Методичні рекомендації.

Необхідно дати поняття глави держави, його місце в системі органів державної влади.

При розгляді першого питання потрібно проаналізувати статус глави держави, його види (президент, монарх) та особливості.

Визнаючи конституційний статус Президента України слід проаналізувати діючу Конституцію України, відповідне чинне законодавство, показати, чим було обумовлено введення поста Президента в Україні. Виходячи із того, що інститут президента в Україні створено відносно недавно, необхідно проаналізувати його статус у порівнянні з конституційним статусом в інших країнах як з парламентською, так і з президентською формою правління.

Висвітлюючи третє питання слід вказати ті повноваження, які має Президент держави у різних сферах суспільних відносин, від яких обставин залежить обсяг його повноважень. Необхідно розкрити взаємовідносини Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним та Верховним судами, Генеральним Прокурором України. Розкрити форму таких взаємовідносин, вказавши на необхідність їх взаємодії, суворого виконання положень діючої Конституції України.

При викладі четвертого питання слід вказати на акти, які приймає Президент України, зупинившись на їх юридичній силі та особливості.

Тема № 28. Конституційно-правовий статус уповноваженого верховної ради україни з прав людини. План.

Вступ.

Загальна характеристика інституту омбудсмена в різних країнах світу.

Специфіка правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Організація діяльності і повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Практика реалізації власних повноважень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р. // ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.

Нова Конституція України: огляд, коментарі і текст Основного Закону. - К.: Наукова думка, 1997.

Давиденко Є. Службі Омбудсмана в Україні – три роки // Право України. – 2001. - №6. – С.132-134.

Євінтов В. Зарубіжний досвід: французький посередник з прав людини // Український часопис з прав людини. – 1995. – № 2.

Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №1. - с.47-51.

Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. на здоб. н. ст. к. юрид. н. – Харків, 2000. – 16 с.

Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). – Київ. – 2000. – 377 с.

Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999. – 544 с.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С.68-83.

Сравнительное конституционное право / Под ред. В.Е. Чиркина. - М: Манусктрипт, 1996.

Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі // Право України. – 1999. - № 2. – С.101-102.

Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №3. - с.31-34.

Хаманева Н.Ю. Уполномоченный по правам человека – защитник прав граждан. – М.: Институ государства и права РАН, 1998. – 80 с.

Хаманева Н.Ю. Специфика правового статуса Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации и проблемы законодательного регулирования его деятельности // Государство и право. – 1997. – №9.