Західноукраїнські землі наприкінці хvііі – у першій половині хіх століття

Дати

1833–1837 — діяльність «Руської трійці».

1848 — скасування панщини в Галичині.

Персоналії

Шашкевич Маркіян (літературний псевдонім Руслан Шашкевич; 1811–1843) — видатний український письменник і громадсько-культурний діяч, речник національного відродження у західних землях України. З родини священика. Навчався у гімназіях Львова і Бережан. Закінчив технологічний факультет Львівського університету та Греко-католицьку духовну семінарію. У студентські роки Шашкевич був натхненником, організатором і лідером «Руської трійці» (1833–1837), ініціатором збору і популяризації фольклору, створення словника і граматики живої української мови, впровадження рідної мови в повсякденний вжиток інтелігенції та церковної проповіді тощо. Шашкевич вславився як співавтор і видавець альманаху «Русалка Дністровая» (1837, надрукована у Будапешті, Угорщина). У літературі визначився як поет-новатор, перлиною ліричної поезії стала його «Веснівка»; Шашкевич автор перших в українській літературі сонетів. У творах на історичну тематику поетизував героїчне минуле народу («Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139», «О, Наливайку»). Особливо захоплювала поета постать Б. Хмельницького. Шашкевич брав участь у розшифруванні та редагуванні Львівського літопису, в якому знаходився докладний опис подій Хмельниччини. Шашкевич був одним з перших перекладачів українською мовою «Слова о полку Ігоревім» та Св. Письма, автором перекладів із сербської, чеської, польської, грецької, німецької мов. Ідеї та діяльність Шашкевича і його побратимів сприяли утвердженню національної свідомості багатьох поколінь української інтелігенції.

Вагилевич Іван Миколайович (1811–1866) — український поет, філолог, фольклорист, громадський діяч. Із сім’ї священика. Закінчив Львівську духовну семінарію. Вагилевич разом із М. Шашкевичем і Я. Головацьким був одним з засновників «Руської трійці» (1833–1837). Співавтор «Русалки Дністрової» (1837), у якій опубліковані пройняті патріотичними мотивами поетичні твори «Мадей», «Жулин і Калина» та зібрані ним народні пісні. Переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім». У 1848 р. перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі, видавав газету «Щоденник руський». Зазнавши переслідувань під час революції 1848 року в Австрії, відійшов від громадсько-політичного життя. Помер і похований у Львові.

Головацький Яків Федорович (1814–1888) — український поет, історик літератури, етнограф і педагог, греко-католицький священик. Закінчив Львівський університет. З 1848 року — професор української мови і літератури, а згодом ректор Львівського університету. Належав до «Руської трійці» (1833–1837). Разом із М. Шашкевичем і І. Вагилевичем видав альманах «Русалка Дністровая» (1837), у якому опублікував кілька патріотичних поезій. У 1846 у збірці «Вінок русинам на обжинки» надрукував 20 сербських пісень, перекладених українською мовою. Під впливом М. Погодіна перейшов на москвофільські позиції і в 1867 році переїхав до Російської імперії. Жив у Вільно (тепер Вільнюс, Литва), де працював у археографічній комісії. Головацький — автор наукових праць з літератури, історії, етнографії. Найважливіша праця — «Народні пісні Галицької і Угорської Русі».

Кобилиця Лук’ян (1812–1851) — український громадсько-політичний діяч, керівник національно-визвольного селянського руху на Буковині в 40-х рр. ХІХ ст. Із сім’ї селянина-кріпака. У 1839 році Кобилиця обраний селянами уповноваженим, якому доручалося відстоювати громадські інтереси. У 1843–1844 роках Кобилиця очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами та пасовиськами. У березні 1844 року повстання було придушено за допомогою урядових військ, Кобилицю заарештовано і ув’язнено. Під час революції 1848–1849 років в Австрійській імперії селяни Буковини обрали Кобилицю депутатом парламенту. В австрійському парламенті Кобилиця виступив за надання політичної автономії Буковині і приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу. У листопаді 1848 року на багатолюдних зборах у Вижниці закликав селян до повстання. Селянські виступи під керівництвом Кобилиці тривали до літа 1849 року. У квітні 1850 року Кобилиця був заарештований, після катувань в ув’язненні він тяжко захворів і невдовзі помер.