1.3.3. Видова різноманітність рослин на певних типах ґрунтах.

За однією з основних характеристик грунтів, їх кислотністю, рослини поділяють на дві великі групи:

Ацидофіли – рослини кислих ґрунтів:

• вереск звичайний (Colluna Vulgaris);

• пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum);

• білоус стричить (Nardus stricta);

Базифіли або ацидофоби – рослини лужних ґрунтів:

• бузина червона (Sambucus racemosa);

• крушина ламка (Frangula alnus);

• бересклет бородавчатий (Euonymus verrucosus).

Також визначити кислотність ґрунту можна за бур'янами і дикоростучими рослинами.

На сильнокислих ґрунтах зазвичай з'являється бархатистий зелений наліт – мох (Sphagnum). На кислих - польовий хвощ (Equisetum arvense), кінський щавель (Rumex confertu), дика м'ята (Mentha arvensis), триколірна фіалка (Viola tricolor). На слабокислих росте ромашка (Matricaria Chamomilla), кульбаба лікарська (Taraxacum), мати-й-мачуха (Tussilago farfara), снить (Aegopodium podagraria), конюшина лугова (Trifolium pratense), пирій повзучий (Elytrigia repens). Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris), кропива дводомна (Urtica dioica), лобода біла, (Chenopodium album) - ці бур'яни вказують, що ґрунт нейтральний. На слабколужних ґрунтах росте берізка польова (Convolvulus arvensis), мак польовий (Papaver rhoeas), дрімота біла (Melandrium album). [8,17].

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження

2.1. Матеріали дослідження.

Матеріалом дослідження слугували збори ґрунту, які були проведені восени 2012 рр. на навчально-дослідній ділянці Денишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.Г.Бондарчука. В цілому взято 18 проб ґрунту.

2.2. Методи дослідження.

Навчально-дослідна ділянка Денишівської ЗОШ має площу – 0,16га:

• полуниця (0,07га)

• навчально-експериментальні ділянки (0,09га).

З кожної експериментальної ділянки було взято по 2 проби ґрунту для дослідження на кислотність.

Експериментальну ділянку розділили навпіл, і з кожного квадрата було взято по кутах та в центрі ґрунт на глибині 20 сантиметрів, який змішали та отримали одну пробу. Так було взято і всі інші проби.

Таким чином, з експериментальних ділянок було взято 12 проб ґрунту та 6 проб ґрунту з ділянки, де росте полуниця ( Додаток А). Ми маємо 18 проб ґрунту. Кожній пробі ми дали свій шифр для зручності.

Таблиця 2.1

Шифр проб ґрунту навчально-дослідної ділянки

№ п/п Назва	1	2	3	4	5	6
Експериментальні ділянки	1.1	2.1	3.1	4.1	5.1	6.1
	1.2	2.2	3.2	4.2	5.2	6.2
Полуниця	1.3	2.3	3.3	4.3	5.3	6.3

Наступним етапом роботи було визначення рН ґрунту. Скористатися двома способами:

1. За допомогою індикатора - лакмусовий папірець;

2. за методом Кличникова.

Пробу 1.1 ґрунту ретельно перемішуємо і додаємо дистильовану воду. В отриману суспензію занурюємо лакмусовий папірець, який просочується водою і вимитими нею з ґрунту хімічними речовинами. Ми бачимо, що колір лакмуса не змінюється. При порівнянні отриманого кольору зі стандартною шкалою визначаємо кислотність ґрунту – це є 6. Тобто рН проби 1.1 ґрунту є слабокислий (Додаток Б). Таким чином ми визначили кислотність всіх інших проб.

Дослідження проб ґрунту за методом Кличникова.

За декілька діб до дослідження проби ґрунту завертаємо цупким папером та залишаємо сушити ( типова сушильна шафа).

Беремо вже суху 6.2 пробу досліджуваної землі в кількості 30 г і заливаємо ємність кип'яченою водою 50 мл. Далі беремо 7 г крейди, загортаємо у папір і опускаємо в ємність з ґрунтовою суспензією.

Шийку ємності закриваємо гумовою рукавичкою, ретельно перемішуємо. Досліджувана 6.2 проба ґрунту кисла (рН 4), тому що при взаємодії з крейдою інтенсивно виділяється вуглекислий газ, тиск навколо ємності підвищився і гумова рукавичка надулася повністю і швидко (Додаток В). За даною методикою було визначено кислотність всіх інших проб.

Для підтвердження власних досліджень та отриманих результатів вибірково деякі проби 2.1 (зразок №1), 4.2 (зразок №2), та 6.3 (зразок №3) було відправлено до Житомирського обласного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції (Додаток Г).