3. Педагогічний контроль у вищій школі

Основні вимоги до контролю діяльності студентів.

1.Професійна спрямованість контролю. Ця вимога зумовлюється цільовою підготовкою фахівців. Зміст і технологія підготовки фахівців у системі професійної освіти регламентуються стандартом освіти.

2. Об'єктивність контролю. Для досягнення об'єктивності слід дотримуватися вимог інформативності, валідності та надійності контролю, диференційованості перевірки.

• Інформативність контролю передбачає створення такої системи завдань, яка б охоплювала всі дози навчального матеріалу і відповідала всім необхідним рівням засвоєння.

• Валідність контролю забезпечується: відповідністю змісту контролю цілям навчання (контролювати слід лише те, чого навчали і що потрібно вміти виконувати); наявністю значної кількості задач і завдань для контролю.

• Надійність контролю – це стійкість його результатів, одержуваних при повторному контролі, а також близьких результатів під час його проведення викладачами. Ці показники пов'язані з валідністю й досягаються тими ж способами.

• Диференційованість перевірки передбачає врахування специфіки навчального матеріалу, мети та завдань курсу, індивідуальних особливостей учнів.

3.Систематичність та інформативність контролю. Систематичність контролю передбачає його регулярність. Організовуючи навчальний процес, викладач мусить продумати всю систему контролю з урахуванням мети, змісту, засобів педагогічної комунікації, своєї ролі та ролі учнів у цій системі, функцій, видів і методів контролю. Систематичність пов'язана з різноманітністю форм і методів контролю.

4.Правильна організація контролю. Ця вимога передбачає індивідуальний характер контролю, гласність, етичне ставлення до учнів, різноманітність форм контролю, інформативність контролю, оперативність.

Оцінка навчальної успішності учнів ґрунтується на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення цих результатів. Контроль, за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і пере­вірку його знань.

Функції контролю:

• Діагностична функція контролю полягає у визначенні рівня та якості знань учнів, у виявленні прогалин у знаннях та їх причин.

• Освітня функція забезпечує систематизацію знань учнів, коригування результатів їх навчальної діяльності.

• Виховна функція контролю полягає у формуванні моральних якостей учнів, вихованні адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності.

• Розвивальна функція контролю забезпечує формування самостійності і критичності мислення учня, розвиток пізнавальних процесів.

• Стимулююча функція контролю полягає у спонуканні студентів до систематичної праці, одержання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях.

• Прогностична функція контролю полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності роботи викладача і пізнавальної діяльності студентів.

• Оцінювальна функція контролю передбачає співставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з вимогами навчальної програми.

• Управлінська функція контролю передбачає коригування роботи студентів і власної діяльності студента, удосконалення організації навчання.

Реалізація функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь студентів. А М. Алексюк і Ю. К. Бабанський пропонують дотримуватися таких принципів контролю:

• індивідуального (за стилем і формами) підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь студентів;

• систематичності та регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій студентів;

• урізноманітнення видів і форм контролю, урахування виду й роду майбутньої професійної діяльності;

• всеосяжності, яка передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

• об'єктивності перевірок та оцінювання;

• диференційованості контролю та оцінювання;

• єдності вимог до контролю з боку всіх науково-педагогічних працівників.

Принцип індивідуального підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь студентів передбачає оцінювання кожного студента залежно від можливостей і здібностей, теоретичної та практичної підготовки, виявлених зусиль, сумлінності, активності в самостійній роботі тощо.

Принцип систематичності та регулярності вимагає виконання контролю на всіх етапах дидактичного процесу за певним планом.

Принцип урізноманітнення видів і форм контролю передбачає застосування різних форм, метода, прийомів і способів для оцінювання теоретичної та практичної підготовки студентів та її якості.

Принцип всеосяжності вимагає під час контролю охоплювати всі аспекти професійної підготовки студентів.

Принцип об'єктивності передбачає оцінювання у процесі контролю за науково розробленими об'єктивними критеріями, уникання суб'єктивних оцінних суджень та висновків педагога, які ґрунтуються тільки на поверховій перевірці знань, навичок і вмінь студентів.

Принцип диференційованості контролю базується на конкретній оцінці навчальних дій кожного студента з урахуванням змісту і специфіки їхньої професійної діяльності.

Принцип єдності вимог до контролю з боку всіх науково-педагогічних працівників передбачає керуватися в оцінюванні студентів єдиною системою вимог та критеріїв.

Практична реалізація цих принципів залежить від умілого застосування основних видів, форм і методів контролю, а також визначення конкретних критеріїв та норм оцінки знань, навичок і вмінь студентів.

Розрізняють різні види контролю:

• попередній - діагностування, визначення загальної підготовленості учнів, рівня володіння основними поняттями предмета, вивчення якого вони розпочинають.

• поточний - оперативне виявлення якості засвоєння учнями знань, навичок і вмінь на всіх етапах процесу навчання.

• тематичний - перевірка та оцінка знань учнів з кожної логічно завершеної частини навчального матеріалу (теми або розділу).

• періодичний - встановлення того, наскільки успішно учні оволодівають системою знань, який загальний рівень їх засвоєння щодо сучасних вимог. До періодичного контролю належать внутрішкільна (директорська) та інспекторська перевірки.

• підсумковий - встановлення системи і структури знань учнів. Ця перевірка здійснюється в кінці семестру (навчального року) або після завершення вивчення предмета. Основними формами підсумкового контролю є заліки та іспити.

• самоконтроль - оцінювання правильності своїх дій, їх коректування.

Поняття "контроль" та "оцінка" є дидактичними поняттями. Вони становлять необхідну й важливу ланку дидактичного процесу.

Контроль, як дидактичне поняття, становить собою сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень опанування окремими студентами (слухачами), програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності.

Педагогічний контроль - система перевірки результатів навчання і виховання студентів.

Розвиток різноманітних видів педагогічного контролю стимулює навчання та пізнавальну діяльність студентів. Спроби вилучити педагогічний контроль повністю або частково з навчального процесу, як свідчить історія освіти, призводили до зниження якості навчання, рівня знань тощо.

Головна мета контролю - визначити якість засвоєння навчального матеріалу, ступінь відповідності сформованих умінь та навичок цілям та завданням навчання.

Контроль має відповідати певним вимогам і бути об'єктивним, систематичним, освітнім, діагностичним, виховним, формуючим, керівним, розвивальним, оцінювальним, усебічним, а також охоплювати всі ланки навчального процесу й сприяти його розвитку та удосконаленню.

Модульний контроль - це діагностика засвоєння студентом навчального матеріалу модуля та досягнення цілей відпрацювання модуля за допомогою фонду кваліфікаційних завдань;

У процесі вивчення навчальної дисципліни використовуються наступні види контролю:

1. Поточний - здійснюється на семінарських заняттях. За змістом він включає перевірку розуміння та запам'ятовування студентом навчального матеріалу, який охоплюється темою лекційного та семінарського заняття, умінь самостійно опрацьовувати нормативно-правові акти та навчально-методичну літературу, здатність осмислити зміст теми, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал, а також завдань самостійної роботи;

2. Підсумковий - здійснюється у формі письмової комплексної контрольної роботи, яка охоплює матеріал тем модуля.

Іспит з навчальної дисципліни у повному обсязі складають ті студенти, які мають незадовільні оцінки з двох модульних контролів та за умов виконання усіх самостійних завдань, передбачених робочою програмою навчальної дисципліни.