Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток київської русі та галицько-волинської держави

У ІХ–ХІV СТ.

Персоналії

Нестор (бл. 1055 – бл. 1113) — видатний український літописець, письменник. Чернець, ієродиякон Києво-Печерського монастиря. Автор «Читання про життя і загублення…Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія, ігумена Печерського», автор і упорядник «Повісті минулих літ» (1113–1114). Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.

Алімпій Печерський (бл. 1050–1114) — київський іконописець, мозаїст, живописець. Монах Києво-Печерського монастиря. Брав участь у розписі Успенського собору у Києво-Печерській Лаврі. Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору у Києві.

Митрополит Іларіон

Поняття та терміни

Вотчинне землеволодіння — князівсько-боярське землеволодіння, за яким земельний наділ закріплявся за певною родиною, передавався у спадок та вільно відчужувався.

Ікона — зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, подій Святого письма. Ікони створювалися за певними правилами — канонами, які не можна було змінювати. У цьому одна з головних відмінностей ікони від картини.

Билини (старини) — народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості. Билини беруть початок в епосі стародавньої Русі. Більшість билин належить до Київського циклу, розповідаючи про богатирів, могутність народу, його сподівання на незалежність та єдність батьківщини. Богатирі билинного епосу — Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович та інші.

Бояри — представники правлячого стану в Київській Русі та Галицько-Волинській Державі, великі землевласники, котрі посідали після князів панівне становище в управлінні державою.

Смерди

Літопис — історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. В інших країнах подібні давні твори мають назву «хроніки». Назва «літопис» походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо». У них розповідається про походження східних слов’ян, зародження у них державної влади, про політичні, економічні та культурні відносини між собою та з іншими народами тощо. Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов’янської, а у період XV–XVIII ст. частина літописів пишеться латиною.

Мозаїка (від лат. musivum, букв. присвячене музам) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Фреска — картина, намальована спеціальними фарбами на сирому тиньку.

Книжкова мініатюра — ілюстрація, якою оздоблювали рукописні книги.

Українські землі у складі великого князівства литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.)

Персоналії

Свидригайло Ольгердович (р.н. невід. – 1452) — князь Новгород-Сіверський, Великий князь литовський. Боровся за розрив Кревської унії, за здобуття Великим князівством Литовським незалежності, спирався на українську та білоруську знать (30-ті рр. ХV ст.). У протистоянні з Польщею і пропольською знаттю Литви Свидригайло потерпів поразку. (1435 — битва під Вількомиром).

Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460–1530) — один з найшановніших представників князівської родини. За традицією опікувався православною церквою та культурним життям. Перебував на найвищих посадах: був гетьманом Великого князівства Литовського (ВКЛ), каштеляном (управителем) Віленського та Тракайського замків. За його перемогу над татарами біля Очакова він був нагороджений званням Великого Гетьмана Литовського, став першою людиною, яка одержала це звання. У битві під Оршою військо Костянтина Острозького розбило московське військо. Домігся скасування заборони на будівництво нових православних церков та інших споруд. На честь своїх перемог будував храми, а його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Жоден з українських князів не досягав у ВКЛ такого становища. За підрахунками дослідників, князь був четвертою за заможністю людиною у державі.

Дрогобич Юрій (Юрій Михайлович Котермак) (бл.1450–1494) — український філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Автор першого українського друкованого твору — «Прогностичні судження» (латиною), виданого за кордоном. Діяч східноєвропейського Відродження. Професор, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.

Хаджі-Гірей

Поняття та термін

Шляхта — привілейований, пануючий стан у Польщі, Литві, українських та білоруських землях, що входили в ХІV–ХVІІІ ст. до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої.

Пани — представники привілейованого стану у Великому князівстві Литовському, які не мали князівських титулів, але відрізнялися давністю роду, вотчинним характером землеволодіння й певними правами.

Панщина — обов’язкові відробітки селян в господарстві свого володаря своїм «тяглом» (робочою худобою та інвентарем).

Магдебурзьке право — міське право на самоврядування, яке склалося у Німеччині. За ним міста частково звільнялися від підпорядкування центральної адміністрації, влади феодалів і створювали органи самоврядування.

Магістрат — адміністративний орган управління у містах, де діяло Магдебурзьке право. Магістрат об’єднував лаву та раду. Лава на чолі з війтом — суд у кримінальних справах у містах Польщі, України; рада на чолі з бурмістром — адміністративний орган, суд у цивільних справах.

Цехи — об’єднання ремісників у Середні віки в країнах Європи.

Думи — уснопоетичні героїчні твори про важливі події та видатних діячів української історії, які виконувалися під музичний супровід на бандурі, кобзі чи лірі мандрівними співцями.