Українські землі в другій половині хvі ст.

Персоналії

Острозький Костянтин-Василь (1526–1608) — князь (син К. Острозького), український магнат, воєвода Київський, маршалок Волинський, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої. Проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях Київщини та Брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи. У 1560-х роках виступав за рівноправне входження Русі до складу державного утворення Речі Посполитої. Острозький був одним з можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала і Туреччина. Згодом — претендентом на московський престол. Підтримував козацтво, але у 1590-х роках вороже поставився до козацьких повстань, зокрема, під проводом К. Косинського, С. Наливайка. В.-К. Острозький дбав про українське православ’я, різко засуджуючи рішення Берестейського собору. Заснував Острозьку школу і друкарню. У 1581 р. на кошти В.-К. Острозького був виданий перший повний текст Біблії староукраїнською мовою.

Вишневецький Дмитро (р.н. невід. – 1563) — український князь. Походив з роду Гедиміновичів. Черкаський та канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. Перебував на службі у Івана Грозного. Засновник Запорозької Січі на о. Мала Хортиця (1556). Потрапив в полон до турків, після катувань був страчений.

Федоров Іван (р.н. невід. – 1583) — діяч східнослов’янської культури, перший відомий на ім’я друкар і книговидавець, гравер, інженер, ливарник. Надрукував у Москві перші точно датовані книги. Видав перші в Україні друковані книжки: «Апостол»(1574), «Буквар» (1574) — найстарший у Східній Європі підручник. У1581 р. І. Федоров надрукував в Острозі Острозьку Біблію — перше повне друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою (на кошт В.-К. Острозького).

Поняття та терміни

Українська шляхта — родова українська знать, аристократія. Протягом багатьох століть виконувала роль політичного провідника українського народу, виразника й захисника його національних інтересів.

Українське козацтво — стан вояків-землеробів в Україні у ХV–ХVІІІ ст., що виник у процесі боротьби землеробського і кочового населення в зоні т.зв. Великого кордону. Первісно слово «козак» вживалося для означення вільних людей, які населяли південно-українські степи. Козацтво формувалося з представників різних соціальних станів. Протягом др. пол. ХVІ — пер. пол. ХVІІ ст. відігравало вирішальну роль в обороні від нападів татарсько-ногайських орд та у господарському освоєнні півдня України. Перша згадка про українських козаків у 1489 р. — в писемному джерелі «Польська хроніка» Бєльських.

Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки. У 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ Август видав універсал, за яким на службу (можливо, тимчасову) було взято загін з 300 козаків, який незабаром розпустили. У 1578 р. Стефан Баторій прийняв на службу 500 козаків. Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано на власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю.

Запорізька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. – першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. Засновником першої Запорізької Січі на о. Мала Хортиця (1556) став князь Д. Вишневецький. Козацькі володіння ще називалися Вольності Війська Запорозького, а центр поселення — Кіш. Запорізька Січ — фортеця. Під впливом різних обставин Запорізька Січ переносилася на різні місця. За характером була військово-демократичною республікою, мала ознаки державності: власну територію, військо, уряд, символіку тощо. Очолював Запорізьку Січ виборний гетьман (з 1648 — кошовий отаман). На Запорізькій Січі ніколи не було кріпацтва.

Козацька старшина — привілейована верхівка українського козацтва, його військовий та адміністративно-політичний керівний склад. Виникла водночас із появою козацтва й походила з його заможної верхівки. До складу козацької старшини входили: військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани; військові служителі — підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, довбиш, військовий пушкар, гармаш, військовий товмач та інші; похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул та інші.

Козацькі клейноди — символи-відзнаки українського козацтва. Серед них — корогва, бунчук, булава, печатка з гербом, а також пірначі, литаври, значки, палиці тощо.

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) — церква, утворена згідно з рішеннями Берестейського Церковного собору 1596 р., на якому православна і католицька церкви були об’єднані в Українську Греко-Католицьку Церкву. Відповідно до Берестейської унії у греко-католицькій церкві богослужіння, церковна організація й обряди залишились православними. УГКЦ підпорядковувалася Папі Римському та прийняла католицькі догмати про сходження Святого Духа від Отця і Сина та про чистилище, які в ті часи були головними розбіжностями між православною та католицькою церквами. УГКЦ — одна із 22-х самоуправних Східних Католицьких Церков, які знаходяться у повній єдності з Апостольським Престолом.

Братство