Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3 Розділ 1.Форми власності на сучасному етапі……………………………………..5
1. 1 Приватна власність……………………………………………………………...6
1.2 Суспільна власність……………………………………………………………...7
Розділ 2. Основні види підприємств………………………………………………10
2.1 Приватні підприємства………………………………………………………..10
2.1.1 Сімейні підприємства……………………………………………………….11
2.1.2 Одноосібні підприємства…………………………………………………….12
2.1.3 Партнерство…………………………………………………………………..13 2.1.4 Акціонерні підприємства…………………………………………………….14 2.2 Підприємства суспільної власності………………………………………..….16
2.2.1 Державні підприємства………………………………………………………16
2.2.2 Комунальні підприємства…………………………………………………....18
2.2.3 Підприємства комбінованих форми власності……………………………..19
Розділ 3. Особливості підприємницької діяльності в Україні…………………..21
Висновки……………………………………………………………………………27 Список використаної літератури………………………………………………….28
Вступ
Одні з важливих і актуальних питань політичної економії на сучасному етапі є питання пов`язані з діяльністю підприємства. Оскільки підприємство є первинною ланкою суспільного поділу праці і основною ланкою народного господарства , на ньому відбувається створення предметів споживання і засобів виробництва, воно задовольняє потреби ринку і споживача у товарах. Тому на даному етапі без підприємства не можна обійтися ні у виробництві, ні у торгівлі, ні у сфері послуг, ні у фінансово-кредитній чи страховій діяльності.
Питання тільки в тому якої форми власності, форми господарювання, розміру є дане підприємство. Важливою проблемою, пов`язаною з діяльністю підприємства, є питання реалізації відносин власності на підприємстві.
Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових факторів виробництва. Внаслідок суспільного поділу праці сформувався народногосподарський комплекс, який включає різні галузі, в яких функціонують сотні тисяч підприємств.
В Україні та інших пострадянських державах відбувається значне роздержавлення та приватизація економіки. Основним засобом здійснення їх є перетворення державних підприємств на акціонерні компанії. Після роздержавлення в Україні створюються такі підприємства як: державні, колективні, приватні, трудові, сімейні та спільні. Двома сторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил та відносин власності, які виникають внаслідок привласнення засобів та результатів виробництва. Крім того, на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Підприємство вступає у відносини спеціалізації, кооперування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.
Підприємства в системі ринкових відносин діють за певними принципами та виконують певні функції. Принципи можуть бути такі: самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність. Всі ці принципи можуть відноситися до великих, середніх та малих підприємств різних галузей. Головні принципи діяльності підприємства втілюються в основних їх функціях. Згідно з метою підприємства існують головні функції такі як техніко-економічна, організаційно-економічна, функція реалізації відносин економічної власності. Ще одним з важливих питань діяльності підприємства є їх класифікація, тобто види підприємств. Від характеру соціально-економічного поєднання працівників із засобами виробництва значною мірою залежить тип підприємства.
Отже, основними критеріями розмежування підприємства є тип власності. В Україні існують такі типи підприємств: приватні, державні, колективні, а за характером економічної діяльності вони поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об`єднання та ін..
Мета курсової роботи – ознайомитись з формами власності та видами підприємств у сучасній ринковій економіці.
Для цього в роботі були поставлені наступні завдання:
визначити поняття підприємства та основні принципи його діяльності;
розглянути форми власності підприємств в Україні;
охарактеризувати види підприємств у сучасній ринковій економіці
Об`єкт дослідження – система ринкових відносин.
Предмет дослідження – форми власності та види підприємств.
Методи дослідження – спостереження, порівняння, узагальнення та наукового пізнання.
Розділ 1. Форми власності на сучасному етапі
Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення до певних речей як до своїх.
Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. Із виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами.
Власність, з економічної точки зору, — це економічна категорія, яка відображає належність майна певній фізичній або юридичній особі, умови володіння ним, розпоряджання і користування та відносини між економічними суб'єктами стосовно привласнення засобів виробництва і його результатів.
Вона виступає як сукупність матеріальних благ, результатів інтелектуальної діяльності, певної суми грошей, цінних паперів, які можуть передаватися в користування іншим суб'єктам за відповідну плату, або відчужуватися шляхом продажу об'єктів власності на ринку.[2. c.81]
Рис. 1.1. Роль власності в економічній системі
По-перше, власність визначає, кому і в чиїх інтересах належить використовувати об'єкти власності. У першу чергу це стосується використання виробничих ресурсів. Об'єкти власності повинні використовуватися в інтересах власника.
По-друге, приватна власність є важливою умовою організації вільного підприємництва. Маючи у своєму розпорядженні капітал, люди на свій розсуд, ідучи на ризик і беручи на себе відповідальність, організовують підприємства, виробляють потрібну продукцію. [1. c.32]
1.1 Приватна власність
Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Приватний тип власності виступає як сукупність індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням найманої праці, партнерської і корпоративної форм власності (рис. 1.2).
Рис.1.2. Сучасні форми приватної власності
Приватна власність в усіх її формах є потужним фактором розвитку суспільства, оскільки стимулює у власника підприємницьку ініціативу, інтерес до збільшення особистого, а отже, й суспільного багатства, надає йому економічну свободу вибору, певний статус у суспільстві, самоповагу, право успадкування, утверджує реальну майнову відповідальність тощо. [2. c.79]
Приватна власність має певні переваги (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Переваги приватної власності
1.2 Суспільна власність
Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб'єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця.
Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній (рис. 1.4).
Рис.1.4. Сучасні форми суспільної власності
Державна власність - це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.
Державна власність поділяється на загальнодержавну і муніципальну (комунальну)
Загальнодержавна власність - це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфікується між окремими учасниками економічного процесу.[2. c.85]
Власність необхідна державі для виконання економічних, соціальних і оборонних функцій. Об'єктами державної власності є природні ресурси (земля, її надра, ліси, води, повітряний простір), енергетика, транспорт, зв'язок, дороги, навчальні заклади, заклади національної культури, фундаментальна наука, оборонні та космічні об'єкти.
Муніципальна (комунальна) власність - це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району тощо).
Кооперативна власність - це об'єднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення спільної діяльності. Власність кооперативу формується в результаті об'єднання майна, грошових внесків його членів і доходів, одержаних від їхньої спільної трудової діяльності. Кожен член кооперативу має однакові права на управління, які розподіляються відповідно до внесеного паю і трудового вкладу членів кооперативу.
Найбільш потужною і організаційно-оформленою ланкою української кооперації є споживча кооперація, яка об'єднує понад 1,1 млн. членів пайовиків у 1700 споживчих товариств і 265 спілок різного рівня.
Власність трудового колективу - спільна власність, передана державою чи іншим суб'єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовується відповідно до чинного законодавства. Колективна власність може існувати в різних видах залежно від джерела викупу. Якщо підприємство викуплене за рахунок накопиченого прибутку, то створюється неподільна власність колективу підприємства. Якщо підприємство було викуплено за рахунок особистих доходів його працівників, то утворюється пайова власність.[2. c.96]