2. Предмет педагогіки та психології вищої школи, їх основні категорії

Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Назва її походить від грецьких слів «paidos» — дитина і «ago» — веду, тобто «дітоводіння». У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше — вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням і навчанням дітей.

До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, зростання у зв'язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.

Система педагогічних наук — зв'язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

Структура педагогіки (рис. 1) включає такі складові:

1) загальна педагогіка – досліджує основні закономірності освіти;

2) вікова педагогіка – дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих, що вивчає вікові аспекти навчання і виховання;

3) корекційна педагогіка – вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами: сурдопедагогіка (навчання й виховання глухих і глухонімих), тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих і слабкозорих), олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку), логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення), виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців).

4) приватні методики – наочні дидактики, що досліджують специфіку вживання загальних закономірностей вчення до викладання окремих навчальних предметів;

5) історія педагогіки і освіти – вивчає розвиток педагогічних ідей і практики освіти в різні історичні епохи;

6) галузева педагогіка (військова, спортивна, вищої школи, виробнича і тому подібне).

Предмет педагогіки — особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання. Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості. Одним з елементів виховання є освіта.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання. Зв'язок між поняттями «навчання» та «освіта» настільки тісний, що їх іноді вважають ідентичними.

Навчання — цілеспрямована взаємодія викладача й студентів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Народна педагогіка

Історія педагогіки

Досвід педагогів сучасності

Порівняльна педагогіка (компаративістика)

Переддо-шкільна

Спеціальна педагогіка

Вікова педагогіка

Дошкільна

Шкільна

Сурдо-педагогіка

Тифло-педагогіка

Олігофрено-педагогіка

Функціональна педагогіка

Пенітенціарна

Соціальна педагогіка

Педагогіка вищої школи

Педагогіка професійної освіти

Андрагогіка

Герогогіка

Агогіка

Віктимологія

Рис. 1. Структура педагогіки

Педагогіка тісно пов’язана з іншими науками, перш за все з анатомією та фізіологією людини, психологією. Ці дисципліни, по суті, становлять основу педагогіки. Оскільки фізіологія людини і, зокрема, вікова фізіологія досліджує закономірності та особливості фізичного розвитку людини, а психологія – психічного, то надбання цих наук становить надійний фундамент для успішного й ефективного розвитку педагогічної науки.

Предметом педагогічної психології є психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя та педагогічної діяльності. Виділяють три основні цілі психології як дисципліни: пошук нових психологічних знань, використання психологічних знань для вирішення практичних проблем і передача психологічних знань. Методика викладання як дисципліна реалізує всі три цілі, так як кваліфікація «викладач» передбачає готовність до трьох видів психологічної діяльності: наукової, практичної і педагогічної.

Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та виховання. Відповідно до отриманих знань, умінь і навиків магістр повинен бути готовим приймати участь у вирішенні комплексних задач в системі економіки, освіти, охорони здоров’я, управління, соціальної допомоги населенню. При цьому він також повинен уміти виконувати такі види професійної діяльності як діагностична та корекційна, експертна та консультативна, навчально-виховна, науково-дослідницька, культурно-освітня. Навчально-виховна та культурно-освітня діяльності безпосередньо пов’язані з формами викладацької діяльності, що виокремлює зв'язок двох дисциплін: психології і методики викладання.

Крім того, психологія, використовуючи можливості психодіагностики, дозволяє правильно оцінити результати процесів педагогічного впливу.

Психологія також представляє науково обґрунтовані рекомендації з урахуванням вікових особливостей дітей, що необхідно для постановки цілей і задач навчання й виховання.

Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психологія — одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини — психіка. Складність психіки, як явища, зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона - засіб орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умовах середовища.

Отже, можна зробити висновок, що категорія «педагогіка» тісно пов’язана з категорією «психологія», що дає можливість одержати максимально можливий ефективний результат в навчальному процесі вищої школи.

В рамках педагогіки існує ряд самостійних розділів, пов'язаних з дослідженням окремих сторін учбово-виховного процесу. Розробкою цілей, завдань, змісту, принципів, методів і організації освіти і навчання займається дидактика (теорія освіти і навчання); питанням формування етичних якостей особи, політичних переконань, естетичних смаків, організації різноманітної діяльності, складають предмет теорії і методики виховання. Дослідженням сукупності всіх організаційно-педагогічних проблем, пов'язаних з управлінням народною освітою, мережею і структурою учбово-виховних установ і керівництвом їх діяльністю, займається школознавство.

Педагогіка як наука розробляє теорію і технологію організації педагогічного процесу, шляхи удосконалення діяльності педагога (педагогічну діяльність) і різних видів діяльності учнів, а також стратегію і способи їх взаємодії.

Положення педагогіки вищої школи (ПВШ) в системі педагогічного знання визначає особливості її предмета. ПВШ розглядає проблеми функціонування вищих навчальних закладів як спеціальних соціальних інститутів. Також до проблем ПВШ відносяться питання, зв’язані з безпосереднім розгортанням процесу навчання та виховання в вищому навчальному закладі; закономірності взаємодії усіх його суб’єктів – управлінців, педагогів, студентів. Також вона вивчає внутрішній зміст відносин, які створюються в педагогічному процесі.

З предметом ПВШ безпосередньо зв’язані завдання, які вона вирішає. ПВШ як наука досліджує закономірності засвоєння знань та вмінь студентом вищої школи, а також особливості керування цим процесом з боку професорсько-викладацького складу. ПВШ вивчає особливості існування та розвитку системи вищої освіти, механізми управління нею, засоби її вдосконалення.

Специфіка предмету ПВШ визначає і особливості системи її категорій. Значна кількість категорій ПВШ є тотожною категоріям шкільної педагогіки. Це категорії освіта, навчання, самонавчання, навчальній процес, навчальна діяльність, навчальні відносини, суб’єкт та об’єкт навчальної діяльності, знання, вміння, навички, виховання, виховний процес, дисципліна поведінки студентів, дисципліна праці педагогів та ін.