29. Захист від шуму і вібрацій

Заходи захисту від вібрації поділяються на колективні та індивідуа-льні. Засоби індивідуального віброзахисту – це спеціальне взуття на віб-ропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці, наколінники, нагруд-ники, пояси, спеціальні костюми.

Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів віб-рації джерелом збудження і на шляхах її поширення. Вони у свою чергу поділяються на організаційні, технічні і лікувально-профілактичні.

Організаційні методи віброзахисту – застосування технологічних процесів з низькими рівнями вібрації і шуму; впровадження дистанційно-го керування, що виключає постійне перебування працюючого у зоні не-безпечних рівнів вібрації; дотримання раціональних режимів праці й від-починку; огороджувальні засоби, які перешкоджають проникненню людини до зони дії вібрації, тощо.

Технічні методи віброзахисту – це система заходів і засобів з покра-щення роботи машин, зменшення рівня вібрації технологічних процесів, застосування додаткових пристроїв (віброізоляція, вібропоглинання та віброгасіння).

Віброізоляція забезпечує зниження рівня вібрації використанням між джерелом вібрації та працюючим ізолюючих засобів – пружин, ресор, пне-вматичних та гумових подушок, прокладок, віброізолюючих опор, констру-ктивних розривів, заміна ударних навантажень на безударні.

Вібропоглинання використовується з метою трансформації енергії механічних коливань в інші види енергії, переважно в теплову, а також застосування антифазової синхронізації двох або кількох джерел збу-дження.

Віброгасіння – це зниження рівня вібрації машин та механізмів за-стосуванням додаткових пристроїв. Віброгасіння може бути статичним (спеціальні фундаменти для верстатів, моторів, пневматичні та пружинні підвіски в автомобілях) і динамічним (агрегати з дискретним збурюючим впливом, віброгасіння маятникового, пружинного, плаваючого та камер-ного типів).

Лікувально-профілактичні заходи віброзахисту – своєчасне прове-дення медичних оглядів працівників, що зайняті на роботах з вібродійни-ми установками, контроль за гігієнічними параметрами у виробничих приміщеннях тощо.

29. Інфразвук

Інфразвук – область акустичних коливань з частотою нижче 16-20 Гц. В умовах виробництва інфразвук, як правило, сполучається з низько-частотним шумом або з низькочастотною вібрацією.

При дії інфразвуку на організм людини на рівні 110-150 дБ можуть мати місце неприємні суб’єктивні відчуття, порушення функцій нервової, серцево-судинної і дихальної систем, вестибулярного аналізатора; може з’явитись відчуття страху, сонливість тощо. Специфічна для дії інфразву-ку реакція – порушення рівноваги. При дії інфразвуку на рівні 105 дБ спостерігаються психофізіологічні реакції підвищеної тривоги і невпев-неності, емоційної нестійкості.

Безпека інфразвуку залежить не лише від рівня звукового тиску, але і від його діапазону частот. Найбільш небезпечною є частота інфразвуко-вих коливань близько 7 Гц, оскільки вона співпадає з альфа ритмом біо-струмів мозку і може викликати резонансні явища.

Гігієнічна регламентація інфразвуку проводиться згідно з санітарни-ми нормами. На робочих місцях рівні інфразвуку не повинні перевищува-ти 105 дБ (октавні смуги від 2 до 16 Гц). Так як загальноприйняті методи боротьби з шумом, засновані на звукоізоляції та звукопоглинанні, є мало-ефективні щодо інфразвуку, оскільки інфразвук має значно вищу проник-ливість, тому необхідно домагатись усунення або зниження його рівня в джерелі, що його генерує.