1. .Господарські правовідносини(Гп): поняття і види.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між господарюючими суб’єктами (підприємництвами, підприємцями) і органами управління, які утворюються в процесі організації і безпосереднього здійснення госнодарської Д-ті. Елементи: суб*кти(суб*кти госп-ння, упр-ння), об*єкт(госп-ка діял-сть), зміст(права і обов*язки). Гп виникають, змінюються і припиняються на основі ЮФ. Особливу роль відіграють події(складова майже кожного дог-ру_виконання робіт, послуг тощо). Гп поділяються на:1. госп-виробничі – майнові та ін відносини, які виникають між суб*єктами госп-ння при безпосередньому здійсненні госп-ї діял-сті;2.організ-госп(адмін-госп) – відносини, які складаються  між суб*єктами госп-ння та суб*єктами організ-госп повноважень органами упр-ння у процесі упр-ння гос-ю діял-тю;3.внутрішньо-госп – відносини, які складаютьтся між стр-ми підрозділами суб*єктів госп-ння, а також відносини між суб*єктами госп-ння і їх стр-ми підрозділами. ГП поєднують в собі майновий та орг-ний елементи, мають матеріальний зміст, що полягає у забезпеченні сус-го вироб-ва.. Господарюючі суб’єкти в процесі господарювання во­лодіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, еко­логічне тощо). Об’єк­тивно нео бхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є госпо дарськи­ми. Ці відносини лише створюють органі заційні, матері­альні, фінансові та інші передумо- ви функціонування гос­подарських відносин. Гос- подарсько-правова концепція визначає господар- ські відносини у власному (спеціальному) розу -мінні. А саме: господарськими є відносини між господарюючими суб’єк­тами (підприємствами, підприємцями) і органами управ­ління, які утво- рюються у процесі організації і безпосеред­нього здійснення господарської діяльності. Господар- ські відносини як предмет регулювання склада- ються лише з двох елементів – організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні с предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господар пра­во вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.

2. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя.

Спільне проживання людей неможливо уявити без виробництва різноманітних матеріальних благ для задоволення не лише індивідуальних, а й групових та інших категорій спільних інтересів. Господарювання у розумінні задоволення господарських потреб (в одязі, житлі, предметах побуту тощо) певних соціальних груп було притаманно людській спільноті на ранніх етапах суспільного розвитку. А функціонування будь-якої людської спільноти неможливе без регулювання відносин між її членами, зокрема з питань ведення господарських справ. Розподіл праці (відокремлення землеробства від скотарства, а згодом виділення ремесел і торгівлі) послаблювали родоплемінні зв'язки у стародавньому світі та згодом (разом з іншими чинниками) призвели до занепаду цієї форми організації людей. Нові соціальні системи, що прийшли на зміну родоплемінному ладові, були різноманітними за рівнем (держава, територіальні громади сіл, селищ, міст, районів міста, навіть вулиць, а також більш автономна, ніж за родоплемінного ладу, сім'я) та за характером спільних інтересів, для реалізації яких відбувалося об'єднання кількох чи багатьох осіб. Своєю чергою серед згаданих соціальних систем можна умовно виділити такі категорії: а) універсальні, що створюються для забезпечення реалізації та захисту комплексу інтересів учасників (саме до цієї категорії з певним застереженням можна віднести державу та територіальні громади, хоча для них притаманне значно менше, ніж за родоплемінного ладу, втручання у сферу приватних інтересів); б) спеціалізовані, що створювалися для досягнення певних спільних цілей, господарських зокрема (цехи, гільдії купців, товариства для спільного здійснення певного виду господарської та/або пов'язаної з нею діяльності, а в певні історичні періоди - і діяльності, яка забезпечувала безпеку учасників господарського життя та їхнього майна). Зазначені обставини зумовили виникнення нових об'єднань на принципово нових засадах: не на підставі кровного споріднення, а шляхом вільного волевиявлення для досягнення певної мети, в тому числі господарської. Так, ще в стародавні часи функціонували своєрідні товариства (згадки про них зустрічаються у древніх асирійців, фінікіян, греків): а) за участю купців, що вели морську торгівлю, та їх позичальників, які часто- густо ставали компаньйонами власника судна; б) з ремісників для спільного збуту товарів; в) земельні товариства, які також викопували функції охорони від зовнішніх ворогів.

3. Предметом ГП є госп. діял., тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється на території України суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності.. ЦП визначає загальні засади регулювання майнових та особистих немайнових відносин, в які вступають фіз. та юр. ос., а ГП— конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів госп. діял.Методи: 1)   автономних рішень суб’єктів господарських відносин. (самостійно приймати будь-які рішення щодо обрання видів діяльності, методів та форм їх здійснення, партнерів тощо 2) метод полягає у наданні державою рекомендацій щодо певних сторін господарської діяльності — встановлення зразків договорів, актів тощо;3)  метод владних приписів, який передбачає встановлення в законах та інших нормативно-правових актах обов’язкових для суб’єктів господарювання норм поведінки за певних ситуацій.