4.2. Перспективи державної політики військового будівництва в Україні

На сучасному етапі Міністерство оборони перейшло до програмно-цільового методу стратегічного планування за стандартами НАТО. У базових документах, що були прийняті або готувалися до прийняття (Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011рр., Державна програма розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Стратегія воєнної безпеки України), визначені стратегічні цілі та завдання з побудови сучасних боєздатних Збройних Сил.

Одним з таких базових документів стала Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 рр. Програма розроблена фахівцями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Апарату Ради національної безпеки і оборони, Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, а також Генерального штабу та видів Збройних Сил. Експерти країн –членів Альянсу та Управління оборонного планування Міжнародного секретаріату НАТО надали методичну експертну допомогу з окремих питань.

Особливість цієї програми полягає в тому, що під час її розроблення уперше за новітню історію Збройних Сил України Міністерство оборони визначило органам військового управління вихідні дані для середньострокового планування: пріоритети розвитку Збройних Сил, уточнені завдання, кількісні показники основних зразків озброєнь і військової техніки, орієнтовну чисельність особового складу, принципи побудови системи матеріально-технічного забезпечення, освіти, науки тощо, порядок призову на військову службу, а головне – рівень ресурсного забезпечення.

Розробці цього документа передувала оцінка реальних і потенційних загроз національній безпеці України та визначення варіантів можливого розвитку конф­ліктних ситуацій. На цих підставах з урахуванням наявних ресурсів були обґрун­товані та визначені завдання Збройних Сил, до виконання яких вони мають бути готові. При цьому визначалися не лише загальні завдання захисту суверенітету та територіальної цілісності України (як це робилося раніше), а й детальний перелік завдань за конкретними варіантами розвитку ситуацій, з чітко визначеними термінами підготовки до їх виконання, необхідними силами та засобами.

Загалом, запровадження новим керівництвом Міністерства оборони програмно-цільових методів стратегічного планування дозволило:

• по-перше, більш обґрунтовано підійти до визначення структури та бойового складу Збройних Сил на підставі розгляду можливих варіантів розвитку конфліктних ситуацій та сценаріїв застосування військ (сил);

• по-друге, вдосконалити існуючу систему бойової та мобілізаційної підго­товки Збройних Сил, наблизити її до реальних умов застосування військ (сил);

• по-третє, значно зменшити мобілізаційне замовлення: озброєнь і військової техніки – утричі, матеріальних засобів – у 3 – 4 рази, людських ресур­сів – у 4 рази; вдалося скоротити обсяги військовозобов’язаних у 2,5 – 3 рази, вилучити з оборонного замовлення понад 1500 номенклатурних матеріально-технічних засобів, відмовитися від державного замовлення на підготовку офіцерів запасу за рахунок Державного бюджету.

Основними напрямами подальшого розвитку ЗС України на сучасному етапі вважають:

• подальший розвиток системи управління Збройними Силами через оптимізацію розподілу оперативних, адміністративних функцій та функцій всебічного забезпечення військ (сил) між органами військового управління усіх ланок, створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами (ЄАСУ);

• удосконалення кадрової політики на основі впровадження нових засад, які визначені в Концепції кадрової політики в Збройних Силах, вдосконалення системи військової освіти, подальшого планового впровадження служби у військовому резерві з послідовним нарощуванням обсягів підготовки резервістів, вдосконалення підготовки професійного сержантського складу;

• вдосконалення підготовки Збройних Сил за принципами багатофункціональності, мобільності та сумісності військових частин та підрозділів видів Збройних Сил, родів військ (сил);

• оснащення озброєнням та військовою технікою, матеріально-технічне забезпечення. Однак через недостатні ресурси темпи виконання Державної програми розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил на період до 2009 р. були значно нижчі від запланованих, що не дозволяє й сьогодні вважати Збройні Сили технічно модернізованими за європейськими стандартами;

• удосконалення формату цивільно-військових відносин. Пріоритетними напрямами узгодженої діяльності у цій сфері є впровадження нових форм співпраці з місцевими державними адміністраціями із забезпечення державних соціальних гарантій для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, здійснення заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою, посилення військово-патріотичного виховання і підвищення престижу військової служби у суспільстві.

Аналіз військової реформи 2006 – 2010 рр. дає підстави зробити висновки, що за наявним бойовим складом військ (сил), рівнем їх бойової готовності Збройні Сили України спроможні адекватно реагувати на можливі загрози її суверенітету та територіальної цілісності, успішно виконувати міжнародні миротворчі завдання.

Водночас постійне щорічне недофінансування Збройних Сил не дозволило повною мірою забезпечити перехід на якісно новий рівень військового управління та підготовки військ (сил). У зв’язку з цим актуальним завданням держави на найближчу та середньострокову перспективу залишається доведення військової реформи до логічного завершення – створення Збройних Сил України, що зможуть відповісти на загрозливі виклики сучасності. На підставі об’єктивних причин рішенням Ради національної безпеки і оборони України згідно з Указом Президента України перехід Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом продовжено до 2015 р.

Завдання щодо подальшого розвитку і реформування за європейськими стандартами поставлено й перед внутрішніми військами МВС України. Вони закріплені у Концепції розвитку внутрішніх військ України на період до 2015 р.

Головною метою розвитку внутрішніх військ є створення на їх базі за принципом достатності мобільного військового формування, оптимального за чисельністю, та приведення його у відповідність до наявних і прогнозованих завдань з урахуванням економічних можливостей держави.

У процесі розвитку внутрішніх військ мають бути реалізовані такі основні завдання:

• забезпечення принципу верховенства права в діяльності внутрішніх військ;

• підвищення ефективності функціонування внутрішніх військ шляхом раціоналізації їх організаційних структур та систем управління ними, оптимізації штатної чисельності;

• забезпечення подальшого вдосконалення системи бойової і мобілізаційної готовності з’єднань і військових частин та їх підготовки до участі в територіальній обороні України;

• упорядкування умов організаційно-правового, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення залежно від складності завдань, що виконуються;

• удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази з питань діяльності внутрішніх військ;

• поглиблення міжнародного співробітництва на підставі норм міжнародного права;

• розроблення ефективно діючої системи і механізмів демократичного цивільного контролю за діяльністю внутрішніх військ, додержання ними конституційних прав і свобод людини, поваги її гідності та гуманного ставлення до неї;

• підняття довіри населення до внутрішніх військ як складника правоохоронних органів;

• патріотичне, правове та морально-етичне виховання особового складу, його спонукання до професійної діяльності;

• вирішення питань правового та соціального захисту військово­службовців;

• наукове розроблення функцій, принципів, методів і форм управління службово-бойовою діяльністю внутрішніх військ у системі правоохоронних органів України.

Однак для реалізації цих завдань потрібна політична воля і відповідні політичні рішення, а також відповідне фінансування.

На виконання Указу Президента України “Про рішення РНБОУ від 30 травня 2008 р. “Про проведення оборонного огляду” від 27 червня 2008 р. № 598 внутрішні війська МВС України брали участь у проведенні оборонного огляду. Оборонний огляд має визначити перспективу розвитку Збройних Сил та інших військових формувань щодо оборони держави на період до 2025 р., і за його ре­зультатами буде виданий Стратегічний оборонний бюлетень на період до 2025 р.

Внутрішні війська – це багатофункціональне військове формування, здатне якісно виконувати покладені на них завдання у забезпеченні національної безпеки держави. Через це їх функціональні компоненти в майбутньому повинні бути якнайшвидше пристосовані до змін у середовищі безпеки, збалансованими з можливими ресурсами держави, а також здатними до виконання нових місій і завдань, що випливають з політики безпеки і оборони як у мирний, так і у військовий час.