Київська русь за часів роздробленості. Галицько-волинська держава

Персоналії

Ярослав Осмомисл (1153–1187) — галицький князь. Названий у «Слові о полку Ігоревім» Осмомислом, тобто мудрим, розумним, який «підпер гори Угорські своїми військами» і «зачинив ворота Дунаю». Брав участь у боротьбі за Київ. Укріпив князівство, розширив територію між Карпатами до гирла Дністра. Намагався подолати сепаратизм бояр. Підтримував стосунки з Угорщиною, Польщею, Візантією, з імператором Священної Римської імперії Фрідріхом І Барбароссою.

Роман Мстиславович — галицько-волинський князь (1199–1205), видатний український державний діяч і полководець. Син великого князя київського Мстислава Ізяславича і Агнеси, доньки польського князя. У різні періоди 60–90-х рр. ХІІ ст. був князем новгородським, володимиро-волинським, галицьким. У 1199 р. — об’єднав Галицьке і Волинське князівства в єдину Галицько-Волинську державу (Г-ВД); приєднав Київське, Переяславське князівства. Заснував династію, яка бл. 150 років очолювала українську державу. Придушив сепаратизм бояр; зміцнив владу князя. У Галицько-Волинському літописі його вперше названо «самодержцем всієї Русі». Розширив території, створив умови для розвитку ремесла, торгівлі. Загинув у бою.

Данило Романович — волинський та галицький князь (1238–1264), король (1253), видатний український державний діяч і полководець. Син Романа Мстиславича. У 1223 р. брав участь у битві проти монголів на берегах річки Калки, де русько-половецькі війська потерпіли поразку. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу (Г-ВД), створену його батьком. 1238 р. — перемога Данила над німецькими рицарями-хрестоносцями (Добжинський орден) під м. Дорогочином. У 1239 р. поширив свою владу на Київ, у 1245 р. здобув перемогу над Угорщиною і Польщею (під Ярославом). Намагався захистити Г-ВД від монголів, наприкінці 1245 р. здійснив поїздку до Золотої Орди, де зустрівся з Батиєм і отримав ярлик на княжіння. У 50-ті рр. ХІІІ ст. тривала боротьба з монголами (Куремса, Бурундай). Закликав Західну Європу об’єднати зусилля у боротьбі проти Золотої Орди. У 1253 р. був коронований у м. Дорогочині. Придушив сепаратизм бояр; зміцнив владу князя; створив умови для розвитку міст, заснував Львів, Холм, сприяв розвитку ремесла, торгівлі; захищав права селян; сприяв розвитку культури. Переніс столицю з Галича до Холма.

Лев Данилович (1264–1301) — галицько-волинський князь, син Данила Романовича Галицького. Був змушений визнати залежність від улусу Ногая. Переніс столицю до Львова. Приєднав частину Закарпаття та Люблінську землю. Підтримував союз з Польщею, Угорщиною, Чехією, Литвою.

Юрій І Львович (1301–1308, за ін. дан, 1315) — галицько-волинський князь, прийняв титул «король Русі». Після смерті батька об’єднав усі землі Галицько-Волинської держави (Г-ВД) під своєю владою. Переніс столицю до Володимира-Волинського. Втратив Люблінську землю та Закарпаття. Проте його правління — час розквіту Г-ВД, економічного піднесення. У 1303 р. домігся утворення окремої Галицької митрополії.

Юрій ІІ Болеслав (1325–1340) — галицько-волинський князь, син мазовецького князя і Марії, дочки Юрія І Львовича. Будучи католиком прийняв православну віру та ім’я Юрій, називав себе «Божою милістю князь і дідич королівства Руського». Не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. У зовнішній політиці підтримував союз з Тевтонським орденом, Литвою. Намагався поширити католицизм у Г-ВД. Був отруєний. Останній представник династії Романовичів (по жіночий лінії).

Поняття та терміни

Роздробленість — поділ держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади. Явище роздробленості суперечливе і неоднозначне. З одного боку, воно зумовило втрату державної єдності, князівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обороноздатності, з іншого — стало підґрунтям формування великого землеволодіння, прогресу у сільському господарстві, піднесення міст, значного зростання чисельності населення, розвитку східнослов’янської культури. Доба роздробленості Київської Русі — від середини XII — до середини XIII ст. Сучасні історики витлумачують роздробленість не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми правління. Устрій Київської Русі часів роздробленості можна порівняти з сучасними федераціями — державами, що складаються з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність.