Українські землі в першій половині хvіі ст. Персоналії

Сагайдачний Петро (Конашевич-Сагайдачний (?1570–1622) — гетьман українського реєстрового козацтва, козацький ватажок, меценат. За походженням шляхтич. Навчався в Острозькій школі на Волині. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. З 1600 р. керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 р. неприступної турецької фортеці в Кафі. Вступив до «Ліги християнської міліції», яка прагнула вигнати турків з Європи. У 1618 р. брав участь у поході українсько-польських військ на Москву, в результаті якого було укладене Деулінське перемир’я. У 1621 р. Сагайдачний та очолюване ним українсько-польське військо розгромило турецьку армію під Хотином. З усім Військом Запорозьким вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти колонізаторської політики Польщі. За активної участі Сагайдачного у 1620 р. було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р.

Могила Петро (1596–1647) — син Симеона Могили, господаря Волощини, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, меценат. Канонізований Церквою у 1996 р. Початкову освіту здобув у Львівській братській школі, подальшу — в Польській академії в Замості, Голландії та в Парижі. Брав участь у Цецорській та Хотинській битві. У 1632 р. об’єднав Лаврську школу з братською і утворив Києво-Могилянську колегію. Упорядкував богослужбову практику та видавничу діяльність. Написав «Требник», численні полемічні твори й проповіді. Реставрував Софійський Собор і будинки Києво-Печерської Лаври, заснував першу румунську школу в Яссах.

Борецький Іван, чернече ім’я Йов (?1560–1631) — український церковний, політичний і освітній діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620–1631), педагог, ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи, полеміст, письменник. Політичний противник Петра Могили, робив спроби примирити православну та греко-католицьку церкви. Одним із перших обґрунтував ідею релігійної та кровної єдності України і Московії. Автор полемічних творів, спрямованих на захист православ’я «Протестація» тощо.

Поняття та терміни

Покозачення — масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст.; спроба звільнитися від панщини й отримати право вільно працювати на власній землі.

Національно-визвольна війна українського народу середини хvіі ст.

Персоналії

Хмельницький Богдан (1648–1657) — визначний український політичний і державний діяч, полководець, Гетьман Війська Запорозького (1648–1657); український шляхтич, реєстровий козак, військовий писар. Навчався у Львівській єзуїтській колегії. Брав участь у Цецорській битві, у якій загинув його батько, а сам Хмельницький потрапив у полон. Перебуваючи у турецькому полоні, оволодів турецькою мовою. Був учасником козацьких повстань під проводом Тараса Федоровича (1630), Павлюка (1937), Острянина та Гуні (1638). Організатор Національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої (1648–1657). Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою у 1654 р. в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

Богун Іван (бл.1618–1664) — видатний український військовий і державний діяч, козацький полководець, полковник подільський, згодом кальницький (вінницький) і паволоцький. Походив з української шляхти. Учасник визвольних повстань у 1637–38 рр. З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Б. Хмельницького. Особливо відзначився у Берестецькій битві, коли Богун вивів із оточення основні сили українського війська. Після смерті Б. Хмельницького Іван Богун підтримував курс І. Виговського на унезалежнення від Москви. Загинув у 1664 р.

Поняття та терміни

Національно-визвольна війна — великомасштабна війна українського народу проти польського панування. Мала національно-визвольний, релігійний, антифеодальний характер. Метою війни було знищення польського панування, створення в етнічних межах України власної держави, ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю, утвердження козацького господарювання.

Військо Запорозьке — 1) Військо Запорозьке низове, реєстрове — офіційна назва реєстрового козацького війська; 2) Військо Запорозьке — офіційна назва Української козацької держави — Гетьманщини, що постала внаслідок Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького (1648–1657), існувала у XVII–XVIIІ ст.; 3) Військо Запорозьке — офіційна назва Запорозької Січі та її війська, що вживалася впродовж XVI–XVIIІ ст.

Гетьманщина або Військо Запорозьке — Українська козацька держава, утворена внаслідок переможних битв 1648–1649 рр. Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Офіційна назва держави — Військо Запорозьке. Ускладнення внутрішньо- та зовнішньополітичних обставин на рубежі 50–60-х років XVII ст. призвело до поляризації пропольськи та промосковськи орієнтованих сил і утворення Гетьманщини Правобережжя і Гетьманщини Лівобережжя, які протистояли один одному, домагалися об’єднання Війська Запорозького.