101. У чому суть методу виграшу у собівартості при оцінці нематеріальних активів?

Метод виграшу у собівартості (метод виграшу у витратах).

Вартість нематеріальних активів визначається шляхом розрахунку економії на витратах, яку отримують при використанні нематеріальних активів.

Розрахований розмір економії у витратах (собівартості) потім капіталізується шляхом ділення на відповідну ставку капіталізації.

Економічний ефект за рахунок зниження сукупних витрат завдяки використанню нематеріального активу розраховується за формулою:

Д = К × (Взм_б/вик – Взм) + ΔВпост, (8.5)

де Взм, Взм_б/вик – змінні витрати на одиницю продукції з використанням і без використання нематеріального активу відповідно;

Δвпост – різниця в постійних витратах без використання і з використанням нематеріального активу.

Саме цей економічний ефект лежить в основі методу виграшу в собівартості, що знаходить широке застосування в сфері оцінки ноу-хау, але не застосується у випадках оцінки нових видів продукції – товарів, що раніше не вироблялися і не вводилися в обіг. При цьому в калькуляціях використовуються дані за наступними статтями витрат: сировина та матеріали, комплектуючі виробів, обслуговування та ремонт виробничого обладнання, амортизація, паливо й інші види енергії, заробітна плата, адміністративно-управлінські витрати.

101. За яких умов доцільним є використання методу надлишкового прибутку в процесі вартісної оцінки нематеріальних активів?

Метод надлишкового прибутку належить до методів оцінки нематеріальних активів за способом виділення економічного ефекту - ґрунтується на тому, що в процесі оцінки важливою проблемою є необхідність виділення із грошового потоку, що створюється бізнесом, тієї частини, яку дійсно можна вважати результатом використання саме нематеріального активу.

В першу чергу доцільно визначити реальний економічний ефект, що створюється завдяки використанню нематеріального активу.

Метод надлишкового прибутку застосовується для оцінки гудволу і передбачає виконання операцій у такій послідовності [11, 14, 21, 32, 45, 57]:

1. Визначення ринкової вартості всіх активів (або власного капіталу) підприємства.

2. Розрахунок скоректованого на нетипові доходи та витрати фактичного чистого прибутку, що отримується за рахунок сумарних історичних інвестиційних витрат на придбання (створення) всіх активів (або використання власного капіталу).

3. Визначення середньоринкової доходності на активи або власний капітал.

4. Розрахунок нормалізованого (очікуваного) прибутку підприємства за умов середньоринкової доходності активів (власного капіталу).

5. Розрахунок надлишкового прибутку як різниці скоректованого фактичного та нормалізованого прибутку.

6. Розрахунок вартості гудволу за формулою:

, (8.3)

де Г – вартість гудволу;

П – скоректований фактичний чистий прибуток підприємства;

– середньоринкова доходність на активи або власний капітал;

А – ринкова вартість активів (власного капіталу).