Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Історія становлення євреївна Тернопільщині /Екскурс в історію/……………………………………………………………….8
Розділ 2. Голокост на Тернопільщині – це трагедія євреїв та всього народу України…………………..………………………………………………………12
Додаток №1 Місця скорботи (16 ст.)….…………..……………………………21
Додаток №2 Довідник про табори, тюрми, гетто (11 ст.)…………………….37
Висновки…………………………………………………………………………48
Список використаної літератури……………………………………………..…51
Вступ
И перекуют мечи свои на орала,
и копья свои - на серпы:
не поднимет народ на народ меча,
и не будут более учиться воевать.
(Ис. 2,4)
Тридцяті - сорокові роки XX ст. це надзвичайно цікавий і важкий період в історії і дуже актуальний у житті нашого міста. Це період наукового прогресу,економічних зворушень, кризових ситуацій, період змін суспільних формацій, період важких випробувань для багатьох національностей, які проживали на Тернопіллі. Тема Голокосту є важливою не тільки для євреїв, а й для всіхсвідомих громадян, які розуміють ті важливі події, які відбувалися по всій Україні і на Тернопільщині зокрема. Нас особливо зачепили події окупації в нашому рідному краї і жахливе ставлення (нелюдське) до євреїв, що проживали на Тернопільщині.
Англійське слово "holocaust" запозичено з латинськоїБіблії (де використовується в латинізованій форміholocaustum, поряд з holocau (s) toma і holocaustosis), в якійвоно, в свою чергу, походить з грецьких такожбіблійних форм λόκαυ (σ) τος, λόκαυ (σ) τον "спалюєтьсяцілком", "всеспалення, жертва", λοκαύτωμα "жертва всеспалення", λοκαύτωσις "принесенняцілоспалення"; в російськіймовівживалося в формах "олокауст" і "олокаустум" (" ГеннадіевскаяБіблія " 1499 р. ), в "Письмовник" Курганова (XVIII століття) вжито форму голокост з тлумаченням "жертва, цілоспалення".
В англійській мові термін "holocaust" у близьких до нинішнього значеннях вживається з 1910 року (спочатку по відношенню до геноциду вірмен в Османській імперії і Єврейських погромах під час Громадянської війни в Росії), а в сучасному значенні винищування євреїв нацистами (з великої літери ) - з 1942р. Широкогопоширеннянабув в 1950-і роки завдяки книгам майбутнього лауреата Нобелівськоїпремії миру письменникаЕліВізеля. У радянськійпресіз'являється на початку 1980-х, спочатку у формі "холокауст",пізніше в сучасному вигляді, щовідповідаєанглійськійвимові..
Під жертвами Голокосту часто розуміють також інші етнічні та соціальні групи, яких нацисти переслідували і знищували за приналежність до цих груп (цигани, геї, масони, безнадійно хворі тощо)
Особливо слідвідзначитидоброзичливеспівжиттяпредставниківдвох народів.
Українські та єврейськідіти разом гралися на вулиці, ходили до школи, тобтоміж ними з ранніхроківформувалисядоброзичливі, нерідкодружністосунки.
Євреї на Тернопільщинімалисвоїдрукарні, школи, бібліотеки, лікарні, кагали, синагоги, видавалисвоювласнупресу. Відомою на всю Європу стала школа Й. Перля у Тернополі, булатакож синагога, про яку знаний німецькиймандрівник і дипломат У. Вердумзгадував, щотакоїкрасивоївін не бачив у всійПольщі.
Тернопільська земля дала світовівизнанихдіячівєврейськоїкультури. Зокрема, тут народилисяписьменникиШ.Й. Аґнон, А. Блюменфельд,Л. Кельтенберг, Г. Кестен, релігійнийдіяч, народнийцілительБешт, політичнідіячі: у Польщі – О. Длуський, в Ізраїлі – П. Лавон, французькийбактеріолог, діячсіонізму О. Марморек, режисер, акторЛіСтрасберг, лікарі: Померанц, Фальк, ІоахімІммердауерем.
Після початку німецько – радянськоївійни на теренахУкраїнинацистиреалізовували свою політику, сформованущезадовго до початку війни. 13 серпня 1920 року в одній з мюнхенськихпивнихАдольф Гітлер проголосив двогодиннупромову «Чому ми протиєвреїв?». У йогосумнозвіснійкнизі«МайнКампф» уже було подано програмуусуненняєвреїв «ізсередовищанімецького народу», щозгодом стане основою так званого «остаточного розв’язанняєврейськогопитання».ОсобливостямиГолокосту на Українібули: широка та різнобічна пропаганда, звинуваченняєвреїв у «жидобільшовизмі», масовезастосування наказу про розстрілиосіб, котріпереховувалиєвреївчинадавали їм будь – яку допомогу, при чому часто страчували і членівродини.
Відгрудня 1939 року багато євреїв прибулозокупованоїнімцямиПольщі, массовоарештовували, виселяли до Сибіру. Постраждали, насамперед, сіоністи, єврейськірелігійнідіячі, іудейськігромадифактично перестали існувати.
Найважливішимперіодом у життієвреїв на Тернопільщині, як і в усійУкраїні, стала німецько – фашистськаокупація 1941 – 1944 років. Із початком цієївійнисотнімолодихєврейськихюнаківмобілізували до Червоноїармії.
Протягомостаннього часу в Українівиникжвавийінтересдо єврейської проблематики, діютьєврейськітовариства, виходять книги, проходятьєврейськінауковіконференції, демонструютьвідповідніфільми. На нашу думку тема Голокосту є доситьважливою і актуальною, і дослідженняїїдаютьможливістьтеперішніймолоді не один раз задуматись над тимижахливимиподіямияківідбулися з єврейським народом. Шкода щонині з єврейськихпам’ятокархітектуризалишилисяодиниці. Стаєщесумніше коли відвідуєшнерідкозанедбані, зруйнованієврейськіцвинтарі.
Цієюроботою ми хотіли б більшглибоко на основііснуючоїлітератури, архівнихданих, писемнихджерел, свідчень очевидців тих подій донести до сучасної молоді весь жах знущань над євреямиперіоду1941 – 1944 рр. У нашій роботі ми хочемо показати, як відбувався розвиток єврейської громади у містіТернополі та на Тернопільщині, їхніздобутки, їхнійвплив на розвитокміста, а такожрозповісти про періодГолокосту для євреївТернопільщини. На нашу думку, Голокост на Тернопіллі – цеповстанняприречених на смерть євреїв, спільнаборотьба з представникамиіншихетносівпротиокупантів та їхприхильників. Голокост – цесотні людей, якіщохвилини ризикували та рятувалиєвреїв.
У нашій роботі ми більш детально хотіли б дослідити і висвітлитиціжахливісторінкиісторіїєврейського народу.
Актуальністьроботизумовленадоконечною потребою комплексного вивчення та дослідженняГолокосту для євреївТернопільщини, для цілісногоосмислення тих подійперіоду 1939 – 1944 років.
Комплекснедослідженняпередбачаєаналізпублікацій, всіхможливихархівних, художніх, історико – науковихдослідженьцьогоперіоду. Важливим і актуальним є вивчення буквально всіхматеріалів, якіпов’язані з періодомГолокосту на Тернопільщині.
Теоритико – методичну основунашої роботисклали:
Агнон Ш.У. У серцевиніморів: [Уривокіз роману] // Тернопіль. – 1992. – Тернопільщиналітературна. – Дод. 4 – Вип. 2 – 4.1.
Андрушків Б. НекрополіТернопільщини, або Про щорозповідаютьмовчазнімогили. – Т:. Підручники і посібники, 1998 –Бачинський Я. Право на пам'ять // Подільске слово. – 1991. – 26 січня.
Бергер Е. Праведники // Русалка Дністрова. – 1994 – Грудень.
Бережанська земля: Історично – МемуарнийЗбірник. – Нью – Йорк – Париж – Сідней – Торонто: КомітетВидавництва «Бережани», 1970.
Бережанська земля: історично – мемуарнийзбірник. – Торонто – Нью – Йорк – Лондон – Сідней – Бережани – Козова: ГоловнийКомітетБережанщини і Козівщини, 1998. – Т.2.
Бержанщина у спогадахемігрантів. – Тернопіль: Книж. – Журн. Вид – во «Тернопіль», 1993.
Бойцун Л. Тернопіль у плиніліт: історико – краєзнавчізамальовки. – Т.: Джура. – 2003.
Бубній Н., Ковальков Ю. Наші речники у дзеркаліАгнона // Русалка Дністрова. – 1998. – Липень. – ч. 13
Бучач і Бучаччина: історично – мемуарний збірник. – Нью – Йорк – Лондон – Париж – Сідней – Торонто: наукове товариство ім. Шевченка, Український архів: - Т. XXVII, 1972.
Вердум Ульріх фон. Щоденник подорожі // Жовтень. – 1993. - №10
Винниченко Д. Єврейські питання на Україні // Сучасність. – 1992. - №8
ГеллерГерберт. Про масове знищення євреїв в роки вітчизняної війни // Західна Україна. – 1992. – 5-11 липня.
Дашкевич Я. Взаємовідносини між українським та єврейським населенням у Східній Галичині (кін. XIX - поч. XXст.. ) // Український історичний журнал. – 1990. - №10
Збаражчина: збірник статей, матеріалів, споминів. – Нью – Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів. – Т. ХХХІ, 1985. – Т.2.
Электронная еврейская энциклопедия (http://www.eleven.co.il).
Збаражчина: збірник статей, матеріалів, споминів. – Нью – Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів. – Т. XXX, 1980. – T. 1.
Збаражчина. Над берегами Серету, Стрипи і Золотої Липи: історично – мемуарний і літературний збірник. – Торонто – Нью – Йорк – Париж – Сідней: Наукове товариство ім.. Шевченка, Український архів. – Т. ХХХVIII, 1985.
Земля Тернопільська: туристичний путівник – Т.: Джура, 2003.
Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область. – К., 1973.
Клименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини. – Т. Воля, 2003.
Колодницький С. Підгаєчинна. По рідному краю: путівник – ПП «Кісь А. Я.». – 2005.
Кравцов С. Синагоги Західної України // Хроніка – 2000. – К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв України, 1998 – 21 червня.
Ковальков Ю. Від Бучача до серцевини морів… // Вільне життя. – 1991 – 21 червня.
Коверко– Сагаль О. Тернополянка Ірина Максимова знялася у фільмі Стівена Спілберга про Голокост // Нова Тернопільська газета. – 2006. – 1. – 7 листопада.
Левченко О. Його обітовані землі – Бучач і Єрусалим // Свобода. – 1998. – 18 липня.
Літопис Борщівщини: історико – краєзнавчий збірник. – Вип. 4 – Борщів, 1993.
Літопис Борщівщини: історико – краєзнавчий збірник. – Вип. 5. – Борщів, 1994.
Літопис Борщівщини: історико – краєзнавчий збірник. – Вип. 6. – Борщів, 1994.
Мацелюх Х. Р., Побер Б., Ханас В. Великі Бірки – З глибини віків до наших днів: історико – краєзнавчий нарис. – Т.: Лілея, 2005. – 220 с.
Мельничук О. Лауреат премії Нобеля // Тернопіль Вечірній. – 1993. – 7 серпня.
МитриполитАндрей Шептицький: Документи і матеріали 1941 – 1944. / Упор. Ж. Ковба. Наук. Ред. А Кравчук. – К.: Дух і Літера, 2000.
ШамонРедлія. Разом і Нарізно в Бережанах – 2002.
Олександр С. Брик. Українсько – Єврейські взаємовідносини. 1964 – Вінніпег.
Святослав Півторяк, В. Уніят, Б. Ховарівський. Євреї на Тернопільщині. – 2010.
С. Колодницький Підгайці та Підгаєччина . – Тернопіль. 2012.
Свідчення очевидця цих подій Карпця (Кіміхес) Миколи Григоровича.
Таким чином мета цієї роботи полягає у вивченні і осмисленні цих сторінокісторії, нагадування про нечувану в історії трагедію. За кожним рядком цієї історії – великі та малі «Бабині яри», з яких волають до нас душі замордованих: «Пам’ятайте! Не допустіть! Ми були!»
- Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань систематизувати існуючі джерела, історичні довідки, художні публікації, сповіді очевидців, статистичні дані періоду Голокосту на Тернопільщині:
- Показати вклад євреїв у розвиток міста та життя тернополян;
- Дати оцінку тим жахливим подіям з єдиним наголосом: «Це потрібно не мертвим – це потрібно живим!»;
- При написанні роботи обов’язково використовувати статистичні дані про всі гето і табори примусової праці для євреїв, які існували в місті та по всій області і кількість загиблих у них.
Наша наукова робота складається із вступу, двох розділів, додаток №1, додаток №2,додаток №3, висновків і списку використаної літератури. У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню даної теми. У висновку сформульовані результати наукової роботи.
Розділ і. Історія становлення євреїв на Тернопільщині / Екскурс в історію.
В Україні все частіше точаться розмови пов’язані з єврейською проблематикою. Утворюється багато єврейських товариств, виходять книги, проводяться наукові конференції. Хотілось би наголосити, що історія України тісно пов’язана з єврейським народом. На нашу думку, дослідження історії євреївв Україні і на Тернопільщині зокрема, ще має досить багато «білих» плям.
Євреї заселяються в м. Тернопіль з початків його створення, з 1540-х рр., а в 1550 р. отримали привілегії оселятися у всіх частинах міста крім ринкової площі.
В 1548 р. місто отримало магдебурзьке право, а також право на проведення щотижневих торгів і трьох ярмарків на рік. Зрозуміло, що це привабило до міста євреїв. Найдавніші дані про єврейську громаду у Тернополі відносяться до 1540 р. У XVIIст. у Тернополі мешкає уже близько 300 єврейських родин
Багато будинків і синагога згоріли після пожежі 1623 р. Відбудовано будинки і нову синагогу укріпленого типу в 1640-х рр., яка крім усього служила як оборонна споруда на ряду із укріпленою стіною міста під орудою "гетьмана жидівського”.
Після національно-визвольної війни в ІІ половині XVII ст. проходив процес відновлення громади, яка сягнула піку свого процвітання в середині XVIII ст. Привілеями гетьмана І. Потоцького від 1740 р. було підтверджено право євреїв жити і торгувати у всіх частинах міста. В руках громади було зосереджено значну частину економіки міста, багато купецтва становили саме євреї. Станом на 1765 р. в місті нараховувалось 1246 (за іншими даними, 1161) євреїв. Громада Тернополя була у юрисдикції органів єврейського самоврядування Червоної Русі (центр – м. Львів) і їх роль на той час була значною. З 1801 р. тернопільським рабином був ІошуаХешельбен Іцхак Бабад (1754 – 1838 рр.), нащадки якого займали дану посаду в місті до періоду Шоа.
Шоа (івр. שׁוֹאָה — лихо, катастрофа) — термін, що вживається євреями на івриті і рідше на деяких інших мовах для позначення політики німецьких нацистів по планомірному знищенню єврейського етносу; замінює (поряд з терміном «Катастрофа») собою менш коректний термін «холокост».
З переходом Тернополя до Австрійської монархії економічне положення громади погіршилось. В 1788 р. Н.Х. Хомберг заснував у місті єврейську школу з німецькою мовою викладання, яка через нападки ортодоксів була закрита в 1806 р. на ряду із шістьма схожими по Галичині.
З початку XIX ст. завдяки діяльності І. Перла і Д. (Б.) Гінцбурга (1776-1811), Тернопіль став центром Хаскали в Галичині. В 1813 р. на власні кошти І. Перл заснував школу, в якій, одночасно з єврейськими (юдейськими), викладались і світські предмети. Школа відіграла велику роль в розповсюдженні ідей Просвітництва в Галичині і Східній Європі. Тернопіль став центром тяжіння для видатних маскилим – в 1820-30-ті рр. в місті проживали Н. Крохмаль, М. Сатановер (родом з міста Сатанів), Ш.Л. Гольдберг (1807-1946 рр.). Учні школи Перла Б. Штерн (1798-1853 рр.) і З. Дімант очолили єврейські школи в Одесі і Бродах. В 1812 р. Н. Пінелес створив в Тернополі єврейську типографію, котра друкувала книги просвітницького напрямку. В 1814 – 1816 рр. І. Перл видавав в Тернополі газету на івриті "ЦурНееман”.
У 1827 р. в Тернопільській окрузі налічувалось 11997 євреїв (із 197296 чоловік – загальної кількості населення). 75 із 76 комерційних закладів належало євреям. 205 євреїв були зайняті шинкарством, 364 крамарством, багато було і ремісників.
В 1832 р. син І. Перла Міхаель відкрив в Тернополі першу в Австрії єврейську аптеку. При школі Перла була створена синагога "Темпль”, з часом ставши в один ряд до синагог реформістськогонапрямку. В другій половині XIX ст. серед тернопільських маскилим посилилась асиміляційна течія; деякііз них прийняли участь в польському повстанні 1863 р.
Активна діяльність маскилим визвала протидії ортодоксальних кіл. Я.М. Оренштайн (1775-1839 рр.) в 1816 р. і жидачівськийравин Ц.Х. Ейхенштейн (?-1836) в 1822 р. оголосили херем тернопільським маскилим. Призначеним за допомогою Перла тернопільським равином Ш.І.Л. Рапопорт був змушений покинути цю посаду після смерті свого покровителя в 1839 р. Однак лише в 1858 р. керівництво громади знову перейшло до ортодоксів. Релігійні євреї Тернополя належали до течій мітнагдім і хасидів різних напрямків. В середині XIXст. в Тернополі поселився рабі ЯковКоплЛандман із хасидської династії Стрілища.
В другій половині XIX ст. чисельність єврейського населення Тернополя збільшилась: в 1868 р. в місті жило 11 тисяч євреїв (52%) від загальної кількості мешканців,а в 1880 р. – 13468.
В 1869 р. 11000 євреїв збереглась. Це становило 52 % всього населення міста.
Надалі через погіршення економічного положення і посилення еміграції в Америку кількість євреїв в Тернополі не збільшувалась. В 1900 р. єврейське населення Тернополя склало 13493 людини (44% від усього населення).
Вкінці XIX ст. в Тернополі починають активно діяти палестинофіли (ХовевейЦіон; їх перша організація – Бней-Ціон – створена в місті в 1893 р.), а потім – сіоністи. До Першої світової війни поляки, українці і євреї співпрацювали в Тернополі без конфліктів. З 1874 р. євреї займали половину місць в міській раді. Три вулиці в Тернополі носили імена євреїв (І. Перла, барона М. Гірша і рабина Йосифа Бабада, рабина Тернополя в 1839-1874 рр.).
У 1890 р. єврейське населення Тернополя становило 13942 людини (50,5% населення), в 1900 р. – 13490 (44,2 %). Забігаючи наперед, у 1910 р. кількість євреїв була 14000. Згідно даних останніх переписів австрійської влади, станом на 1921 р. євреї становили 16320 людей, а в 1931 р. – 14.000 осіб.
На початку ХХ ст. у Тернополі вже було 30 415 мешканців. З них приблизно 14 000 були євреями.
Головним заняттям мешканців була торгівля. Особливо торгівля з Росією, яка відбувалася через залізничну станцію Підволочиська.
З початком Першої світової війни Тернопіль був окупований російською армією. Економічне становище євреїв різко погіршилося через завершення традиційних торгівельних зв’язків і масивного потоку єврейських біженців (в 1915 р. – десять тисяч людей). Влітку 1917 р. під час відступу російської армії місто було розграбоване. Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 р. Тернопіль став столицею Західно-Української Народної Республіки. В 1918-1919 рр. під час збройної боротьби між поляками і українцями в Східній Галичині євреї Тернополя, як і всі інші єврейські общини, проголосили нейтралітет, однак деякі євреї вступили в Єврейський курінь української армії. 15 лютого 1919 р. єврейська міліція зупинила погром, влаштований українськими селянами із сусідніх сіл. В ході радянсько-польської війни 1920-1921 рр. євреї міста постраждали від мародерства воюючих сторін.
Після встановлення польської влади єврейська община не змогла досягнути довоєнного рівня економічного життя. В 1920-1930-ті рр.. єврейське виробництво і торгівля скорочувались, більшість підприємств складали малі ремісничі майстерні з одним-двома найманими робітниками, зростало безробіття. В Тернополі діяли організації єврейської взаємодопомоги, кредитні спілки, кооперативи, які вступили до того часу у боротьбу із українськими кооператорами. Тут працювали відділення всіх єврейських політичних партій і молодіжних рухів (сіоністи усіх напрямків, Бунд, АгуддатІсраель). Через внутрішні протиріччя вплив ради общини зменшився, часто общиною керували призначені урядом комісари. На першому місці серед єврейських шкіл була початкова школа імені І. Перла (приблизно 500 учнів). В Тернополі існували дві школи з викладанням на івриті (системи Тарбут і Мізрахі), талмуд-тора і дві приватні гімназії.
У 30 – их рр. сіоністський рух набув широкого розвитку в міжвоєнній Польщі, його впливи і серед єврейства Тернопільщини.
Це підтверджує, зокрема, і те, що у 1933 – 1939 рр. у м. Кременець виходила щоденна газета мовою ідиш «Кременіцерлебн».
За польськими підрахунками, на території Західної України, що після 17 вересня 1939 р. увійшла до УРСР , проживали 7 млн. 929 тис. населення.
До 1939 р. єврейське населення Тернополя складало біля 18000 людей.
17 вересня 1939 р. Тернопіль був зайнятий радянськими військами і увійшов до складу Української РСР. Єврейське політичне життя було заборонене, багато багатих євреїв репресовано, а їх власність конфіскована. В цей час в Тернопіль прибуло кілька тисяч біженців із західних районів Польщі, окупованих німцями; радянські репресивні методи торкнулися їх також.
1939 рік став не тільки початком великих випробувань для всього для всього міжнародного суспільства, це трагедія всього народу України і трагедія світового європейського суспільства.