Виникнення та розквіт київської русі

Персоналії

Олег (882–912) — київський князь. Походив з норманів. У 882 р., вбивши київських князів Аскольда і Діра (?), заволодів Києвом. Формально правив від імені Ігоря, але фактично був повновладним князем. За правління Олега відбулося збирання руських земель та консолідація їх навколо Києва. Назвав Київ «матір міст руських». У 80-х рр. ІХ ст. підкорив древлян, сіверян, радимичів та інші слов’янські племена. Успішно воював проти хозар. Олег здійснив два переможних походи на Візантію, Константинополь у 907р. та 911 р., уклавши вигідні для Руської держави угоди. Приєднав неслов’янські племена: меря, весь, чудь. На думку багатьох вчених, саме Олег започаткував династію Рюриковичів на київському престолі.

Ігор (912–945) — великий князь київський. Приборкав древлян та уличів, які відмовлялися платити данину. Здійснив походи проти Візантії: у 941 р. — кораблі русичів були знищені «грецьким вогнем», у 944 р. — укладено мирний договір, менш вигідний, ніж угоди Олега. За правління Ігоря на південних кордонах держави з’являються тюркомовні кочівники — печеніги. Здійснив походи на Каспій та Закавказзя. Позачерговий збір данини з древлян призвів до повстання, під час якого Ігоря було вбито.

Ольга (945–964) — велика княгиня київська, дружина кн. Ігоря. Управляла Київською державою в роки неповноліття свого сина Святослава Ігоровича (регентство). Ольга жорстоко розправилася з древлянами. Здійснила першу спробу ліквідувати місцеве княжіння: скасувала правління древлянської династії Мала. Упорядкувала збір данини: встановила норми податків і повинностей — устави, уроки, оброки, а також місця збору — погости. Підтримувала політичні і торговельні зв’язки з Візантією. Прийняла християнство. Ольга встановила політичні зв’язки з нім. королем Оттоном І. Докоряла синові Святославу, що той не піклується про внутрішні справи Русі: «Ти, княже, чужої землі шукаєш, своєї не збережеш». Канонізована православною церквою.

Святослав (Хоробрий; 964–972) — великий київський князь, полководець, «Козак на престолі» (М. Грушевський). Син князя Ігоря та княгині Ольги. За Святослава державою переважно управляла княгиня Ольга, адже він більшість часу перебував у військових походах. Здійснив похід до річок Ока і Волга, де підкорив в’ятичів і завдав удару по Волзькій Булгарії. Розгромив Хозарський каганат, зруйнував його столицю Ітиль. Вів війни на Північному Кавказі, де переміг племена ясів і косогів. Закріпив владу Київської Русі на Таманському і Керченському п-овах (Тмутараканське князівство). Здійснив два Балканські походи. Під час першого (967–968) захопив майже всю територію Болгарії, планував перенести столицю до м. Переяславець на Дунаї. Після смерті Ольги у 969 р. Святослав уповноважив здійснювати верховну владу своїх синів, віддавши Київ Ярополкові, Деревлянську землю — Олегові, Новгород — Володимирові. Під час другого Балканського походу (969–971) разом з болгарами воював проти Візантії. Через невдачі змушений був підписати мирну угоду, в якій зобов’язувався не воювати з Візантією. Трагічно загинув під час повернення з походу. Літописи зберегли слова Святослава: «Хочу йти на вас», «Мертві сорому не ймуть», «Не посоромимо землі Руської».

Володимир Великий (980–1015) — великий київський князь, один з найвизначніших державних діячів Київської Русі. Син Святослава Ігоровича. Після перемоги над Ярополком став великим князем у Києві. Розширив і зміцнив кордони Київської Русі. Здійснив походи проти польських князів і повернув Перемишль і Червенські міста. Приєднав Закарпаття. Через північні території мав вихід до Балтійського моря. Воював з в’ятичами, ятвягами, радимичами, волзькими булгарами, хорватами. Здійснив військову реформу: усунув з провідних ролей у дружині варязьких найманців. Для захисту від кочівників збудував укріплену систему з містами-фортецями по річкам Стугні, Десні, Ірпені, Трубежу, Сулі. Завершив об’єднання всіх руських земель у складі Київської держави. У 988 р. запровадив християнство як державну релігію, побудував Десятинну церкву Св. Богородиці. Здійснив адміністративну реформу, розпочату батьком: замінив родоплемінний поділ держави на територіальний. Підлеглі території втрачали племінні назви, натомість їх поступово починали називати землями за головним містом: Київська земля тощо. Прийняв закони «Устав земляний» (усне звичаєве право). Почав карбувати перші монети: золоті — златники і срібні — срібники. Відкрив перші школи. Володимир розвивав політичні, економічні й культурні зв’язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами. Був канонізований православною церквою.

Ярослав Мудрий (1019–1054) — великий київський князь, один з найвизначніших державних діячів Київської держави. Син Володимира і полоцької княжни Рогніди. За життя батька управляв Ростовом, згодом — Новгородом. Правив разом з братом Мстиславом (до 1036 р.). Повернув Червенські міста, які захопив польський князь Болеслав Хоробрий. Ярослав Мудрий уклав союз з польським королем Казимиром І. Здійснив походи проти племен естів, ятвягів. Оновив оборонну лінію по річках Стугні, Десні, Ірпені, Трубежу, Сулі. У 1036 р. руські війська розгромили печенігів біля Києва. На честь цієї перемоги закладено Софійський собор. Заснував міста Ярослав, Юр’єв (Тарту). Значно розширив і зміцнив міжнародні зв’язки, закріпивши їх міждинастичними шлюбами, за що був прозваний «тесть Європи». Зокрема дочка Ярослава Мудрого Анна стала французькою королевою, Єлизавета — норвезькою. За Ярослава Мудрого укладено збірку законів «Правда Ярослава» або «Найдавніша правда», яка започаткувала збірку законів «Руську правду». У 1051 р. висвячено митрополію на чолі з Іларіоном, засновано перші монастирі — Св. Юрія, Св. Ірини у Києві, Києво-Печерський монастир. За наказом Ярослава Мудрого зібрано першу бібліотеку, відкрито школу при Софійському соборі, збудовано Золоті ворота. Уклав новий принцип столонаслідування, за яким кожний з синів почергово перебував на київському престолі. Похований у Софійському соборі в Києві.

Володимир Мономах (1113–1125) — видатний державний і політичний діяч Київської Русі, великий князь київський, воєначальник і письменник. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина Мономаха. Ініціатор Любецького з’їзду князів (1097). На початку ХІІ ст. організовував спільні походи князів проти половців, завдав їм низку поразок, після яких вони надовго припинили напади на руські землі. Запрошений князювати у Київ під час Київського повстання у 1113 р. Видав закони «Статут Володимира Всеволодовича», у яких скасовувалося холопство за борги, обмежувалися відсотки на позики. Володимир Мономах зумів тимчасово об’єднати під своєю владою більшу частину території Київської держави, припинити князівські усобиці. Автор «Повчання дітям». Похований у Софійському соборі в Києві.

Поняття та терміни

Племінний союз — велике об’єднання кількох племен, які закріпили за собою певну територію та сформували владу, якій в межах цієї території підпорядковується населення. За літописом «Повість минулих літ» в Україні мешкали сім племінних союзів: поляни, древляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці, сіверяни.

Князь — голова держави, верховний правитель, який видавав закони, очолював судочинство, керував військом, ухвалював рішення про війну та мир.

Язичництво (від давньоруського язика «народ», або поганство від лат. Paganus — «селянин; язичник») — будь-яка політеїстична релігія, багатобожжя. Язичництво — прадавня політеїстична релігія східних слов’ян; кожне з племен визнавало одного з язичницьких богів своїм.

Християнство (від грец. Χριστός — «помазаник», «месія») — віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. Поряд з ісламом та буддизмом є однією з трьох світових релігій. Розрізняють три головних напрями: православ’я, католицизм та протестантизм, а також численні більш дрібні різновиди.