3.3.3 Сидерація та мульчування (дописать латинь)

Мульчування. Мульчування – метод поліпшення ґрунту. Фермери «підгледіли» цей процес у природи, адже в місцях, які ще не зайняла людина, ґрунт завжди захищено опалим листям, хвоєю, відмерлим рослинним матеріалом.

Користь мульчування:

• перешкоджає випаровуванню вологи з ґрунту біля коріння рослини,

• захищає коріння рослин від різких температур: перегрівання кореневої системи влітку та її промерзання взимку,

• за правильного використання органічної мульчі рослини отримують оптимальний рівень кислотності,

• збагачує ґрунт корисними речовинами і покращує його структуру,

• затримує корисні речовини в ґрунті, перешкоджаючи їх вимиванню і вивітрюванню,

• пригнічує ріст бур’янів, оскільки не пропускає світло,

• сприяє розмноженню й ефективній роботі корисних мікроорганізмів у ґрунті,

• захищає рослини від садових шкідників,

• перешкоджає розбризкуванню ґрунту на листя рослин при поливі,

• захищає овочі від гниття на поверхні ґрунту.

Види мульчі. Органічна мульча з часом перегниває, збагачуючи ґрунт корисними речовинами, покращуючи його структуру і змінюючи його кислотність. Через зміни кислотної реакції використовувати такі матеріали потрібно продумано, незважаючи на всю їхню корисність.

САДОВИЙ КОМПОСТ – один із найкращих видів мульчі. Містить багато корисних поживних речовин, поліпшує структуру ґрунту, а також оберігає її від перегріву та переохолодження.

ПЕРЕПРІЛИЙ ГНІЙ З СОЛОМОЮ особливо багатий фосфором. Для мульчування краще змішати з верхнім шаром ґрунту, інакше можливі втрати поживних речовин, особливо азоту.

СКОШЕНА ТРАВА багата азотом. Часто застосовується в садах, проте корисна і для мульчування ягідних грядок. Її краще використовувати у невеликій кількості, щоб виключити надмірне прогрівання ґрунту. Попередньо скошену траву слід підсушити на сонці, інакше вона швидко загниє. Як мульчу можна використовувати і виполотий бур’ян. Уникайте мульчування ґрунту бур’янами і травою після їх цвітіння.

СИДЕРАТИ – зелена маса рослин, вирощених для добрива. Найчастіше використовують люпин, олійну редьку, гірчицю білу, люцерну, кінські боби, еспарцет, конюшину. Як мульчу скошену зелену масу розкидають на поверхні ґрунту, але більший ефект можна отримати, перемішуючи її з верхнім шаром ґрунту дисковими знаряддями.

ЯЄЧНА ШКАРАЛУПА -  добре підвищує родючість ґрунту, збагачує макро-, мікроелементами і знижує його кислотність. Перед внесенням у ґрунт її варто подрібнити. Добре захищає рослини від слимаків і равликів.

СОСНОВА АБО ЯЛИНОВА ХВОЯ є дуже сприятливою мульчею для суниці. Вона перешкоджає поширенню сірої гнилі, якщо її розкласти між рядами. Завдяки їй ягоди залишаються чистими після дощу.

ТИРСА добре підходить для садових, багаторічних овочевих і ягідних культур. Свіжу тирсу краще вносити разом з попелом.

Сидерати (зелені добрива) – рослини, які тимчасово вирощують на вільних ділянках ґрунту або в міжряддях основної культури, з метою поліпшення структури ґрунту, збагачення його азотом, калієм, фосфором, т.д. та пригнічення росту бур’янів. Зазвичай, сидерати вирощуються в окремий період часу, а потім проорюються та змішуються з ґрунтом у недозрілому виді, або незабаром після цвітіння. Сидерати зазвичай асоціюються з органічним сільським господарством і вважаються необхідними для систем з однолітніми культурами, які хочуть зробити стійкими. Традиційно практику використання сидератів можна віднести до циклу парування землі в сівозміні, який використовується для відпочинку землі.

Сидерати швидко розвивають густе листя, яке створює тінь та затримує ріст бур’янів. Крім того, деякі види сидератів(злакові) виділяють речовини, що затримують пророщення насіння, таким чином теж зменшують кількість бур’янів. У сидератів добре розвинена та сильно розгалужена коренева система, яка сприяє поліпшенню структури ґрунту: проникаючи глибоко в нього, вона розрихлює та збагачує повітрям важкі глинисті ґрунти та підтримує від вимивання легкі, піщані. Деякі сидерати можуть відлякувати шкідників. Крім того деякі зелені добрива мають яскраві квіти, які привертають увагу бджіл, котрі запилюють рослини та сприяють підвищенню врожайності деяких культур.

Сидератами можуть бути бобові, такі як соя(), лагута(), однолітня конюшина(), горошок(), сесбанія(), а також не бобові, такі як просо(), сорго(), гречка().

Люпин(). У нього сильно розвинений стрижневий корінь, який проникає в ґрунт на глибину до 2 м. Він невимогливий до ґрунту, і збагачує її азотом. При хорошому розвитку ця рослина засвоює до 165 кг атмосферного азоту на площі 1 га. Люпин бажано висівати навесні, тоді урожай зеленої маси буде найвищим.

«Благословенням піщаних ґрунтів» називають у Німеччині люпин(). На садово-городніх ділянках звичайно використовують однолітні види. По поживної цінності вони близькі до гною, але, на відміну від його, не засмічують землю бур'янами. (Випробування показали, що посів і закладення люпину на гектарі землі рівносильна внесенню в середньому 231 кг азоту, 63 кг фосфору й 209 кг калію. Кормовий горох() дає відповідно 117, 71 і 215 кг; вика() - 160, 73 і 201 кг.) 

Досвід німецьких «органічних садівників» показав, що люпин - кращий попередник для суниці або висівання його в міжряддя. Висівають його пізно навесні або наприкінці літа й зашпаровують у ґрунт приблизно через два місяці після посіву

- як тільки з'являться квіткові бутони. Причому наступну культуру можна висівати відразу ж після закладення люпину, у цьому його відмінність від інших сидератів.

Дослідження показали, що при посіві в першій половині серпня найбільшу кількість зеленої маси дає редька олійна(). Редька олійна досягає у висоту 80-100 см, відрізняється швидким ростом. Вже на 35-40-й день після посіву у неї починається фаза цвітіння. Обсяг зеленої маси може досягти 150 ц / га. Це холодостійка рослина переносить заморозки до мінус 6-8 ° С.

Найкраще зелену масу скосити на початку цвітіння. У цей період розвитку молоді рослини багаті азотом і швидко розкладаються в ґрунті. Залишати їх до весни немає сенсу, так як перегнивати вони будуть дуже повільно.

Люцерна() — багаторічна бобова рослина, що збагачує ґрунт органічною речовиною, азотом і фосфором. Весняний посів закладають в ґрунт або скошують до цвітіння.

Овес() збагачує ґрунт органічною речовиною і калієм. Зазвичай використовують в суміші з викою() або горохом(). Насіння сіють навесні, рослини закладають в ґрунт до цвітіння.

Ріпак(), як і гірчиця(), — з сімейства хрестоцвітних. Збагачує ґрунт органічною речовиною, фосфором і сіркою.

Відразу після змішування покривних культур з ґрунтом починається ріст мікроорганізмів, які допомагають розкладу свіжого матеріалу. Розклад рослинного матеріалу звільнює корисні речовини, які містились в сидератах, та робить їх доступними для наступних рослин. Цей додатковий розклад також призводить до повторного перемішування корисних речовин, які знаходяться у ґрунті, таких як азот (N), калій(K), фосфор(P), кальцій(Ca), магній(Mg) та сірка(S). Мікробна активність у ґрунті також призводить до формування міцелію та липких матеріалів, які оздоровлюють ґрунт, покращуючи його структуру (тобто гранулюючи її). У добре гранульованому ґрунті покращується рівень аерації та проникнення води, обробка такого ґрунту також стає легшою. Додаткова аерація ґрунту є результатом здібності кореневої системи багатьох сидератів ефективно проникати у щільний ґрунт. Кількість гумусу, що знаходиться у ґрунті, також збільшується разом зі збільшенням розкладу, що є також корисним для росту рослин, посаджених після сидератів.