У чому суть методу ринку капіталу при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
Грунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням прав власності та контролю.
Ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного цілісного майнового комплексу, на загальну кількість акцій такого товариства.
Ринковий курс однієї акції визначається, виходячи з даних про продаж або про позицію акцій акціонерного товариства на фондових біржах та в позабіржових торговельно-інформаційних системах.
Ринковий курс однієї акції за даними про продаж визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за умови відсутності укладених угод у цей день – з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс.
Метод ринку капіталу ґрунтується на фінансовому аналізі оцінюваного та порівнянного підприємств. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних у процесі фінансового аналізу залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, для визначення ступеня впливу системи оподатковування на результати вартісної оцінки підприємства найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства та рентабельність активів і продукції; при купівлі-продажу підприємства – платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства – ділова активність, структура капіталу.
У чому суть методу ринкових угод при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
Грунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів.
Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропозиції подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропозиції їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю.
Метод угод ґрунтуються на фінансовому аналізі оцінюваного та порівнянного підприємств. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних у процесі фінансового аналізу залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, для визначення ступеня впливу системи оподатковування на результати вартісної оцінки підприємства найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства та рентабельність активів і продукції; при купівлі-продажу підприємства – платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства – ділова активність, структура капіталу.
У чому суть методу мультиплікаторів при оцінці бізнесу порівняльним підходом?
цінові мультиплікатори являють собою коефіцієнти, які показують співвідношення між вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (базовим фінансовим показником):
М
=
,де
М
– ціновий мультиплікатор;Ц
– ціна підприємства-аналога (або його
акції);ФП
– базовий фінансовий показник
підприємства-аналога.
Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, – це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інші.
Загальна формула
для розрахунку вартості за допомогою
методів порівняльного підходу має
вигляд: ВП =
,
де ФПоц
– базовий (той же, що використовувався
для розрахунку мультиплікатора)
фінансовий показник об'єкта оцінки.
Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:
інтервальні;
моментні.
Оцінка вартості бізнесу за порівняльним підходом вимагає застосування декількох мультиплікаторів одночасно для одержання більш об'єктивних результатів. При цьому діапазон величини того самого мультиплікатора, розрахованого для різних підприємств-аналогів, може значно коливатися. В такому разі зі списку аналогів необхідно виключити підприємства, для яких отримані екстремальні значення мультиплікаторів .
Застосування декількох мультиплікаторів означає, що в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо ступінь довіри до всіх отриманих співвідношень однакова, то для одержання остаточної величини вартості використовується формула середньої арифметичної з можливих варіантів вартості. Як правило, на практиці такий розрахунок викликає сумніви, тому залежно від конкретних умов, цілей оцінки, ступеня довіри до тієї чи іншої інформації для кожного мультиплікатора визначається свій ваговий коефіцієнт і шляхом зважування отримується попередня величина вартості, яка є основою для проведення коректувань.
Вартість, отримана з урахуванням усіх коректувань, є підсумковою (остаточною) вартістю підприємства-об'єкта оцінки.
АБО
Метод мультиплікаторів ("ціна акції до доходу фірми") застосовується для оцінки закритих компаній акціонерного бізнесу, акції яких не котируються на біржі. Для порівняння приймаються дані про прибутки й ціни на акції підприємств бізнесу, аналогічного за галуззю та масштабами, відносно яких є дані щодо вартості акцій (акції котируються на фондовому ринку). Умовою порівняння є можливість проведення фінансового аналізу аналога з визначенням коефіцієнтів рентабельності й ліквідності, структури капіталу, темпів росту компанії. Аналізуються також дані про дохід компаній за останні п'ять років, визначається верхня, нижня й середня ринкова ціна акцій за кожний рік [165].
Застосування цінових мультиплікаторів (коефіцієнтів, що відображують співвідношення між ринковою ціною аналогічного бізнесу і базовими показниками) характерні для всіх методів порівняльного підходу.
Цінові мультиплікатори (табл. 8.4) [105,174] поділяються на інтервальні (базові показники визначаються за період) та одномоментні (показники визначаються на дату аналізу або оцінки).
Застосування декількох мультиплікаторів одночасно (якщо є відмінності по багатьох показниках) потребує визначення їх вагових коефіцієнтів з метою коригування, яке повинно враховувати:
— гнучкість виробництва при переході на нову продукцію;
— необхідність додаткових капітальних вкладень, та поповнення обігових коштів для нормального функціонування бізнесу;
— рівень ліквідності майна;
— рівень можливості контролю бізнесу та залежності від стороннього впливу;
— необхідність формування нових трудових ресурсів включаючи ведучих спеціалістів та менеджерів;
наявність потенціалу розвитку;
частка на ринку продукції та ринку нерухомості.