33

Розділ ііі. Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

1. визначення складу і структури оборотних коштів;

2. визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

3. визначення джерел формування оборотних коштів;

4. розпорядження та маневрування оборотними коштами;

5. відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів — це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість).

Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

Нормування  це один із основних методів оптимізації рівня оборотних коштів, що усуває їхню незбалансованість, адже незбалансованість оборотних засобів може викликати:

1) у разі їхнього дефіциту:

• затримки в постачанні сировиною і матеріалами, як наслідок - збільшення тривалості виробничого циклу та зростання витрат;

• зниження обсягів продажів через недостатність запасів готової продукції;

• додаткові витрати на вирішення завдань фінансування; 2) у разі надлишку оборотних коштів:

• фізичне або моральне старіння запасів;

• зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

• банкрутство боржників;

• зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості та грошових коштів з причини інфляції.

Нормування оборотних засобів може здійснюватись трьома методами:

1) методом прямого розрахунку;

2) аналітичним методом;

3) методом коефіцієнтів.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюють коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношення в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат.

Норматив оборотних коштів по окремому із його елементів може визначатися наступним чином:

Ne = Hд * Qo, (3.1)

де Ne – норматив оборотних коштів по окремому елементу;

Hд – норма запасу в днях по окремому елементу оборотних засобів;

Qo – вартість одноденного виробничого споживання чи виготовлення по окремих елементах оборотних засобів.

Для розрахунку нормативів оборотних коштів необхідно мати дані про структуру собівартості реалізованої продукції підприємства. Структура собівартості продукції має наступний вигляд:

Собівартість реалізованої продукції – 696234 тис. грн. – 100%, в тому числі:

• сировина і матеріали – 176237,3 тис. грн. – 48%;

• енергоресурси – 117491,5 тис. грн. – 32%;

• заробітна плата – 20883,6 тис. грн. – 6%;

• амортизація – 7225,7 тис. грн. – 2%;

• інші витрати – 43929,9 тис. грн. – 12%.