Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Teoriya_na_shpargalki_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.79 Mб
Скачать

25. Моделі abc та xyz в управлінському обліку

В управлінні матеріальними запасами важливим є момент визначення їх оптимальної величини.

Розрахунок такої величини передбачає визначення вартості замовлення та коли і скільки ми повинні завозити матеріальних ресурсів.

Для цього розраховують оптимальний обсяг замовлення – це такий обсяг замовлення матеріальних ресурсів за якого загальні витрати підприємства будуть мінімальними.

В практичній діяльності підприємств дуже широко використовується аналіз АБЦ в основі цього аналізу лежить принцип Перетто (80% результату досягається 20% товару)

Сутність методу полягає в тому, що всі запаси на підприємстві поділяються на 3 групи:

  • А – запаси питома вага яких в загальній вартості запасів становить 80%

  • Б – 15%

  • Ц – 5%

Найбільш важливими для підприємства з точки зору управління запаси групи А.

Саме по цих запасах необхідно чітко визначити обсяг одного замовлення та кількість замовлень на рік, тобто розрахувати економічний розмір замовлення.

Запаси групи Б замовляють як правило 1 раз в квартал, Ц – 1,2 рази на півроку за необхідністю.

XYZ – в даному методі запаси розподіляють на 3 групи за рівнем варіації попиту на нього.

  • X – запаси попит на який рівномірний або коливається не значно. По таких запасах ступінь надійності прогнозу високий.

  • Y – запаси попит сезонного характеру. Ступінь надійності прогнозу середній.

  • Z – запаси з низьким рівнем надійності прогнозу попиту. Попит дуже коливається.

Спільне проведення цих двох аналізів дозволяє одночасно оцінити матеріальні запаси за кількістю і вартістю та ступенем надійності прогнозу споживання.

Аналіз ABC доповнений XYZ дає змогу більш ефективно планувати товарні запаси на підприємстві та управляти ними.

26. Умови, які враховуються при визначенні джерел та видів аудиторських доказів

Збирання і використання ауд. доказів регламентовані МСА №500 "Ауд. докази". Ауд. докази – це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується ауд. думка; вони охоплюють всю інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Перед тим, як почати процес збору ауд. доказів, аудитор проводить цілий комплекс процедур. За характером проведення ауд. процедури поділяють на три великих групи:

1.процедури оцінки ризиків, які призначені для: - отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю;

- оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень.

2.тести контролю, які призначені для перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень;

3.процедури по суті, які застосовуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень і складаються з:

- перевірки докладної інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації;

- аналітичних процедур по суті.

Ступінь достовірності ауд. доказів залежить передусім від джерела їх отримання. Існують спеціальні правила, за допомогою яких, аудитор може оцінити достовірність отриманих ауд. доказів. Правило перше. Аудиторські докази достовірніші, якщо отримані з незалежних джерел за межами підприємства, що перевіряється. Аудиторські докази у формі оригіналів письмових відповідей на запити про підтвердження, отримані безпосередньо аудитором від третіх сторін, можуть допомогти знизити ризик суттєвого викривлення для відповідних тверджень до прийнятно низького рівня. Для цього повинні виконуватися 2 умови:

а) докази мають бути отримані від джерела, яке не зв'язане із підприємством відносинами власності та/або корпоративного управління;

б) якщо розгляд таких доказів можна проводити окремо або разом з аудиторськими доказами, отриманими в результаті проведення інших аудиторських процедур.

Правило друге. Аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел, достовірніші, якщо відповідні процедури внутрішнього контролю є ефективними. Якщо аудитор використовує інформацію, створену безпосередньо системою контролю та обліку, яка застосовується на підприємстві, то йому слід отримати аудиторські докази щодо точності та повноти отриманої інформації. Наприклад, аудитор може отримати аудиторські докази точності та повноти інформації шляхом перевірки заходів контролю за створенням та збереженням інформації. Правило третє. Аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (спостереження за проведенням інвентаризації), достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані непрямо або шляхом припущення (наприклад, запит про дотримання процедур проведення інвентаризації, на якій не був присутній аудитор). Докази, зібрані і задокументовані безпосередньо аудитором, є найбільш достовірними. Якщо аудитор не може контролювати процесу отримання інформації від третіх осіб (дебіторів, кредиторів, банку тощо), то рівень довіри до набутих доказів дещо знижується. Правило четверте. Аудиторські докази достовірніші, якщо вони існують у формі документів, що зберігаються на паперових, електронних чи інших носіях (наприклад, стенограма зборів, записана під час їх проведення, достовірніша, ніж пізніше усне подання обговорюваних питань). Усні свідчення є найменш надійними аудиторськими доказами (до них також відноситься випадково почута аудитором інформація). Правило п’яте. Аудиторські докази, отримані з оригіналів документів, достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані з ксерокопій чи копій, переданих факсом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]