Денишівської зош і-ііі ступенів ім. В.Г.Бондарчука.

За допомогою ізоліній на навчально-дослідній ділянці показано теоретично правильне розташування ділянок, але таке розташування є хаотичним та не зручним для проведення сільськогосподарських робіт.

Враховуючи, що пристосування рослин до кислотності ґрунту варіює в деяких межах складено схему кислотності:

4-4.5 5.1-5.5

4.6-5.0 5.6 – 6.0

Рис. З.2. Схема кислотності ґрунту на навчально-дослідній ділянці

Денишівської зош і-ііі степенів ім. В.Г.Бондарчука.

3.2. Методи зниження кислотності.

Вапнування ґрунтів відоме ще з ХІХ ст., та вперше описане в книзі М.Г. Павлова «Землеробна хімія» (1825р) і «Курс сельского хозяйства» (1873р). Перші ґрунтові дослідження з вивчення ефективності вапнування були проведені під керівництвом Д.І. Менделєєва в 1867-1869р.р.

Як зазначено вище, більшість культур і ґрунтових мікроорганізмів краще розвиваються при слабкій або нейтральній реакції ґрунту – рН 6-7.

Таблиця 3.6

Ступінь кислотності ґрунту та його потреба у вапнуванні.

Реакція грунтового розчину	Значення рН	Потреба у вапнуванні
Сильнокисла	3-4	Сильна
Кисла	4-5	Середня
Слабокисла	5-6	Незначна
Нейтральна	7	Відсутня
Лужна	менше 7,4	Гіпсування

Розкислення ґрунту або вапнування - це процес внесення в землю вапняних добрив. Внесення вапна у ґрунт не тільки знижує її кислотність, але й покращує структуру, зменшує кількість бур'янів, активізує діяльність корисних мікроорганізмів. Чим дрібніше помолоти вапняк, тим сильніша й відчутніша його дія. Для більш м'якого впливу замість вапна можна використовувати крейду.

Також для розкислення ґрунту широко застосовується і доломітове (вапнякове) борошно, яке одночасно є і цінним вапняним добривом. Доломітове борошно нейтралізує і вирівнює кислотність ґрунту, а також збагачує її йонами магнію, калію та іншими корисними для рослин мікроелементами.

Зверніть увагу на те, що доломітове борошно і вапно можна змішувати з амонію сульфатом, аміачною селітрою, сечовиною, суперфосфатом простим і гранульованим.

Також хороший ефект дає застосування мергелю (мулистий матеріал), крейди-рухляку. Це види пухких вапняних порід.

Для розкислення ґрунту можна застосовувати і деревну золу. Але врахуйте, що використання золи виправдано, коли потрібно лише трохи підправити кислотність.

Чим легший ґрунт і дрібніший помел розкислювача, тим швидше цей процес відбувається. Але будьте обережні: велика концентрація вапна може обпалити коріння рослин, тому вносять його не пізніше, ніж за два тижні до посадки або восени [9,10,11].

3.3. Проект ротацій та с/г робіт на навчально-дослідній ділянці.

Кожна рослина віддає перевагу своєму діапазону кислотності ґрунту. Відповідно до кислотності овочевих культур, складено таблицю.

Таблиця 3.7

Припустима кислотність ґрунту для різних овочів кислотність від - до

Культура	рН від – до	Культура	рН від – до
Буряк	6.5 – 7.5	Картопля	4,5 - 6,5
Кабачки	6,0 - 6.8	Капуста	6,0 - 6.8
Полуниця	5,5 - 6,5	Морква	6,0 - 6.8
Томати	6,0 - 6,5	Огірок	6,0 - 6.8

Відповідно до стану кислотності на експериментальних ділянках та чутливості даних рослин до кислотності, пропонуємо на 2013 – 2015рр такі роботи:

Таблиця 3.8

Ротація овочів на 2012-2015рік

рік Поле, рН	2013	2014	2015
1 рН 6-6,5	Огірки	Кабачки	Буряк
2 рН 5,8-6	Буряк	Капуста	Морква
3 рН 5	Морква	Огірки	Бульба
4 рН 5,6	Капуста	Буряк	Кабачки
5 рН 4	Картопля	Морква	Капуста
6 рН 4	Кабачки	Картопля	Огірки

На експериментальних ділянках 1- 4 та 7 проводити вапнування та інші способи зниження кислотності.

На ділянках 5 - 6 пропонуємо збагачувати ґрунт та знизити кислотність - сидератами, тим самим довести, що для зниження кислотності ґрунту необов’язково використовувати вапнування та інші вищевказані способи.

Сидерати – органічні добрива, які вирощують на ділянці в період спокою, тобто відпочинку між основними культурами або поряд основних культур.

Відомо багато рослин, які використовують як сидерати для поліпшення структури, зниження чи підвищення кислотності , збагачення ґрунту різними макро- мікро- та ультра- елементами.

Таким чином, на ділянці 5-6 пропонуємо провести наступні роботи:

• після вирощення основних культур сіяти такі сидерати: гречиху (Fagopyrum), боби кормові (Faba vulgaris), віку (Vicia) та горох польовий (Pisum arvense).

Гречиха (Fagopyrum) – сидерат, який сіють на бідних, важких, кислих ґрунтах. Гречиха має глибоко розвинуту кореневу систему, яка і покращує структуру ґрунту.

Боби кормові (Faba vulgaris) знижують кислотність ґрунту. Це морозостійкі рослини, тому їх можна сіяти на зиму. Для весняної та літньої посадки боби сіють з вікою (Vicia) і горохом польовим (Pisum arvense). [Додаток Д]

Також важливим для сидерації ґрунту є неглибоке перекопування ґрунту (на 10-15см.)

Закладаючи такий експеримент на ділянках 5-6, плануємо фіксувати кислотність ґрунту двічі на рік: весною та восени. Для точності експерименту будемо проводити такі ж самі способи визначення кислотності ґрунту.