоловік. У жовтні 1942 року всі євреї були переселені у Бучач, де загинули у гетто.

С. Костельники

7.07.1941 р. вбито 8 євреїв.

С. Соколів

Вбито 7 євреїв.

С. Бариш

Проживало біля 350 євреїв. У жовтні 1942 р. вони були переселені у Бучач, де і загинули.

С. Дружба

Проживало близько 150 євреїв. У жовтні 1942 року вони переселені у Бучач, де і загинули.

С. Малі Заліщики

6.07.1941 р. вбито 7 євреїв.

С. Новосілки

Вбито 4 євреї.

С. Язловець

Перед війною в селі проживало 600 євреїв. У жовтні 1942 р. всі вони були переселені у Бучач.

С. Озеряни

У селі вбито 348 євреїв.

Гусятинський район

М. Гусятин

Проживало понад 400 євреїв.

6.07.1941 року було розстріляно 200 євреїв: на єврейському цвинтарі, на ринковій площі, біля синагоги та у підвалах для вина.

Меморіальна плита встановлена на вул. Тернопільській на подвір’ї гуртожитку.

Смт. Хоростків

Проживало понад 2000 євреїв.

У перші дні німецької окупації під час погрому у липні 1941 року було вбито 150 євреїв, а 1 жовтня розстріляно 147 чоловік.

30.09.1942 р. 1200 євреїв з міста та навколишніх сіл були відправлені до табору Белжець, а решта переведені у гетто в Копичинцях.

Пам’ятник загиблим встановлено за спиртозаводом.

Смт. Копичинці

Проживало біля 3000 євреїв.

07.07.1941 року було розстріляно 7 євреїв.

У листопаді цього року понад 200 чоловік були відправлені до таборів праці у Великі Бірки, а пізніше, у березні 1942 року, ще 150 чоловік – у Кам’янки та Великий Глибочок.

У березні 1942 року у селище перевели євреїв з навколишніх сіл та містечок.

30.09.1942 року понад 1000 чоловік були відправлені до табору Белжець, а 50 розстріляні на місці.

У грудні 1942 року було створено гетто, в якому опинилося 2915 євреїв. Більшість із них була депортована у Белжець, а решта розстріляна на місці, біля єврейського кладовища, де зараз розташована автобаза.

Пам’ятник загиблим знаходиться в лісі, за АТП, 200 метрів вправо від кута.

Смт. Гримайлів

Проживало 2200 євреїв.

05.07 – 07.07.1941 року під час погрому було вбито 450 євреїв. В селищі був створений табір праці 12.10.1942 року 1400 євреїв було переведено у Скалат. Решту євреїв у листопаді 1942 року депортовано у інші ЄТП на території області.

С. Вікно

У листопаді 1942 року у селі було створено філію ЄТП з м.Скалат. Табір було ліквідовано у липні 1943 року., деяким в’язням вдалося втекти.

С. Суходіл

Всі євреї були переселені у березні 1942 року у Хоростків.

С. Васильківці

Проживало понад 150 євреїв. Улітку 1942 року всі вони були депортовані у копиченці.

С. Лежанівка

5.07.1941 року було вбито два євреї.

С. Оришківці

Всі євреї переселені у Хоростків (березень 1942 р.), де їх знищено.

С. Паївка

06.07.1941 вбито чотири євреї.

С. Зелена

Всі євреї переселені в Гримайлів, де загинули.

С. Красне

Всі євреї у жовтні 1942 року депортовані в Скалат, де знищені.

Заліщицький район

Смт. Заліщики

Проживало біля 3500 євреїв.

14.11.1941 року були розстріляні 600 євреїв міста, а в липні 1942 р. решта були депортовані: 2700 чоловік у гетто в с. Товсте, а 270 – в Озерню. 200 міських євреїв були ув’язнані в ЄТП, а декілька десятків угорських євреїв були депортовані у м. Обертин, де були знищені місцевими колабораціоністами.

Смт. Товсте

Проживало до 3000 євреїв. У листопаді 1941 – березні 1942 рр. біля 300 євреїв було відправлено в ЄТП. 150 – у Камянки, а 120 у Великі Бірки.

У квітні 1942 року понад 400 єврейських жінок були направлені у навколишні села на вирощування кок – сагизу.

У гетто депортовувалися постійно євреї з регіону, а з нього відправляли групи до табору смерті Белжець: у жовтні 1942 р. – 1200 чоловік, а 120 розстріляні на місці.

З лютого 1943 року в гетто почались систематичні розстріли: 12 лютого розстріляно 40 євреїв, 24 травня – 3000 чоловік. 6 червня під час ліквідації гетто розстріляно ще 1000 євреїв.

Були розстріляні також жінки, які працювали на вирощуванні кок-сагизу.

Пам’ятник загиблим встановлено на єврейському кладовищі.

С. Дзвиняч

У липні 1941 року було вбито 29 євреїв.

С. Головчинці

У кінці липня 1943 року було розстріляно 200 жінок, а у лютому 1944 року – ще 43 жінки.

С. Малі Заліщики

Вбито 7 євреїв.

С. Козяча Гора

У кінці червня 1943 року розстріляні 179 жінок.

С. Лісивці

Розстріляно 25 жінок.

С. Рожанівка

У середині липня 1943 року розстріляно 90 жінок.

С. Шиповці

Проживало 350 євреїв.

У травні 1942 року близько 200 євреїв були переселені в Товсте та Озерню. 30 євреїв розстріляні у 1942 році.

С. Королівка

У кінці жовтня 1943 року розстріляні 38 жінок – єврейок.

Збаражський район

М. Збараж

Проживало до 3000 євреїв (перепис 1931 року).

З другого по четверте липня під час погрому було вбито 40 євреїв, а 6.09.1941 року поліція розстріляла 75 євреїв з числа інтелігенції.

У березні 1942 року було розстріляно біля 600 непрацездатних євреїв. У табір смерті Белжець було відправлено 2820 чоловік разом із переселеними у місто людьми з інших районів, а 160 розстріляні на місці.

Восени 1942 року створено гетто, в якому опинилось до 1500 євреїв. У квітні – червні 1943 року вони були розстріляні.

19.06.1943 року у лісі біля міста були розстріляні 150 євреїв, які переховувалися.

Пам’ятник загиблим біля лікарні серед городних ділянок.