Висновок

Для підвищення прибутку потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків тощо.

Нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і у той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів, сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, швидшій реалізації готової продукції.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає, з економічної доцільності, на досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів робить можливим забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

При здійсненні комплексного аналізу необхідно враховувати головну мету фінансового управління  обґрунтування надійних джерел надходження капіталу підприємства і забезпечення високого рівня ефективності його використання в господарській діяльності. У зв’язку з цим проведено зіставлення рівня показників поточної ліквідності і рентабельності, структури капіталу та рентабельності, поточної ліквідності і ділової активності, ділової активності та рентабельності. За результатами такого аналізу можна провести комплексну оцінку фінансового підприємства.

Головне завдання оцінки фінансового стану підприємства  своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства. Головним із шляхів покращення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства  явних та прихованих. Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовної оцінки всіх складових його діяльності.

У ринковій економіці велика частка власного капіталу і її зростання зовсім не означають поліпшення становища підприємства, можливості швидкого реагування на зміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобто про довіру до нього в діловому світі.

Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення прибутковості праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові перетворення, вона може бути спрямована на зміну; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур.

Основними напрямами зростання ділової активності підприємства є зменшення періоду операційного та фінансового циклів, підвищення ефективності використання майна, максимізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції, пошук нових ринків збуту.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії. Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Підприємство являється прибутковим, його прибуток становить 50141 грн. в звітному році, він збільшився порівняно з базовим роком на 12560 грн.

Має місце ефективне використання підприємством усіх наявних ресурсів; швидкість розрахунків з постачальниками і підрядчиками та іншими суб’єктами-кредиторами, які обслуговують поточну діяльність підприємства в частині придбання протягом аналізованого періоду має позитивну тенденцію до зменшення, що є наслідком спроможності підприємства покривати свої поточні зобов’язання в установлені контрактами терміни; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості протягом аналізованого періоду має тенденцію до зменшення, що зумовлено підвищенням ділової активності.

Практично за всіма показниками рентабельності за період 2010 – 2011 роки спостерігається прибутковість діяльності підприємства. Також отримані дані свідчать про спроможність «Пирятинського сирзаводу» розширювати виробництво і покривати боргові зобов’язання.

Підприємство взагалі на має жодної акції, не працює з облігаціями і як наслідок не отримує жодного прибутку від операцій з цінними паперами.

Отже, в цілому фінансово-господарські показники діяльності підприємства за аналізований період свідчать про задовільне функціонування та відсутність загрозливих тенденцій для подальшої діяльності підприємства.