2. Загальні положення

Робочою програмою курсу „Безпека життєдіяльності”, для студентів заочної форми навчання, передбачається виконання контрольної роботи, а також самостійне опрацювання рекомендованої літератури.

Завдання для виконання контрольної роботи студент отримує на установчій лекції, де викладач доводить до студентів вимоги програми курсу, форми контролю знань дисципліни, розподіляє варіанти завдань. Варіант визначається порядковим номером студента по списку групи.

Мета контрольної роботи – закріпити знання студентів, набугі з провідних тем дисципліни; активізувати їх творчі здібності; розвинути навички роботи з нормативною і технічною літературою; підготувати до самостійного вирішеним питань безпеки життєдіяльності на виробництві, побуті й повсякденному житті. Для опанування положень безпеки життєдіяльності студенти самостійно опрацьовують рекомендовану літературу та виконують контрольну роботу.

3. Теми для самостійного вивчення

І Розділ. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

В першому розділі студент повинний ознайомитися:

1. З об'єктом та предметом безпеки життєдіяльності, з основними завдання науки про безпеку людини, історією її розвитку.

2. Життєдіяльністю як фізіологічно-структурним поняттям, її суттю, взаємозв’язками та взаємозалежностями. Багатогранністю діяльності людини, її структурою та характерними ознаками. Взаємозв’язком життєдіяльності з навколишнім середовищем в системі „людина – середовище – діяльність”. Принципами забезпечення життєдіяльності.

3. Основними поняттями та визначеннями БЖД. Небезпечними, шкідливими, факторами. Поняттями небезпеки, безпеки, ризику та їх взаємозв'язку. Небезпекою як основним фактором, що визначає рівень безпеки. Методологічними основами безпеки життєдіяльності. Системним підходом безпеці життєдіяльності. Філософською основою теоретичних положень БЖД. Сучасними проблемами життєдіяльності.

4. Поняттям ризику, концепцією допустимого ризику, методами визначення ризику. Принципами забезпечення безпечної життєдіяльності.

5. Класифікацією негативних чинників та визначення їхнього рівня у індивідуальній діяльності. Принципами, методами та засобами забезпечення безпечної життєдіяльності.

II Розділ. Людина в системі „людина – середовище”.

Під час вивчення цього розділу студент повинен засвоїти наступне:

1. Фізіологічні чинники забезпечення безпеки людини. Людина – відкрита біоенергетична та духовно-інформаційна система. Єдність систем та цілісність організму людини. Гомеостаз.

2. Внутрішній і зовнішній вплив на організм людини. Залежність психофізіологічного стану людини від рівня впливу зовнішніх та внутрішніх чинників. Вплив психічного стану на функціонування організму. Роль рецепторів, ефекторів, центральної нервової системи (ЦИС) у забезпеченні безпеки життєдіяльності людини. Природні фізіологічні системи захисту. Резерви організму. Вплив біоритмів на рівень індивідуального ризику. Захисні властивості людського організму. Імунітет. Адаптація. Надійність фізіологічних систем людини. Можливі порушення діяльності організму та хвороби, що викликаються умовами життя і діяльності людини. Способи реалізації захисних властивостей організму людини.

3. Психологічні та соціальні основи забезпечення безпеки людини. Світогляд і мораль людини як визначальні фактори особистої безпеки. Вплив характеру й темпераменту людини на її безпеку. Мислення, комунікативність, емоції, воля в системі забезпечення безпеки людини. Самооцінка. Потреби Й активність особи. Зовнішні подразники та їхній вплив на зміну психофізіологічного стану організму. Стрес. Фобії. Типові моделі психологічних реакцій людей у випадку екстремальних ситуацій. Психологічний клімат колективу, його вплив на самопочуття індивідууму.

4. Роль сприйняття в оцінці небезпек. Оцінка небезпечних факторів середовища за допомогою зорового, слухового, нюхового, смакового аналізаторів, тактильної, больової і температурної чутливості. Межі чутливості. Диференціальний поріг чутливості. Закон Вебера-Фехнера. Нервові процеси та їх динаміка, латентний період, моторний період.

5. Специфічні властивості зорового аналізатора, межі його сприйняття. Фізіологічна дія кольорів на людський організм. Слух. Межі сприйняття звуку. Реакції організму людини у різному звуковому середовищі.

6. Раціональні умови, параметри та норми забезпечення безпеки життєдіяльності. Ергономічні вимоги до середовища. Оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови, рівень освітлення середовища. Відповідність техніко-технологічних засобів вимогам та можливостям людини. Принципи ергономічного проектування. Людський чинник в управлінні соціальними структурами. Організаційні фактори. Проектування та організація праці.