6. Захист курсової роботи.

День і час захисту призначається за розкладом, що складається навчально-методичним відділом.

Метою прилюдного захисту курсової роботи є з’ясування рівня опрацювання автором теми, володіння її матеріалом, вміння використовувати аргументи на користь висловлених суджень та навички публічного виступу.

Захист передбачає виступ автора перед аудиторією з доповіддю, яка повинна висвітлювати наступні аспекти роботи:

• актуальність теми;

• нормативну базу;

• мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також новизну та практичне значення одержаних у ній результатів;

• дані про результати практичної діяльності органу державної влади на місцях чи органу місцевого самоврядування, отримані під час підготовки роботи та можливостей використання їх у навчальному процесі чи при подальших наукових дослідженнях;

• висновки.

Після перевірки курсової роботи студент повинен уважно прочитати й урахувати всі зауваження рецензента, сформулювати правильні відповіді, підготувати доповнення й уточнення до тих чи інших питань. Крім цього, рекомендується перед захистом переглянути курсову роботу, зробити нотатки, що стосуються ключових моментів роботи, підготуватися до усної відповіді на питання, які можуть бути поставлені під час захисту роботи.

Курсова робота захищається публічно на засіданні комісії, склад якої затверджується кафедрою. Захист курсової роботи починається з оголошення головою теми роботи, прізвища наукового керівника. Потім надається слово автору роботи, який протягом 5-10 хвилин стисло характеризує актуальність теми, значення й основний зміст роботи, послідовно і чітко відповідає на зауваження рецензента. Після виступу студенту можуть бути поставлені запитання як членами комісії, так і присутніми, на які він повинен ясно і чітко відповісти. Після цього комісія колегіально визначає оцінку роботи. Критерії оцінювання курсової роботи наводяться у Додатку 6.

На захисті при оцінюванні курсової роботи враховується: її текст, рівень володіння студентом матеріалом й уміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, вміння використовувати нормативно-правові акти, наукову та навчальну літературу; здатність пов’язувати теоретичні положення з потребами практики діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; наукова та практична значущість курсової роботи.

Студент, котрий не захистив курсову роботу (незалежно від причин), не допускається до екзамену з навчальної дисципліни „Конституційне права України”.

Керівник курсової роботи відразу після проведення захисту курсових робіт передає їх разом з рецензіями і відомістю про результати захисту особі, яка відповідає за наявність і стан зберігання робіт.

Тематика курсових робіт тема № 1. Права людини – історія розвитку та сучасний стан. План.

Вступ.

1. Еволюція поняття прав людини.

2. Класифікація прав людини: загальні підходи та практична реалізація за законодавством Україні.

3. Участь України в міжнародній системі захисту прав людини: загальний огляд

Висновок.

Законодавство та література.

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // www.rada.gov.ua

Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про звернення громадян” // www.rada.gov.ua.

Закон України “Про об’єднання громадян” // www.rada.gov.ua

Декларація прав національностей України від 01.11.91 р. // ВВР. – 1991. - №53.

Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. - №9. – С.21-23.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. - №11. – С.30.

Коваль М.В., Липачова Л.М. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави та права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2001. – Вип.13.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. - №1. – С.34.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. – К.,1998.

Сидоров В.Г. Права человека в демократическом правовом государстве // Исследования теоретических проблем правового государства. - М., 1996.

Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті і практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.40.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. - №7. – С.28.

Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2005.

Хальота А. Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2001. - №1. – С.55-58.Конституція /Основний закон/ України. – К. -1996.

Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. - №8. – С.13.

Методичні рекомендації.

Розкриваючи перше питання, важливо розглянути етапи виникнення та розвитку самого поняття «права та свободи людини». Сформулювати поняття конституційних (основних) прав і свобод, проаналізувати співвідношення категорій «права» та «свободи».

Необхідно згрупувати усі права і свободи, аргументувати наукову обґрунтованість їх класифікації. Коротко охарактеризувати найбільш важливі із них.

Освітлюючи останнє питання слід зупинитись на понятті міжнародної системи захисту прав людини та визначити в ній місце України.

Також слід визначити існуючий порядок звернення з приводу порушених прав і свобод до відповідних міжнародних установ та організацій, членами яких є Україна.