4. Психологічні фактори успішного навчання студентів

Аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури показав, що рівень успішності студентів вищих навчальних закладів можна підвищувати шляхом впливу на протікання психологічних пізнавальних процесів. Розглянемо деякі з них.

До психологічних характеристик, які впливають певним чином на успішність, відносять:

- інтелектуальні здібності;

- спеціальні (фахові) здібності;

- професійний склад мислення;

- нейродинамічні властивості;

- тип конституції (статури) студента;

- сприймання тощо.

Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідним є досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сформованості процесів сприймання, уявлення, пам'яті, мислення, уваги, широти пізнавальних інтересів, ерудованості, володіння визначеним колом логічних операцій.

Фахові (спеціальні) здібності людини визначають при включенні в той чи інший вид професійної діяльності.

Серед найважливіших чинників, що впливають на успішність навчання студентів, сучасна психологія визначає нейродинамічні властивості. Сила нервової системи забезпечує працездатність, можливість тривалий час бути зосередженим на досліджуваному матеріалі. Не здійснюючи безпосередній вплив на рівень навчальної успішності, вона позначається на прийомах роботи, способах виконання навчальних завдань.

Опосередковано на успішність впливає й тип конституції (статури) студента, якому відповідає певний тип реактивності організму, тип нервової системи.

На основі наукових досліджень було охарактеризовано та узагальнено особливості характеру та поведінки сучасного студента, особистість якого характеризується наступними ознаками:

• відкритість до радикальних змін та інновацій;

• готовність до різноманітності  висловлювань та обґрунтування власного погляду з одночасною толерантністю до інших;

• орієнтація о часі з постійною концентрацією своєї діяльності більше на майбутньому, ніж на минулому;

• тверда впевненість у вирішенні багатьох проблем і суспільних викликів методами суб'єктивної сили переконання;

• прагнення    передбачати   події  майбутнього та  планувати   свої майбутні дії;

• довіра до соціального порядку, віра в стабільне і забезпечене майбутнє;

• відчуття суттєвої нерівності у розподілі благ, цінностей, привілеїв, яка потребує певної винагороди за певну працю і заслуги («розподілена справедливість»);

• прагнення до самовдосконалення, отримання двох та більше освіт;

• повага гідності інших людей, навіть тих, хто знаходиться на нижчій соціальній позиції.

Такий узагальнений тип випускника університету XXI століття буде сприяти формуванню висококваліфікованого фахівця, всебічно та гармонійно розвинутої особистості.

Чинники, що впливають на ставлення студентів до навчання:

• прагнення стати висококваліфікованим фахівцем і, тим самим, краще підготуватись до майбутньої діяльності та забезпечити собі професійну кар'єру;

• особистість викладача;

• цікавість до дисциплін, що вивчаються;

• почуття власної гідності;

• вимогливість викладачів;

• прагнення стати лідером (не гірше всіх) у групі;

• заохочення (похвала) з боку викладачів, деканату, ректорату;

• плата за навчання (для студентів за контрактом);

• контроль з боку батьків.

Структура вищої освіти включає освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:

• неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;

• базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра;

• повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

• Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Професійна адаптація - комплексна система заходів, покликана сприяти процесу пристосування особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, успішному професійному становленню працівника.

В основу профорієнтаційної роботи покладено такі принципи:

• комплексний характер профорієнтаційних послуг;

• узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці;

• підхід через діяльність до визначення професійної придатності;

• рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами України та громадянами іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань;

• доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання і працевлаштування;

• добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;

• конфіденційний та рекомендуючий характер висновків профконсультацій та профдобору, додержання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.

У структурі професійної адаптації різні автори виділяють різні елементи: виробничі, виробничо-побутові, соціально-психологічні, організаційні та ін.