Тема 2. Основи наукових досліджень

1. Наука як система знань.

2. Основні види наукових досліджень у вищій школі.

3. Методологія та методика наукового дослідження.

4. Науково-дослідницька діяльність студентів ВНЗ.

1. Наука як система знань

Нау́ка – форма інтелектуальної діяльності людей, направлена на отримання достовірних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об’єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Наука в найбільш загальному її вигляді являє собою пошук істини і отже є тотожною філософії, факт, про який часто забувають у наш час. З іншого боку, наука з давніх давен і до XX ст. ототожнювалася з освітою у найбільш загальному її вигляді, особливо для людей з релігійним світоглядом, оскільки наука розглядалася як процес вивчення людьми устрою всесвіту, у якому вчителем виступає безпосередньо Бог.

Роль науки як засобу пізнання істотно зросла в XX ст. і продовжує зростати. Саме науці людство зобов'язане величезним приростом знань про навколишній світ, проникненням у таємниці макро- і мікросвіту. Здобуті знання істотно розширили горизонти бачення людиною природи і творчого її освоєння. 

Сьогодні наука розглядається насамперед як соціокультурний феномен. Це означає, що вона залежить від різноманітних сил, що діють у суспільстві, визначає свої пріоритети в соціальному контексті, тяжіє до компромісів і сама значною мірою детермінує суспільне життя. Тим самим фіксується двоякого роду залежність: як соціокультурний феномен наука виникла як відповідь на потребу людства у виробництві й отриманні істинного, адекватного знання про світ, й існує, помітно впливаючи на розвиток усіх сфер суспільного життя. Наука розглядається в якості соціокультурного феномену тому що, коли мова йде про дослідження її джерел, межі того, що ми сьогодні називаємо наукою розширюються до меж “культури”. З іншого боку, наука претендує на роль єдино стійкого й “справжнього” фундаменту культури в цілому в її первинному — в розумінні через діяльність і технологічному розумінні.

Відповідаючи на економічні потреби суспільства, наука реалізує себе у функції безпосередньої продуктивної сили, виступаючи як найважливіший чинник господарсько-культурного розвитку людей.

Соціальні функції науки:

1) культурно-світоглядна функція науки;

2) функція безпосередньої продуктивної сили;

3) функція соціальної сили.

Соціальна користь науки полягає у полегшенні умов праці та покращенні добробуту повсякденного життя усіх верств суспільства.

Сучасна наука, яка викликає значні зміни в сфері суспільного виробництва, стає одним з головних факторів економічних, соціальних, духовних перетворень, обновлення культури, якісної освіти суспільства і особистості. Наука виявляється силою, яка здатна сприяти розвитку самої людини, її творчих задатків і обдарувань. Однак, досить часто наукові знання не використовуються повністю для рішення насущних соціальних проблем (наприклад, на початок 90-х років у світі 50 млн. людей померли від голоду), а інколи не мають взагалі ніякого значення в житті багатьох людей. Сприяючи росту знань, науки приводить до все більшого відчуження людини, яка просто буває не в змозі освоїти все наростаючий потік інформації, співставити нові відкриття з уже складеними стереотипами. І саме масове наукове виробництво починає породжувати такого ж працівника, як і промислове виробництво.

Впровадження досягнень науки і техніки в умовах недосконалої соціальної системи, не тільки відкриває нові напрямки і перспективи реалізації людської активності, але і породжує багато соціальних проблем, гостро ставить питання про майбутню людину і людство.

Цінність науки полягає в тому, що вона виконує такі важливі функції як інформування суспільства, вдосконалення певних явищ та вирішення існуючих проблем.