4. Методичні вказівки до підготовки навчально-методичної літератури, розробки тестів, написання тез для конференцій та статей для наукових журналів

Методика підготовки підручників, навчальних посібників, курсів і конспектів лекцій, збірників задач, методичних вказівок включає:

1. Визначити концепцію навчально-методичної літератури, її основну мету й завдання, враховуючи головну функцію навчального предмета і характер його основних цільових структур у відповідності до профілю випускника навчального закладу.

2. Обрати тип підручника (навчального посібника, курсу і конспекту лекції, збірника задач, методичних вказівок) в залежності від специфіки навчального предмета та вмінь, якими повинен оволодіти студент, структури знань, які повинен засвоїти, а також мети навчання в рамках навчального предмета.

3. Визначити дидактичний обсяг навчально-методичної літератури, враховуючи виділений час, характер мети і змісту навчального предмета. Обсяг повинен відповідати обсягу часу, визначеного навчальним планом і навчальною програмою для його вивчення.

4. Виділити систему понять, які в певних навчальних елементах будуть доводитись до студентів, вичленити логічний зв’язок між ними, з’ясувати, які знання і вміння інших навчальних предметів необхідні для засвоєння даного матеріалу.

5. Визначити структурний поділ підручника (навчального посібника, курсу і конспекту лекції, збірника задач, методичних вказівок) у такій послідовності: назва розділу (тематичний блок), назва розділу (тема), назва параграфа (підтема). Їх назви повинні бути сформульовані таким чином, щоб було зрозумілим, що є предметом навчання.

6. Упорядкувати матеріал у логічній послідовності, за якою він буде засвоюватися студентами: від простого – до складного, від часткового – до загального, від конкретного – до абстрактного і таке інше. Здійснити узагальнення, синтез основних відомостей і відносин між ними в рамках даного навчального елемента і обрати такі модельні варіанти, на яких буде показано практичне застосування засвоєних знань, методів і видів діяльності при вирішенні задач теоретичного і практичного характеру.

7. Розробити навчальні завдання для перевірки, закріплення і застосування знань, сформулювати конкретні запитання, завдання, вправи з допомогою яких повинен перевірятися рівень досягнення поставленої мети.

8. Відібрати ілюстрації, розмістивши їх в логічній послідовності, визначити зміст, вид жанр і форму виконання кожної ілюстрації.

9. Відібрати дидактичні прийоми і методи організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, котрі б відповідали характеру визначеної мети.

10. Визначити відповідні покажчики для навчально-методичної літератури.

11. Вибрати найбільш доцільну систему виокремлень, позначок, сигналів-символів для даного підручника (навчального посібника, курсу і конспекту лекції, збірника задач, методичних вказівок).

Проблеми оцінки знань студентів ВНЗ:

1) Труднощі, пов'язані з особливостями викладацької роботи:

- досить часто виявляються розбіжність вимог різних викладачів, відмінності в їхньому рівні строгості при оцінці тієї самої відповіді;

- розходження в професійній кваліфікації;

- при організації поточних перевірок знань великого числа студентів, коли оцінювання проводиться, головним чином, лише за формальними критеріями, спостерігається завантаженість викладача рутинною не творчою роботою, пов'язаною з великим обсягом інформації, що потрібно підготувати, обробити і проаналізувати за відносно короткий проміжок часу;

- можлива не неупередженість викладача (по психологічних і інших причинах) до оцінки відповідей деяких студентів;

- іноді оцінки, що виставляються студентам, виявляються недостовірними через побоювання викладача, що вони будуть використані для оцінювання роботи самого викладача.

2) Труднощі, пов'язані зі специфікою традиційної форми перевірки знань такі, як відсутність чітко сформульованих стандартів знань і конкретно обкреслених обсягів умінь, достатніх для кожної позитивної оцінки.

3) Труднощі, пов'язані зі студентами: використання шпаргалок, списування, "взаємодопомога" на іспиті, що спотворює вірогідність оцінки знань студентів і заважає викладачу об'єктивно глянути на якість своєї педагогічної роботи.

4) Відсутність об'єктивних критеріїв оцінки й ефективних механізмів порівняння результатів навчання по даній дисципліні (спеціальності) у різних В

вузах, що особливо актуально для вироблення вірної стратегії підготовки кадрів. Прийнята, переважно, методика прийому екзаменів з 3-4 питань у квитку не дозволяє оцінити повноту освоєння матеріалу і провокує списування.

На сучасному етапі при оцінці знань студентів перераховані проблеми в більшому ступені зважуються використанням такої форми контролю, як тестування. Для діагностики успішності навчання розробляються спеціальні методи, що різними авторами називаються тестами навчальних досягнень, тестами успішності, дидактичними тестами і навіть тестами вчителя.

Тести - це досить короткі, стандартизовані чи не стандартизовані проби, іспити, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами і студентами результативність пізнавальної діяльності студентів, тобто оцінити ступінь і якість досягнення кожним студентом цілей навчання (цілей вивчення).

Переваги тестування:

- як було сказано, велика об'єктивність і, як наслідок, позитивний стимулюючий вплив на пізнавальну діяльність студента;

- виключається вплив негативного впливу на результати тестування таких факторів як настрій, рівень кваліфікації й ін. характеристики конкретного викладача;

- орієнтованість на сучасні технічні засоби на використання в середовищі комп'ютерних (автоматизованих) навчальних систем;

- універсальність, охоплення всіх стадій процесу навчання.

Розробка тестів передбачає:

1. визначення теми, переліку тем, за якими будуть проведені тести;

2. пошук матеріалу для написання тесту;

3. визначення вимог до тестових завдань;

4. вибір виду тестів – закриті з вибором однієї чи декількох правильних відповідей, відкриті на заповнення пропусків, завершення пропозицій, підстановку;

5. вибір класу тестових завдань та принципів створення тестів – начальний чи атестаційний тест;

6. визначення типу питань в тестах;

7. безпосередня розробка тестових завдань;

8. оформлення тестів;

9. апробація тестових завдань (тестування);

10. визначення якості тестів, коректування та зміна тестів у разі необхідності.

При написанні наукових статей для фахових видань, збірників конференцій, наукових журналів, необхідно пам'ятати про їх відповідність вимогам Вищої атестаційної комісії України (ВАК).

Згідно з вимогами ВАК України оригінальна стаття у фаховому виданні має складатися з таких розділів:

- постановка проблеми;

- актуальність дослідження;

- зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями;

- аналіз останніх досліджень і публікацій;

- виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

- новизна;

- методологічне або загальнонаукове значення;

- викладення основного матеріалу;

- головні висновки;

- перспективи використання результатів дослідження.

Рекомендації при написанні тез для конференцій:

1) Тези повинні містити основну ідею доповіді.

2) При написанні варто максимально стисло освітити стан досліджуваної наукової проблеми в цілому й обґрунтувати доцільність проведеного наукового дослідження.

3) Описати який метод використовувався, вказавши на його переваги й сферу застосування, які результати були отримані, відзначивши при цьому, у чому полягає їхня новизна й оригінальність.

4) Бажано провести порівняння отриманих результатів із уже відомими теоретичними й експериментальними даними, а також вказати на можливості їхнього подальшого застосування.

5) Необхідно дотримуватися правил оформлення.