Методичні рекомендації.

Розглядаючи перше питання необхідно проаналізувати причини виникнення інституту омбудсмена, його подальше становлення та функціонування в різних країнах світу (на прикладі Франції, Великобританії та Росії).

Привести поняття інституту омбудсмена як публічно-правового засобу захисту прав і свобод людини та громадянина, показати специфічні риси його діяльності (незалежність від владних структур; особливе коло відношень, в яких він приймає участь; право омбудсмена “розслідувати” і “рекомендувати”, але не “наказувати і зобов’язувати”).

При розгляді другого питання слід проаналізувати Конституцію України та Закон України “Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. При цьому необхідно визначити правовий статус Уповноваженого і його діяльність як одного з елементів парламентського контролю в Україні.

При розгляді третього питання, необхідно звернути увагу на діючу в Україні процедуру вибору, звільнення з посади та припинення повноважень Уповноваженого; організацію його діяльності; повноваження і особливості актів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Тема № 29. Державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут. План.

Вступ.

Поняття і види інститутів влади в Конституційному праві України.

Характеристика інститутів народовладдя.

Характеристика інститутів законодавчої, виконавчої і судової влади.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділи I (ст.3, 6, 19), IV, V, VI, VIII, XI. – Київ, 1996.

Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.

Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 216 с.

Коваленко А. Чим виміряти ефективність влади // Віче. – 2001. - №1. – С.85.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

Кривенко Л. Конституційні моделі легітимізації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади.// Віче. - 2000. - № 9.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. – 1998. - №4. – С.5.

Мельник О. Державна влада в контексті конституційної відповідальності // Віче. – 2001. – №5. – С.59.

Мурашин О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. – 1999. - №10. – С.3.

Основи конституційного права України: Підручник. Видання друге, доповнене /за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: ЮрІнком Інтер, 1998.

Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / О.О.Кордон, К.О.Ващенко, Р.М.Павленко. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.

Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності державної влади України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук 12.00.02. – Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 20 с.

Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного суду України. – 2000. - №1.- с.52-61.

Солов’євич І. Сутність державної влади в Україні (конституційно-правовий аспект) // Право України. – 1997. - №11. – С.15.

Титарчук В. Реформування державної влади в Україні: деякі аспекти // Право України. – 1997. - №11. – С.45.

Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Право України. – 1997. - №1. – С.48.

Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.