- •2. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя.
- •4. .Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •5. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •7. Поняття та ознаки підприємницької діяльності(пд).
- •8. Обмеження в підприємницькій діяльності.
- •10. Регуляторна політика держави у сфері підприємництва. Правові гарантії підприємницької діяльності.
- •14. Господарські міністерства як органи господарського керівництва.
- •15. Поняття, види, порядок створення акціонерних товариств.
- •16. Поняття, види, порядок створення акціонерних товариств.
- •19,Особливості правового статусу командитних та повних товариств
- •20. Правовий статус майна підприємств.
- •21. Право власності – основне речове право у сфері господарювання.
- •22. Право оперативного управління та право господарського відання.
- •23, Правовий статус Фонду державного майна України.
- •24, Приватизація як особливий вид набуття права власності.
- •25, Поняття та підстави виникнення господарсько-правових зобов’язань.
- •26, Забезпечення виконання господарських зобов’язань
- •27. Поняття, ознаки, функції та класифікація господарського договору.
- •28, Поняття, ознаки та види господарсько-правової відповідальності.
- •29, Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності
- •30, Сторони у справі про банкрутство.
- •31. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •33. Черговість забезпечення вимог кредиторів.
- •34. Законодавство про захист економічної конкуренції. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції.
- •35. Правовий статус Антимонопольного комітету України.
- •40. Інвестиційна діяльність в Україні.
- •37. Прояви недобросовісної конкуренції за законодавством України
- •38. Види господарсько-правових санкцій.
- •39. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
35. Правовий статус Антимонопольного комітету України.
Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності. Він підконтрольний Президентові України та підзвітний Верховній Раді України (щороку подає парламенту звіт про свою діяльність).
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.
36. Поняття монопольного (домінуючого) становища. Прояви зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Поняття "монопольне (домінуюче) становище" отримало нормативне визначення становище на ринку товару, якщо: а) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; б) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку набуває найбільш злоякісних форм, коли суб'єктом цих зловживань є транснаціональні монопольні утворення (ТНК). Економічна могутність ТНК порівняно з іншими суб'єктами господарювання значною мірою пов'язана із монопольним володінням ними новітніми технологіями. Для посилення своїх конкурентних переваг ТНК використовують національний потенціал інших країн, де засновують дослідницькі центри, діяльність яких забезпечує ТНК монополістичні прибутки ("технологічну ренту"). У той же час у менш розвинені країни ТНК збувають застарілі технології і таким чином "консервують" їх економічний розвиток.1 Окрім того, ТНК мають можливість використовувати у власних інтересах замкнуту внутрішньофірмову мережу: торгівля між підрозділами ТНК здійснюється за трансфертними цінами (цінами, що визначаються внутрішньою політикою корпорації та є значно меншими від ринкових), які дозволяють мінімізувати оподаткування2. Так, вертикально інтегровані компанії купують у своїх дочірніх видобувних компаній за трансфертною ціною необроблену продукцію або сировину, одну частину з якої реалізують на експорт, а іншу - перероблюють на давальницькій основі на власних переробних заводах з подальшою реалізацією продуктів перероблення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, отримуючи монопольний прибуток як результат "спекулятивних ігор із цінами"3, що більшою мірою робить закритим ринок, ніж адміністративно-господарські методи, які використовуються державою.