101. Як визначається чиста вартість цілісного майнового комплексу?

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу (підприємство в цілому або його цехи, виробничі дільниці тощо, які можуть виокремлюватись як об'єкти приватизації) здійснюється на підставі результатів інвентаризації майна підприємства, даних передавального балансу, складеного на дату оцінки, в якому відображаються результати проведення переоцінки активів на засадах їх експертної оцінки, а також іншої додаткової інформації, яку вимагає у підприємства комісія з приватизації (або корпоратизації). Зокрема, до такої додаткової інформації належить акт аудиторської перевірки, що має підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку на дату оцінки державного майна.

До переліку майна, що причислюється до сукупності вартості цілісного майнового комплексу, вносять:

• необоротні активи, які складають перший розділ активу балансу разом із довгостроковою дебіторською заборгованістю, відстроченими податковими активами, іншими необоротними активами;

• оборотні активи (усі матеріальні активи, грошові активи, які містяться у розділі другому активу балансу);

• витрати майбутніх періодів.

Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки.

Чиста вартість цілісного майнового комплексу визначається за формулою:

ЧВ_цмк=(НА + ОА + ВМП) – (ЗНВП + ДЗ + ПЗ),

де НА – вартість необоротних активів;

ОА – вартість оборотних активів;

ВМП – вартість витрат майбутнього періоду;

ЗНВП – вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

ДЗ – вартість довгострокових зобов’язань;

ПЗ – вартість поточних зобов’язань.

101. Яка із статей балансу звичайно не коригується з метою визначення вартості чистих активів?

Нормалізація фінансової документації полягає у внесенні виправлень в окремі статті балансу й у звіт про фінансові результати. Це пов'язано з такими основними моментами:

- по-перше, не всі активи підприємства беруть участь у формуванні результату його господарської діяльності. В економічній літературі ці активи прийнято називати «невиробничими» [14, 34], а вартість чистих доходів і витрат, пов'язана з їх експлуатацією, повинна бути виключена з розрахунків;

- по-друге, з погляду потенційного інвестора, з розрахунків вартості підприємства повинні бути виключені разові, нетипові доходи і витрати власників підприємства, як правило, не пов'язані з його основною діяльністю.

101. У яких випадках при оцінці бізнесу застосовується метод ліквідаційної вартості?

Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати від ліквідації підприємства, роздільному розпродажу його активів і після розрахунків із усіма кредиторами.

Як правило, необхідність її визначення виникає тоді, коли підприємство вичерпало свій потенціал і не може продовжувати діяльність в обраному напрямку.

Оцінка ліквідаційної вартості знаходить застосування в наступних ситуаціях:

• у випадку банкрутства та ліквідації підприємства;

• з метою проведення санації підприємства;

• у випадку фінансування реорганізації підприємства або фінансування підприємства боржника;

• з метою розробки плану погашення заборгованості підприємства, яке опинилося під загрозою банкрутства;

• для проведення експертизи заявок на купівлю підприємства боржника;

• з метою аналізу та виявлення можливості виділення окремих виробничих потужностей підприємства в економічно самостійні організації.