101. Коли проводять «групову» оцінку машин і обладнання?

оцінка безлічі умовно-незалежних одна від одної одиниць машин і обладнання як один з етапів оцінки (переоцінки) основних фондів. У цьому випадку має місце оцінка «потоком» або «групова оцінка»

101. У яких випадках при визначенні вартості машин і обладнання застосовують «системну» оцінку?

оцінка машин і обладнання як один з етапів оцінки підприємства в цілому (при його купівлі-продажу, перерозподілі прав власності або ліквідації). За таких умов первинними об'єктами оцінки, як правило, виступають уже не окремі інвентарні одиниці, а цілі технологічні комплекси, що складаються з машин і допоміжних пристроїв з урахуванням наявних виробничо-технологічних зв'язків як між їх окремими елементами, так і з оточуючою їх інженерно-технічною інфраструктурою. Такі технологічно комплекси виділяються в єдину систему або за технологією виробництва кінцевої продукції, або за місцем їх встановлення – корпус, цех, ділянка і т. ін. У даному випадку має місце «системна оцінка» або «оцінка виробничо-технологічних систем».

101. Охарактеризуйте основні методи порівняльного підходу до оцінки машин і обладнання.

Порівняльний підхід передбачає визначення ринкової вартості на основі інформації про сформовані ціни на аналогічні машини й обладнання, угоди з купівлі-продажу яких не є одиничними. Даний підхід реалізується в таких методах:

Метод прямого порівняння (ринкових порівнянь) – базується на зіставленні продажу об’єктів, ідентичних чи аналогічних з оцінюваним, за якими відбулися комерційні угоди чи відома інформація стосовно ринкової ціни таких пропозицій.

Метод статистичного моделювання ціни передбачає розгляд об'єкта оцінки як представника певної сукупності однорідних об'єктів з відомими цінами. Для цієї сукупності розробляється парна (однофакторна) або багатофакторна регресійна модель залежності ціни від одного або декількох споживчих параметрів. Одержувана в результаті розрахунків середньостатистична ціна коректується за допомогою коректувальних коефіцієнтів.

Метод процентного відновлення вартості – полягає у визначенні співвідношення між ціною продажу та повною відновною вартістю (відтворення чи заміщення) об’єкта на момент продажу, тобто між віком засобу, ціною продажу та його вартістю.

Метод розрахунку за питомими ціновими показниками – базується на припущенні щодо пропорційної залежності між вартістю об’єкта і його основними характеристиками.

В_об=Ц_пв*П_г,

де Ц_пв – показник питомої цінової ваги, тобто ціна нового об’єкта, яка припадає на одиницю головного параметра (продуктивність, потужність, час обробки і т. д.);

П_г – значення головного параметра об’єкта оцінки.

101. У чому суть методу прямого порівняння при оцінці машин і обладнання?

Метод прямого порівняння (ринкових порівнянь) є найбільш універсальним і очевидним під час проведення оцінки машин і обладнання в умовах наявності ефективно функціонуючого ринку та різноманітної інформації про нього. Практичне застосування цього методу передбачає:

1. Аналіз ринку машин і обладнання та збір цінової інформації. Джерелами такої інформації можуть бути каталоги машин і обладнання, цінові довідники, газети, журнали, довідкові ціни, розповсюджувані через комп'ютерні мережі, біржові бюлетені, тендерна документація, періодичні виставки та ярмарки виробників машин і обладнання і т. ін.

2. Виявлення аналогів і визначення ступеня їх подібності з об'єктом оцінки. Основними вимогами, що висуваються до аналога, є його тотожність об'єкту оцінки за функціональним призначенням, повна кваліфікаційна подібність та часткова конструкторська подібність.

3. Внесення поправок до цін аналогів і одержання підсумкової ринкової вартості об'єкта оцінки за формулою:

В_О = В_ан × К₁ × К₂… × К_n× I, (7.6)

де В_О – вартість об'єкта оцінки;

В_ан – вартість аналога;

К₁, К_2,, …К_n – поправочні коефіцієнти;

I – індекс цін за період між датою оцінки і датою продажу аналога.

Розрахунок поправочних коефіцієнтів (К_j) на технічні параметри здійснюється за формулою 7.7 (якщо j-а характеристика збільшує величину оціночної вартості об'єкта):

К_j = , (7.7)

або за формулою 7.8 (якщо j-а характеристика зменшує величину оціночної вартості об'єкта):

К_j = , (7.8)

де П(о)_j – j-а характеристика об'єкта оцінки;

П(а)_j – j-а характеристика аналога.

Загальна поправка на технічні параметри розраховуються за формулою:

К = (7.9)

де Зн_j – значимість (ваговий коефіцієнт) j-тої характеристики.

Якщо аналогами виступають кілька об'єктів, то для кожного з них здійснюються розрахунки за формулами 7.6 – 7.9, а отримані результати усереднюються.